ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" грудня 2015 р. м. Київ К/800/24669/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2014
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2014
у справі № 812/36/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський інститут селекції і технології»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082204 від 23.09.2013, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2014, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0000082204.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир» за період з 01.07.2011 по 03.09.2013, за результатами якої складено акт № 325/12-34-22-04/30584817 від 10.09.2013.
За висновками акта перевірки відповідачем допущено порушення вимог п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно сформовано податковий кредит за вересень 2011 року на суму 13041 грн., оскільки наявні первинні документи не містять достовірної інформації щодо обумовлених в них операцій, внаслідок чого такі первинні документи не мають юридичної сили та доказовості і не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту ПДВ в податковому обліку позивача.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0000082204, яким збільшено суму грошового зобов?язання з ПДВ за основним платежем 13041 грн. та штрафна санкція 3260,25 грн.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що право позивача на податковий кредит за результатами господарських операцій із ТОВ «ЗК «Агромир» підтверджено належно оформленими податковими накладними. Висновок податкового органу про неправомірність віднесення позивачем ПДВ до податкового кредиту вересня 2011 року ґрунтується на припущенні про не підписання податкової накладної посадовими ТОВ «ЗК «Агромир», що на думку відповідача встановлено вироком Комсомольського районного суду м.Херсона у справі по звинуваченню директора ТОВ «ЗК «Агромир» ОСОБА_2 у скоєнні злочину за ст.205 КК України.
Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).
На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що вироком Комсомольського районного суду м.Херсона від 12.10.2012 у справі №2114/7123/12 директора ТОВ «ЗК «Агромир» визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), він заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень з посиланням на постанову від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11), міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що директор ТОВ «ЗК «Агромир» ОСОБА_2, який є контрагентом позивача, заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «ЗК «Агромир», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.
Разом з цим, обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом належним чином судами перевірені не були.
Суд касаційної інстанції зазначає, що в умовах дії закріпленого статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу офіційного з'ясування обставин у справі обов'язковому дослідженню та оцінці підлягають доводи як позивача, так і відповідача, у зв'язку з чим усі обставини, якими сторони обґрунтовують свої доводи, мають бути ретельно перевірені.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам у сукупності та взаємозв'язку і не перевірили обставини справи щодо фактичного руху активів та змін у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача у зв'язку з господарською діяльністю з вищезазначеним контрагентом; не перевірили дотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагентів та наявності у розглядуваних операціях ділової мети. Наведене є необхідними умовами для встановлення правильності відображення в податковому обліку господарських операцій платником податку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2014 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун
Судове рішення № 54360520, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 07.12.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 812/36/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: