Ухвала суду № 54359897, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/9806/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року

у справі № 2а-3998/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

за участю Прокуратури Миколаївської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000393600, прийняте Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28.02.2014 року замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період травень-листопад 2010 року відповідачем складено акт від 04.04.2011 року № 377/36/14307653, яким встановлено порушення: - п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 657 991, 00 грн.; - пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 301 917, 11 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000393600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 959 908, 11 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податного законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи (зокрема, договорами, специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями, банківськими виписками) підтверджується реальність господарських операцій та сплата позивачем сум грошових зобов'язань позивача за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ «Українське виробничо-постачальне підприємство», ТОВ «Виробниче проектне підприємство «Техпром Інжиніринг», ТОВ «УкрАгроТранс», ВАТ «УГМК», ТОВ «Укрцветмет», ТОВ агропромислова компанія «Аля», ТОВ «Енергосервіс», КП фірма «Дарниця», ПП «Аліс-А», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «ФАМ-Інжиніринг», ТОВ «ФБМ-Україна», ПП «Гідротехнік-Еко», ТОВ «Південна технічна компанія», ТОВ «Миколаїв Корабел», ТОВ «Океанпомсервіс», ПП ВКФ «Промзварка», ТОВ «Штандарт МК-2005», ТОВ «Південний термінал», ТОВ НВП «То-Нар», ТОВ «Ярдінс», ТОВ «Юг Антикор», ТОВ «Ніктехногаз», ТОВ «Алевайнсе-Україна», ТОВ «Академія зварки», ТОВ «Торговий дім «Укрцветмет», ТОВ «Торгівельно-промислова компанія Оса Логістік», ПП «Град-Сістем», ТОВ «Стандарт Ойл», ТОВ «Миколаївське підприємство Март-А», ПП «ДДП», ТОВ «Південна мануфактура», ТОВ «Стройремгруп-Юв», ТОВ «Преміум-Групп», ТОВ «Кондор і Ко», ЗАТ «Миколаївський машинобудівний завод», ГУ МНС України в Миколаївській області, ТОВ «Фінансово-правовий союз», ТОВ «Вінер Миколаїв», південна філія ВАТ «Фарлеп-Інвест», ТОВ «Нікгазсервіс», ТОВ «ТДС-природоохорона», ТОВ СЦ «Металург», ТОВ друкарня «Формет», ТОВ «Теплий дім», корпорація «Індустріальна спілка Донбасу», ТОВ «М Моторс», ЗАТ «Агро-Спектр», ПП «Леомарін».

Встановлено, що характер товарів та послуг, які є предметом відповідних договорів, узгоджується з основним напрямком діяльності позивача - будування суден.

Разом з тим, встановлено, що податковий орган не ставить під сумнів отримання позивачем товарів та послуг за зазначеними вище договорам, а також їх оплату, включаючи ПДВ.

Посилання відповідача зводяться до того, що у ланцюгах постачальників позивача не має змоги встановити фактичну сплату ПДВ до бюджету.

У цьому випадку слід зазначити, що така позиція податкового органу правомірно не прийнята судами до уваги, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 2а-3998/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук