Рішення № 54363002, 10.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1742/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/5718/15 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 19 10.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про примусове виконання обов'язку внатурі,

встановила:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача, яку обґрунтовував тим, що 31 жовтня 2012 року між ним та відповідачем укладений попередній договір купівлі-продажу квартири за умовами п. 1.1 якого сторони зобов'язались у майбутньому до 31 березня 2013 року укласти на умовах, встановлених цим договором, договір купівлі-продажу квартири за будівельним номером 2, орієнтовною (проектною) площею 67,4 кв. м, яка буде розташована на першому поверсі житлового будинку, який буде збудовано за адресою: АДРЕСА_1.

Діючи відповідно до укладеного, нотаріально посвідченого, попереднього договору позивач 31 жовтня 2012 року передав, а відповідачка отримала грошову суму (аванс) в розмірі 167853 грн., що еквівалентно 21000 доларів США по курсу НБУ станом на день передачі грошових коштів, тобто 31 жовтня 2012 року, що підтверджується розпискою. Також, відповідно до даного попереднього договору позивач 24 вересня 2012 року передав, а відповідач отримала грошову суму в розмірі 200 доларів США по курсу Національного банку України станом на день передачі грошових коштів, що підтверджується розпискою. Відповідач отримавши кошти будь-які дії встановлені попереднім договором в частині укладення основного договору не вчиняв. Позивач неодноразово звертався до відповідачки щодо врегулювання спірних відносин в позасудовому порядку, але остання відмовилась від них, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки на його користь авансовий платіж, з урахуванням курсу національної валюти до долара США, в розмірі 579820 грн., штрафні санкції в розмірі 574322,65 грн. відповідно до п. 4.2 зазначеного договору, що становить 45,65% від суми основного договору, та судові витрати.

У червні 2015 року відповідачка звернулася із зустрічною позовною заявою, в якій посилалася на те, що основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений до 31 березня 2013 року не з її вини, оскільки вона в серпні 2014 року одержала свідоцтво про право власності на зазначену в попередньому договорі квартиру.

03.02.2015 року вона направила позивачу письмову пропозицію щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири, однак ані відповіді, ані підтвердження прийняття дій і пропозицій вона не одержала.

Просила зобов'язати ОСОБА_3 виконати обов'язок в натурі шляхом укладення та підписання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна-квартири та виконання пункту 3.1.5 попереднього договору купівлі-продажу в частині передачі продавцю ОСОБА_2 решти суми в національній валюті України, що еквівалентно 25000 доларів США на момент укладення основного договору купівлі-продажу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж за попереднім договором у розмірі 460040 грн., штраф у розмірі 455888 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн., а всього 919582 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення з неї на користь позивача авансового платежу та штрафу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд всупереч умовам попереднього договору невірно визначив розмір авансового платежу та штрафу, виходячи з пунктів 2.1.3 та 4.2 попереднього договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов повністю та відмовляючи в зустрічному позові, суд обґрунтовував свої висновки тим, основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений по вині відповідачки, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню авансовий платіж та штраф у розмірі, визначеному попередним договором між сторонами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За правилами ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2012 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений попередній договір, за яким сторони зобов'язалися у строк не пізніше 31 березня 2013 року укласти договір купівлі-продажу квартири за будівельним номером 2, орієнтовною (проектною) площею 67,4 кв. м, яка буде розташована на першому поверсі житлового будинку, який буде збудовано за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п. 2.1.3 даного договору продаж вищезазначеної квартири вчинятиметься за домовленістю сторін за 367678,00 грн., що еквівалентна 46000 доларів США по курсу, встановленому Національним банком України на день укладення цього договору і може бути змінена в гривневому еквіваленті в день укладення основного договору відповідно до змін курсу долара США.

Відповідно до п. п. 3.1.1 та 3.1.2 попереднього договору ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 - представнику ОСОБА_2 в день підписання договору грошову суму в розмірі 167853,00 грн., що еквівалентна 21000 доларів США, по курсу Національного банку України станом на день передачі грошових коштів. Факт отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 грошової суми, вказаної в п. 3.1.1 цього договору підтверджується розпискою.

Пунктом 4.1 передбачено, що сторона, яка необгрунтовано буде ухилятися від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням згідно чинного законодавства.

Пунктом 4.2 попереднього договору визначено, що у разі відмови від укладення основного договору до 31 березня 2013 року, зокрема ухиленню, відмови від його укладення взагалі з боку сторони-1 ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_3 грошову суму у національній валюті України, у сумі, що буде еквівалентна сумі у доларах США, вказаній у пункті 3.1.1 по курсу НБУ станом на день повернення коштів та додатково сплатити стороні-2 штраф у розмірі 45,65% відсотків від суми основного договору, зазначеної в п. 2.1.3 цього договору.

Встановлено, що в обумовлений сторонами строк, тобто до 31 березня 2013 року, основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладений не був по вині відповідачки.

З урахуванням наведеного, судом вірно встановлено, що сторони уклали договір у розумінні Цивільного кодексу України (ст.626 ЦК), яким передбачено відшкодування збитків та визначено їх розмір в разі не укладення договору купівлі-продажу квартири не пізніше 31 березня 2013 року.

Також судом вірно встановлено, що оскільки з вини відповідачки не був укладений основний договір купівлі-продажу квартири, то з неї підлягає стягненню на користь позивача авансовий платіж та штраф у розмірі, визначеному попередним договором між сторонами.

Однак, стягуючи з відповідачки на користь позивача авансовий платіж у розмірі 460040 грн. та штраф у розмірі 455888 грн., суд належним чином не з'ясував та не перевірив чи відповідають зазначені позивачем у позові суми умовам попереднього договору та вимогам ст. 533 ЦК України. При цьому суд виходив з того, що сторони визначили грошову суму, яка підлягає поверненню при не укладенні основного договору в розмірі авансу, еквівалентного долару США, за курсом НБУ національної валюти України на момент повернення коштів, не звернувши уваги на те, що згідно п. 3.1.1 попереднього договору позивач сплатив представнику відповідачки грошову суму в розмірі 167853 грн., що підтверджується попереднім договором та розпискою від 31.10.2012 року.

Крім того, суд невірно визначив розмір штрафу, який підлягає стягненню із відповідачки згідно п. 4.2 попереднього договору від 31 жовтня 2012 року, розмір якого становить 45,65 % від суми основного договору, вказаного у п.2.1.3 цього договору. Згідно п. 2.1.3 договору вартість квартири визначена у розмірі 367678,00 грн., а відтак саме від цієї суми має визначатися розмір штрафу, а не із суми, еквівалентної курсу долара із наступним перерахуванням у гривню, і складає 167845 грн. (367678,00 грн. * 45,65 % : 100).

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутих коштів.

У зв'язку із невиконанням попереднього договору з вини відповідачки та відповідно до п. п. 2.1.2 та 4.2 цього договору, стягненню на користь позивача підлягає аванс у розмірі 167853 грн., а також штраф у розмірі 167845 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (правова позиція Верховного Суду України, викладена при розгляді справи № 6-170цс12).

Відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України та ст. 614 ЦК України відповідачка не надала суду доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України, щодо відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та й взагалі не мотивувала відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, з урахуванням доводів позивача, що в обумовлений договором час у ОСОБА_2 не були готові документи на будинок та земельну ділянку.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини ОСОБА_2 у неукладенні основного договору не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуются на вимогах вищезазначеного закону та матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо зміни рішення суду першої інстанції заслуговують на увагу, рішення суду в частині задоволення первісного позову підлягає зміні з підстав, викладених у апеляційній скарзі, та передбачених ст. 309 ЦПК України.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 3356,98 грн. відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2015 року змінити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж за попереднім договором в розмірі 167853 гривні (сто шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні) та 167845 гривень штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3356,98 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді