Ухвала суду № 54360171, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/15128/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - колект», Приватне підприємство «Нива В.Ш.» про визнання дій та бездіяльності протиправними, незаконним та недійсним акту, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами ОСОБА_7, Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - ДВС), треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - колект» (далі - ТОВ), Приватне підприємство «Нива В.Ш.» (далі - ПП) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати дії та бездіяльність відповідача щодо підготовки, організації та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири незаконними; визнати недійсним акт державного виконавця від 12 січня 2012 року № 267/10 про проведений аукціон з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), що є власністю ОСОБА_4 (далі - спірний акт).

В обґрунтування позову посилалась на недотримання відповідачем вимог законодавства при проведенні ним прилюдних торгів з реалізації належного їй на праві приватної власності нерухомого майна і затвердженні спірного акту, внаслідок чого порушені її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю, визнано незаконними дії відповідача та скасовано спірний акт.

У касаційних скаргах відповідач та третя особа - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В наданих до суду запереченнях позивач, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, повне і всебічне з'ясування обставин справи, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи позов апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що дії та спірний акт відповідача не ґрунтуються на вимогах закону та порушують права позивача.

Судами встановлено, що на виконанні у ДВС перебував виконавчий напис нотаріуса № 188 виданий приватним нотаріусом - третьою особою у справі 1 лютого 2010 року про звернення стягнення на нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності позивачу з метою задоволення вимог ПАТ у розмірі 198539,36 гривень.

Постановою державного виконавця від 17 березня 2011 року відкрито виконавче провадження № ВП 204643 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису, яка разом із супровідним листом неодноразово надсилалась рекомендованим листом на адресу боржника та стягувача, вказаних у постанові.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу ДВС з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

23 травня 2011 року, в присутності понятих, представника стягувача та боржника державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, а постановою державного виконавця від 24 травня 2011 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Вказану постанову разом із супровідним листом за вихідним номером 9027 надіслано на адресу боржника, стягувача та експерта.

20 серпня 2011 року на адресу ДВС надійшов звіт про оцінку квартири згідно з яким її вартість склала 298275 гривень.

Повідомлення від 23 червня 2011 року № 11603 щодо результатів оцінки арештованого майна направлено рекомендованим листом на адреси боржника та стягувача і зазначено, що у разі незгоди із сумою оцінки арештованого майна сторони виконавчого провадження мають право в десятиденний строк з дня надходження повідомлення надіслати відповідні заперечення державному виконавцю.

В подальшому арештоване майно було передано на реалізацію організатору торгів третій особі - ПП, з якою 27 вересня 2011 року укладено договір № 0811102 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки).

Повідомленням організатора від 8 грудня 2011 року, що надіслане на адреси позивача, ПАТ і ДВС, доведено до відома про дату проведення прилюдних торгів, які відбудуться 9 листопада 2011 року.

Призначені не вказану дату прилюдні торги не відбулися, про що повідомленням організатора від 9 листопада 2011 року було повідомлено стягувача, боржника та ДВС і запропоновано провести переоцінку майна, що реалізується.

У зв'язку з отриманням вищезазначеного листа від організатора головним державним виконавцем Іваницею Ю.О. надіслано повідомлення боржнику та стягувачу із пропозицією з'явитись до ДВС 21 листопада 2011 року на 9:00 годину для проведення зниження вартості переданого на реалізацію майна.

21 листопада 2011 року складено акт ДВС про зниження вартості арештованого майна у відповідності до якого знижено вартість майна шляхом його уцінки на 23 відсотки.

Вартість майна після проведеної ДВС переоцінки склала 229671,75 гривень, а відповідний акт було направлено на адреси позивача, боржника та організатора прилюдних торгів простою кореспонденцією супровідним листом від 21 листопада 2011 року № 23846/10.

Про дату проведення повторних прилюдних торгів, призначену на 23 грудня 2011 року доведено до відома ДВС, позивача та стягувача повідомленням організатора від 8 грудня 2011 року № 08/02-536, надісланого на їх адреси.

23 грудня 2011 року квартира, яка належить позивачу була реалізована за ціною 229671,75 гривень, а покупцем визнано третю особу у справі - ОСОБА_7, про що складено відповідний протокол і спірний акт державного виконавця.

Так, за визначенням частини 1 статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, в редакції періоду спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 54 цього Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Одночасно, за приписами частини 1 статті 41 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV, в редакції спірного періоду) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За правилами частини 2 статті 43 Закону № 898-IV початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Визначення поняття початкової вартості майна наведене також у Методиці оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (далі - Методика).

У відповідності до абзацу 4 пункту 2 Методики початкова вартість майна - вартість, з якої розпочинається продаж майна встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію покупців.

Водночас, частинами 1, 2, 5 статті 58 Закону № 606-XIV установлено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Аналогічне правило щодо строку дійсності звіту про оцінку майна міститься і у пункті 22 Методики, згідно з положеннями абзацу 1 якого акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

Такі положення законодавства узгоджуються з вимогами частини 2 статті 30 Закону № 606-XIV і частинами 1, 2 статті 43, частинами 1, 2 статті 49 Закону № 898-IV, за змістом яких державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому загальний строк проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки не може перевищувати чотирьох місяців з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.

Аналіз вищевказаних правових норм дає підстави колегії суддів для висновку, що проведення прилюдних торгів по - за межами строку дійсності звіту про оцінку предмета іпотеки, що реалізується, не ґрунтується на вимогах закону, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанцій відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційних скарг його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_7, Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало