Ухвала суду № 54360008, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/67842/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

по справі №804/11769/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод» ( надалі - ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод»)

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Дніпродзержинська ОДПІ у ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.05.2013р. №0002841504 та №0002851504.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «ДАЗ» з питань нарахування податкового зобов`язання по платі за землю за період з 2010 по 2011 роки.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2896/122/15.4-09/05482481 від 22.04.2013р., в якому зазначено про порушення:

- ст. 5, ст. 13, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 384575,40грн., у зв'язку з неподанням у встановлені строки податкових декларацій по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2010р.;

- п. 120.1 ст. 120, п. 286.2 ст. 286, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3 ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 156104,53грн., у зв'язку з неподанням у встановлені строки податкових декларацій по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за період з 01.01.2011р. по 27.05.2011р.;

- п. 120.1 ст. 120, п. 286.1, п. 286.2 та п. 286.4 ст. 286 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 196869,87грн., у зв'язку з неподанням у встановлені строки податкових декларацій по платі за землю (земельний податок) за період з 28.05.2011р. по 31.12.2011р.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 15.05.2013р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002841504, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - орендна плата з юридичних осіб, за основним платежем в сумі 540679,93грн.;

- № 0002851504, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - земельний податок з юридичних осіб, за основним платежем в сумі 196869,87грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з огляду на встановлені обставини під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, виходив з того, що оскільки позивача була застосована процедура банкрутства - мирова угода, до якої включено порядок погашення податкового боргу позивача перед відповідачем, що виник до та під час провадження у справі про банкрутство, у відповідача немає правових підстав для додаткового визначення грошових зобов'язань позивачу за 2010 та 2011 року (період провадження у справі про банкрутство) з земельного податку та орендної плати за землю.

Проте, надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається із змісту судових рішень, спірні податкові зобов'язання нараховані податковим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013р. №0002841504 та №0002851504, прийнятих на підставі акту перевірки акт № 2896/122/15.4-09/05482481 від 22.04.2013р. Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8-12). Проте, зазначені докази є нечитабельними.

Також, як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року у справі №Б24/40/15/176/02 затверджено мирову угоду від 16.02.2012 року, яка укладена між головою комітету кредиторів ЗАТ «Завод комунального транспорту» в особі генерального директора ОСОБА_2. та боржником ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» в особі ліквідатора ОСОБА_1 (а.с.18-20).

Відповідно до зазначеної ухвали провадження у справі про банкрутство ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» порушено 26.12.2002 року.

У зв'язку з розглядом Господарським судом Дніпропетровської області заяви Дніпродзержинської ОДПІ про визнання недійсної мирової угоди від 16.02.2012 року, за клопотанням позивача провадження у даній справі неодноразово було зупинено, проте в матеріалах справи відсутні відомості про результати розгляду зазначеної заяви.

Під час нового розгляду судам попередніх інстанцій необхідно врахувати , що згідно абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.4 ст.12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

В той же час, виходячи із приписів ст.1, ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Щодо зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються.

Зазначена правова позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року 07.05.2012 року, 11.06.2012 року, 01.10.2012р та 26.02.2013р (справи №2І-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно).

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, перебування у власності чи користуванні земельних ділянок, що стало підставою для нарахування податковим органом грошових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що викладені вище обставини мають вагоме значення для правильно вирішення спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновки про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч.4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун