Ухвала суду № 54363138, 16.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6300/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/6362/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 26 16.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

у с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 25 червня 2002 року він дав ОСОБА_5 у борг грошові кошти у сумі 9 500 дол. США строком до 1 жовтня 2003 року, про що була складена розписка. Однак у визначений строк гроші не повернуто.ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина за його останнім місцем проживання: АДРЕСА_1.

За життя, а саме 21 жовтня 2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_3 в рівних частках. При цьому, спадкоємцем, який має право на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_5 є його неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач вказує, що 31 березня 2015 року він звернувся до Бориспільської районної державної нотаріальної контори з вимогою (претензією), з проханням довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, про обов'язок спадкодавця за договором позики повернути кошти.

Станом на 24 березня 2015 року за розрахунком заборгованості, проведеним позивачем, загальна сума боргу за договором позики становить 357 598,92 грн., в тому числі встановлений індекс інфляції та три проценти річних. Розмір суми боргу, який відповідає частці спадкоємців у спадковому майні становить: ОСОБА_3 - 148 999,55 грн., ОСОБА_4 - 148 999,55 грн., неповнолітній ОСОБА_6 - 59 599,82 грн.

Позивач вважає, що загальна сума успадкованого майна спадкоємцями в декілька разів перевищує загальну суму боргу, тому у них є фінансова спроможність задовольнити вимоги кредитора. До звернення з даною позовною заявою до суду лише один із спадкоємців - ОСОБА_5, в інтересах якого діяла його законний представник ОСОБА_7, повністю задовольнив вимоги кредитора. Враховуючи, що інші спадкоємці - відповідачі у справі ухиляються від прийняття спадщини та сплати боргу, ОСОБА_2 просить стягнути з них борг спадкодавця ОСОБА_5 у розмірі 148 999,55 грн. з кожного, а також понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач, через представника за довіреністю ОСОБА_8, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та передчасності заявлених вимог, оскільки існують підстави вважати, що в подальшому розмір часток спадкоємців у спадковому майні може суттєво змінитись, що вплине на визначення вартості майна, одержаного кожним з них у спадщину, а тому відповідно і на визначення розміру боргу перед кредитором спадкодавця.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

ОСОБА_2 надав суду розписку від 25 червня 2002 року, за умовами якої ОСОБА_5 взяв у нього в борг 9 500 дол. США, із зобов'язанням повернути зазначену суму до 1 жовтня 2003 року.

Отже, на підтвердження вимог названого закону ОСОБА_5 видав позивачу розписку про позичені гроші. Така форма надана договору за бажанням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у визначений в договорі строк ОСОБА_5 грошові кошти в повному обсязі не повернув, а лише 1 червня 2008 року та 1 грудня 2012 року сплатив позивачу в рахунок погашення боргу за договором позики 100 дол. США та 1 000 грн. відповідно, про що ОСОБА_2 складено відповідні розписки.

Згідно із наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальна сума боргу за договором позики за офіційним курсом НБУ станом на 24 березня 2015 року становить 357 598,92 грн., з яких 245 783,53 грн. - залишок боргу, 87 332,92 грн. - встановлений індекс інфляції та 24 482,47 грн. - три проценти річних.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер.

Спадщину після його смерті мали прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в інтересах якого діяла його законний представник ОСОБА_7, які звернулись з відповідними заявами до Бориспільської районної державної нотаріальної контори.

31 березня 2015 року ОСОБА_2 як кредитор спадкодавця, звернувся до Бориспільської районної державної нотаріальної контори із вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця, в якій порушив питання про доведення до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, про обов'язок спадкодавця за договором позики повернути кошти.

Звертаючись до суду, позивач вказав, що повністю задовольнив його вимоги лише один із спадкоємців - ОСОБА_5, в інтересах якого діяла його законний представник ОСОБА_7, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухиляються від оформлення спадщини та сплати боргу, хоча загальна сума спадкового майна в декілька разів перевищує суму боргу.

Так, згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

За правилом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Усупереч вимогам цієї норми права, позивачем не було надано доказів на підтвердження обсягу успадкованого майна та його вартості, оскільки відповідачі не отримали свідоцтва про прийняття спадщини, не визначений розмір, частки, вартість спадкового майна, що це має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки позбавляє можливості визначити обсяг відповідальності відповідачів перед позивачем, зважаючи на те, що вони зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відмовивши у задоволенні клопотання про виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати відповідні документи, адже метою даного клопотання був факт підтвердження укладення договору позики, а також часткове погашення заборгованості боржником, що взагалі не оспорювалося сторонами (а.с. 88).

Дане клопотання було заявлено і в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання про допит свідків в судовому засіданні, оскільки предметом спору є стягнення боргу зі спадкоємців за рахунок успадкованого ними майна. Доказами можуть слугувати лише письмові докази, документальне підтвердження прийняття спадщини спадкоємцями, його маса та вартість.

При цьому, долучені до апеляційної скарги правовстановлюючі документи та висновки про вартість спадкового майна не підлягають дослідженню апеляційним судом з огляду на те, що вони не подавалися до суду першої інстанції та не досліджувалися в ході розгляду справи, а позивачем на наведено поважних причин, які зумовили їх неподання (ст. 303 ЦК України). При цьому ніхто із спадкоємців не прийняв дане майно у спадщину.

Крім того, встановивши ту обставину, що в матеріалах спадкової справи міститься ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 квітня 2015 року (а.с.63) про відкриття провадження за позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним і до цього час спір не вирішений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку задоволення зазначеного позову розмір часток спадкоємців у спадковому майні може суттєво змінитись, що вплине на визначення вартості майна, одержаного кожним із спадкоємців у спадщину, а тому відповідно і на визначення розміру боргу перед кредитором спадкодавця.

Не зайвим буде зазначити, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 7 квітня 2014 року встановлено факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 2013 рік, що дає підстави зробити висновок про можливість вступу колишньої дружини боржника у спадщину або поділ майна подружжя, що призведе до зміни розміру часток спадкоємців у спадковому майні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що заявлені позовні вимоги носять передчасний характер, в даний час у позивача (кредитора) відсутні підстави для стягнення боргу спадкодавця з його спадкоємців відповідно до ст. 1282 ЦК України.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: