Ухвала суду № 54360656, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/31462/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року та Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною, скасування картки та надмірно сплаченого ввізного мита,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ТОВ «Сарницембуд» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною, скасування картки та надмірно сплаченого ввізного мита.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року позов ТОВ «Сарницембуд» було задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020000/2013/00059 від 27.10.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «Сарницембуд» (ЄДРПОУ 37738760) суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року апеляційну скаргу Рівненської митниці Мін доходів було задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «Сарницембуд» (ЄДРПОУ 37738760) суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн. - скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Сарницембуд» у задоволенні позову в цій частині. В решті постанову суду першої інстанції - залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Сарницембуд», не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року залишити без змін.

У касаційній скарзі Рівненська митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ТОВ «Сарницембуд» та Рівненської митниці Міндоходів задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що 05.09.2012 року між ОАО «Красносельскстройматериалы» (Республіка Білорусь) - Продавець та ТОВ «Сарницембуд» (Україна) - Покупець було укладено контракт №804/068.

На виконання умов контракту ТОВ «Сарницембуд» імпортовано на митну територію України «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у кількості 63 тонни загальною вартістю 43557,85 грн., та заявлено до митного оформлення за митною декларацією від 28.10.2013 року №204020000/2013/014054.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано митному органу документи, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.08.2011 року № 204/2012/0000223; накладну УМВС від 24.10.2013 року № 04372490; рахунок-фактуру (інвойс) від 24.10.2013 року № 068/135; додаткові угоди від 28.12.2012 року № 2, від 30.07.2013 року № 7; зовнішньоекономічний договір купівлі - продажу № 804/068 від 05.09.2012 року; договір надання послуг митного брокера від 09.09.2011 року № 1; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 24 від 03.10.2013 року; сертифікат відповідності № UA1.090.0207402-13 від 16.09.2013 року; Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) №1267-БІ від 31.07.2013 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3407100247 3581336 від 24.10.2013 року; акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 року № 61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою; документ про якість № 43713 від 24.10.2013 року.

27.10.2013 року Рівненською митницею Міндоходів оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204020000/2013/00059,

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 319 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 4 частини 1 статті 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.

Частиною 2 статті 335 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Згідно із частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Таким чином, митне оформлення є обов'язковою складовою митного контролю, який, в свою чергу, може здійснюватись органами доходів і зборів шляхом співставлення відомостей, зазначених декларантом у митній декларації та документів, наданих на їх підтвердження.

Крім того, Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 року та ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі».

Відповідно до частини 1 статті 2 Договору про зону вільної торгівлі, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно із частиною 7 статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року. (далі Правила)

У відповідності до положень Правил визначення країни походження товарів, «Країною походження товарів» є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до пункту 6.1 Правил визначення країни походження товарів, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Відповідно до частини 1 статті 43 Митного кодексу України ,документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини 3 статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правил та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, ТОВ «Сарницембуд» надано органу доходів і зборів сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 24.10.2013 року № BYUA3407100249 3581336, у пункті 9 якого, вказано критерій походження «Д2523».

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно із пунктом 2.3 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти «а», «б», «в» пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил визначення країни походження товарів передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов: а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки); б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце; в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Оскільки, цемент включений до групи 25 товарів, зазначених у Переліку, то при визначенні країни походження такого товару застосовується критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у підпункті «б» пункту 2.4 розділу 2 Правил.

Належність товару до групи 25 Переліку передбачає, що у разі його виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки/переробки; збагачення вугіллям, очищення, мелення твердих кристалів, обрізання, кальцинування (графа 3), такий товар набуває статусу країни походження за місцем виконання цих умов і операцій.

Таким чином, товар, який імпортований позивачем, відповідає критерію достатньої обробки (переробки).

Відповідно до частини 1 статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Зі змісту вказаної норми випливає, що наявність в органу доходів і зборів сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки таких документів.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у митному оформленні товару у режимі вільної торгівлі, імпортованого на підставі митної декларації від 27.10.2013 року № 204020000/2013/014052

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого ввізного мита,суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині 4 статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 року.

Відповідно до Порядку, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Враховуючи, що на час звернення позивача до суду з вимогами про стягнення надмірно сплачених коштів, рішення про визначення митної вартості товару не було скасоване, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції, змінене рішення суду апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» та Рівненської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною, скасування картки та надмірно сплаченого ввізного мита - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз