Ухвала суду № 54363173, 16.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/150/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/6781/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 16.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 3 листопада 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, заінтересована особа публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»,

у с т а н о в и л а:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною скаргою, мотивуючи її тим, що 11 квітня 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 9 березня 2011 року № 2-1373/10, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 83 в розмірі 27 384 999,12 грн. та 1 820 грн. судових витрат звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,2511 га; земельну ділянку загальною площею 0,15 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними побудовами.

У матеріалах виконавчого провадження міститься інформація, відповідно до якої, згідно з базою даних витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10 травня 2012 року № 35962593 на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт постановою слідчого з ОВС ГСУ МВС України, кримінальна справа від 12 березня 2012 року № 24-300.

23 грудня 2014 року скаржнику стало відомо, що майно відповідно до опису ВП № 25884244 передано стягувачу ПАТ «АКБ «Київ», у рахунок погашення боргу. ОСОБА_2 зазначала, що її не було повідомлено про вчинення окремих виконавчих дій, а тому державним виконавцем при ухваленні постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 і дії держаного виконавця є неправомірними та порушують її права.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 березня 2015 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 березня 2015 року скасовано, скаргу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2015 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 3 листопада 2015 року скаргу задоволено частково.

Визнано протиправними дії головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо передачі нерухомого майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,2511 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_2 виданого 24 червня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу № 3614 від 27 грудня 2003 року та земельну ділянку загальною площею 0,15 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_4 виданого 24 червня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу № 3614 від 27 грудня 2003 року та розташований на ньому житловий будинок з надвірними побудовами, належний ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н виданого Козинською селищною радою 12 січня 2007 року, в рахунок погашення боргу ПАТ «АКБ «Київ» та скасовано постанову про передачу вказаного майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

У задоволенні вимог скарги щодо зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України усунути порушення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Департамент ДВС Мінюсту України та ПАТ «АКБ «Київ» подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Часткового задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов висновку, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження не були дотримані вимоги Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони не суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно із ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 6 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2010 року, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «АКБ «Київ» за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 83 в розмірі 27 384 999,12 грн. та 1 820 грн. судових витрат звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,2511 га; земельну ділянку загальною площею 0,15 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними побудовами, які на праві власності належать ОСОБА_2 розташовуються на території АДРЕСА_1

Визначено спосіб звернення стягнення - реалізацію предмета іпотеки (вказаних земельних ділянок та будинку) через прилюдні торги та встановлено початкову ціну реалізації земельної ділянки загальною площею 0,2511 га та земельної ділянки загальною площею 0,15 га з розташованим на ній житловим будинком та надвірними побудовами не нижче встановленої суб'єктом оціночної діяльності, а саме 4 187 929 грн. та 19 842 353 грн. відповідно.

На виконання даного судового рішення, 9 березня 2011 року стягувачу видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця Мазура Г.І. від 11 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження № ВП № 25884244.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем було описано й арештовано майно, на яке зверталося стягнення.

У подальшому арештоване майно ОСОБА_2 передано не реалізацію ТОВ «Укрспецторг Групп» на підставі договору від 24 травня 2013 року № 11-0956/13.

Листом від 13 червня 2013 року № 3961 спеціалізована організація повідомила відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про те, що прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки відбудуться 1 липня 2013 року.

Однак прилюдні торги були визнані такими, що не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, про що було повідомлено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України листом від 2 липня 2013 року № 4251/13.

У зв'язку з цим, державним виконавцем було проведено уцінку предмета іпотеки та складено відповідний акт, датований 26 липня 2013 року.

ТОВ «Укрспецторг Групп» призначили другі прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки на 27 серпня 2013 року, про що повідомили сторони виконавчого провадження листом від 7 серпня 2013 року за № 5020/13.

Вказані прилюдні торги також не відбулися за аналогічних причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 передбачено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

За правилом ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Враховуючи наведені норми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державною виконавчою службою не дотримано строків проведення уцінки та проведення других прилюдних торгів, а також не зроблено повторну оцінку нерухомого майна, як це передбачено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та Законом України «Про іпотеку».

Так, листом від 30 вересня 2013 року № 13-0-34-4168/5-72/10 відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до стягувача з пропозицією повідомити про своє бажання залишити нереалізоване майно за собою в рахунок погашення боргу.

18 листопада 2013 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та 19 листопада 2013 року складено акт про передачу нереалізованого предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин суд правомірно вважав, що оскільки в десятиденний строк з дня оголошення повторних прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель не придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна як передбачено ст. 49 Закону України «Про іпотеку», мали відбутися треті прилюдні торги.

За змістом ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів вважає, що докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляційних скаргах були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційних скарг є необгрунтованими, а ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги на дії державного виконавця постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 3 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: