Ухвала суду № 54360281, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/800/8458/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013

у справі №1170/2а-3845/11

за позовом Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

до Військової частини А-0981

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Знам'янська ОДПІ Кіровоградської області звернулася до суду з позовом про стягнення з Військової частини А-0981 на користь бюджету податкового боргу в сумі 49222,4 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 стягнуто з Військової частини А-0981 на користь бюджету податковий борг зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 796,5 грн.

Знам'янська ОДПІ Кіровоградської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг в сумі 49222,4 грн., вимоги про стягнення якого є предметом позову, утворився у зв'язку з несплатою відповідачем:

- нарахованих податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2009 № 0007811700/0 податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в загальній сумі 48425,9 грн., в т.ч.: в сумі 45958 грн. основного платежу та 2297,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій, за порушення ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII, зафіксовані актом камеральної перевірки від 24.11.2009 № 26/17-10/08540730;

- збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 796,5 грн.

Обставини щодо суми податкової заборгованості, факту узгодженості податкових зобов'язань сторонами не оспорюються.

Обґрунтування, викладені податковим органом в касаційній скарзі, зводяться до неправомірності вирішення справи в частині вимог про стягнення з позивача непогашеної податкової заборгованості в сумі 48425,9 грн., нарахованої за податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2009 № 0007811700/0.

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення з відповідача на користь бюджету податкового боргу зі сплати податку з власників транспортних засобів в сумі 48425,9 грн., суд першої інстанції виходив з того, що військові частини є платниками податку з власників транспортних засобів, тому зобов'язані сплачувати такий податок. Стаття 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII, якою визначено коло осіб, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів, не звільняє військові частини від сплати цього податку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати податку з власників транспортних засобів в сумі 48425,9 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що майно за військовими частинами закріплюється на праві оперативного управління, тому стягнення податкового боргу з відповідача як з власника транспортних засобів є безпідставним.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тим нормам, що регулюють вузьке коло суспільних відносин, тобто є спеціальними нормами законів про оподаткування.

Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII не є законом про оподаткування, а відтак його дія щодо запроваджених ним пільг зі сплати усіх видів податків на спірні правовідносини не поширюється. Застосуванню до спірних правовідносин підлягають спеціальні закони з питань оподаткування, якими запроваджуються ставки, механізм справляння певних податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування.

Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах запроваджено Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII та у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону є загальнодержавним податком.

Відповідно до ст. 1 цього Закону платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону визначені як об'єкти оподаткування під відповідним кодом за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у ст. 2 вказаного Закону.

При цьому під «власними транспортними засобами» розуміються транспорті засоби, які належать на праві власності, або які перебувають у платника податку на праві повного господарського відання, оперативного управління.

Статтею 4 цього Закону визначено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати податку. Збройні Сили України не входять до такого переліку.

Законом України з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи викладене, а також встановлені судами обставини щодо наявності у відповідача непогашеного податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 48425,9 грн., суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в частині стягнення суми такого боргу.

Суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції, діючи в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі законної і обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 скасувати та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.01.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун