Ухвала суду № 54360176, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2015 р. м. Київ К/800/48079/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопродукт-Грейгово»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі №2а-5502/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопродукт-Грейгово»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Миколаївзернопродукт-Грейгово» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, проведеної період з 13 по 16 травня 2011 року. Податкове повідомлення-рішення №0000362301, прийняте ДПІ у Жовтенвому районі Миколаївської області 31.05.2011 визнано протиправним та скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 скасовано. Прийнято нову постанову. В позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з основними постачальниками ТОВ «Агроскоп Україна», ТОВ «Тотус-Райагрохім», ТОВ «Інтеркомерс», ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», ПП «Інтер-Білд», ТОВ «Дельта Вилмар СНД», ТОВ «Компанія Крафт» за період з 01.08.2009 по 30.11.2009, за результатами якої складено акт №345/07-25379518 від 15.05.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі ПДВ 560136 грн., у т.ч. за вересень 2009 року на суму 552977 грн. та за листопад 2009 року на суму 7159 грн. Такі висновки обґрунтовуються не підтвердженням фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362301 від 31.05.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 560136,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 552977 грн. та за листопад 2009 року на суму 7159 грн. відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Суди першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем формування податкового кредиту у вищезазначених періодах здійснено у відповідності з вимогами закону, на підставі належних первинних документів, які доводять факти поставки продукції та проведення її оплати в повному обсязі, та наявність яких податковим органом не заперечується.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з огляду на не підтвердження даних зустрічними перевірками контрагентів позивача у ланцюгу постачання до товаровиробника, то судом першої інстанції правильно зазначено, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявленні до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем не було встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар, а також не надано таких доказів і в суді.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірність свого рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Слід погодитись і з висновками суду першої інстанції про протиправність перевірки, оскільки, відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом вимоги пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не виконано, крім того в акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась у період з 13.05.2011 по 16.05.2011, повідомлення №5 про перевірку та копія наказу від 12.05.2011 №198 надіслані позивачу поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення 13.05.2011, тобто після її початку, перевірка проведена без відома та присутності директора та головного бухгалтера позивача.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопродукт-Грейгово» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун