Ухвала суду № 54360551, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/96017/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України - Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року

у справі №2а-6813/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД

до 1. Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва,

2. Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області,

за участю Прокуратури Миколаївської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльність, стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (відповідач-2) про: визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0024960700 від 20 вересня 2010 року; визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та ГУ ДКУ у Миколаївській області по відшкодуванню ТОВ «Артіль» ЛТД податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153557,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 268165,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153557,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 268165,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення у Центральному районі м. Миколаєва № 0024960700 від 20 вересня 2010 року. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва по відшкодуванню ТОВ «Артіль» ЛТД податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153557,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 268165,00 грн. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКУ у Миколаївській області по відшкодуванню ТОВ «Артіль» ЛТД податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153557,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 268165,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153557,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 268165,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Артіль» ЛТД, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу Прокуратура Миколаївської області, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Артіль» ЛТД подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року, у рядках 25.1 яких задекларувало суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у таких розмірах: 153557,00 грн. та 326882,00 грн. відповідно. Разом з деклараціями позивачем були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 9-18).

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Артіль» ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року, за результатами якої складена довідка № 1227/07-000/13857386 від 05 серпня 2010 року, за висновками якої було підтверджено відображене ТОВ «Артіль» ЛТД у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 135708,00 грн., а також вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 17849,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по постачальниках товарів (робіт, послуг) на дату підписання довідки.

Також, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Артіль» ЛТД з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1482/07-000/138574386 від 14 вересня 2010 року.

За висновками акті перевірки, перевіркою було підтверджене відображене ТОВ «Артіль» ЛТД у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 205944,00 грн. Також, у висновках акту перевірки було вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у розмірі 62221,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по постачальниках товарів (робіт, послуг) на дату підписання акту. Крім іншого, за висновком вказаного акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 58717,00 грн., а також завищено від'ємне значенні різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2010 року на 37335,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що «Артіль» ЛТД не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету у сумі 58717,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач (покупець) неправомірно включив до складу податкового кредиту травня 2010 року податок на додану вартість по господарській операції з придбання у ТОВ «КаперПласт» (Російська Федерація) (продавця) товару (катеру моторного) згідно імпортного контракту №64/л від 08 лютого 2010 року, оскільки вказаний товар не призначається для використання у господарській діяльності ТОВ «Артіль» ЛТД. При цьому, реальність господарської операції та сплата позивачем митним органам податку на додану вартість у сумі 58716,80 грн. по цій господарській операції податковим органом не заперечувалась.

20 вересня 2010 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0024960700/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Артіль» ЛТД суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року на 58717,00 грн.

В свою чергу, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направила до органу державного казначейства висновки про суми відшкодування податку на додану вартість, згідно яких повідомила, що ТОВ «Артіль» ЛТД підлягають відшкодуванню з бюджету суми податку на додану вартість, а саме: № 0000000434 від 05 листопада 2010 року у розмірі 135708,00 грн. за травень 2010 року;№ 0000000433 від 05 листопада 2010 року у розмірі 205944,00 грн. за червень 2010 року; № 0000000442 від 16 листопада 2010 року у розмірі 11144,00 грн. за червень 2010 року (арк. справи 84-86).

Разом з цим, листами від 17 листопада 2010 року № 2583/03-04/2 та від 25 листопада 2010 року № 2642/03-04/2 УДК у м. Миколаєві вказані висновки повернуло податковому органу без виконання (арк. справи 88-91).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки факт використання імпортованого катеру у господарській діяльності ТОВ «Артіль» ЛТД, шляхом здавання катера в оренду, підтверджується відповідним договором оренди; законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок; позивач виконав всі умови для отримання бюджетного відшкодування, а саме: прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, подав органу державної податкової служби декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, а також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: доводи податкового органу, викладені в довідці та акті перевірки, свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; податковим органом вчинялись дії, передбачені чинним законодавством, щодо відшкодування податку на додану вартість позивачу, хоча такі дії і не призвели до повного відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що використання позивачем імпортованого катеру у власній господарській діяльності, шляхом здавання катера в оренду, підтверджується договором оренди № 84 від 05 липня 2010 року, укладеним між ТОВ «Артіль» ЛТД (орендодавцем) та приватним підприємцем Івановим Д.С. (орендарем), згідно якого щомісячна орендна плата по цьому договору становить 3400,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) (арк. справи 83).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність господарської операцій з придбання (імпортування) позивачем катеру податковим органом не заперечувалась.

Крім іншого, як встановлено судом першої інстанції, наявність у позивача бюджетного відшкодування за травень 2010 року у сумі 17849,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 62221,00 грн. відповідачем-1 не заперечувався, спірним був факт підтвердження зазначених сум.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право платника податку не було поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, у зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявлених сум бюджетного відшкодування (за травень 2010 року у сумі 17849,00 грн. та за червень 2010 року у сумі 62221,00 грн.) або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направила до органу державного казначейства висновки про суми відшкодування податку на додану вартість, згідно яких повідомила, що на користь ТОВ «Артіль» ЛТД підлягають відшкодуванню з бюджету суми податку на додану вартість, а саме: № 0000000434 від 05 листопада 2010 року у розмірі 135708,00 грн. за травень 2010 року;№ 0000000433 від 05 листопада 2010 року у розмірі 205944,00 грн. за червень 2010 року; № 0000000442 від 16 листопада 2010 року у розмірі 11144,00 грн. за червень 2010 року (арк. справи 84-86), проте листами від 17 листопада 2010 року № 2583/03-04/2 та від 25 листопада 2010 року № 2642/03-04/2 УДК у м. Миколаєві вказані висновки повернуло податковому органу без виконання (арк. справи 88-91).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2011 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна