Ухвала суду № 54359829, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/49675/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року

по справі №2а-16674/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (надалі - ТОВ «АДМ Україна»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі - Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників)

третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 14.06.2011 року №0000310700.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового про задоволення позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім цього, скаржник просить замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на його процесуального правонаступника Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АДМ Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №297/4040/733549533 від 27.05.2011 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.8, 201.10, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України, підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4325142,00 грн., а саме: за січень 2011 року - 4278222,00 грн. та за лютий 2011 року - 46920,00 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000310700, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 4325142,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на 4278222,00 грн. та за лютий 2011 року на 46920,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 року Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлення факту завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 4278222,00грн. та за лютий 2011 року на 46920,00грн. зумовлено порушеннями, встановленими актом №54/07-02/33546533 від 21.04.2011 року, зокрема, порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми від'ємного значення за вересень 2010 року на 5459682,00 грн., за жовтень 2010 року на 6967551,00 грн., за листопад 2010 року на 103607,00 грн. та за грудень 2010 року на 4221535,00 грн.

Дані висновки акту обґрунтовані тим, що угоди між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Авалон-Агро», ПП Фірма «Сервіс-Промторг, ПП «Трансагроплюс», ПП «Глобал-Трейдинг», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Бізнес-Аналітик, ПП «Адріатика-Н», ПП «Ространсагро», ТОВ «Джиністра», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Кремгесівське», ТОВ «Євро-Грейн», ТОВ «Саяна-Люкс», ПП «Юпітер-Русторг», ПП «Паритет-М», ПП «Парус-Юг», ПП «Інтерторгснаб» були укладені без мети настання правових наслідків.

Встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2011 року, в адміністративній справі № 2а-15637/11/2670, предметом розгляду якої була правомірність податкових повідомлень-рішень № 0000280700 від 19.05.2011 року та №00002900700 від 19.05.2011 року, які були прийняті на підставі акту перевірки № 54/07-02/33546533 від 21.04.2011 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2013 року відмовлено ТОВ «АДМ Україна» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2011 року.

Вказаними судовими рішеннями встановлено факт відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем на його контрагентами - ТОВ «Авалон-Агро», ПП Фірма «Сервіс-Промторг, ПП «Трансагроплюс», ПП «Глобал-Трейдинг», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ «Бізнес-Аналітик, ПП «Адріатика-Н», ПП «Ространсагро», ТОВ «Джиністра», ПП «Стилет-Юг», ТОВ «Альбатрос-Південь», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «Магнолія-Л», ПП «Кремгесівське», ТОВ «Євро-Грейн», ТОВ «Саяна-Люкс», ПП «Юпітер-Русторг», ПП «Паритет-М», ПП «Парус-Юг», ПП «Інтерторгснаб» та факт того, що накладні, виписані зазначеними контрагентами, не дають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та, в подальшому, отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а, отже, і факт відсутності надмірної сплати податку на додану вартість, яка б підлягала бюджетному відшкодуванню позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, за висновками перевірок підприємств-контрагентів встановлено відсутність поставок товарів, в тому числі по попередньому ланцюгу руху товару; відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності: основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем та сумою податкових зобов'язань, задекларованих контрагентами; незнаходження ряду підприємств-контрагентів за реєстраційною та фактичною адресами.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлення відповідачем факту завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року та за лютий 2011 року, що зумовлено встановленням фактів завищення від'ємного значення, за рахунок якого було сформовано вказане бюджетне відшкодування, за вересень - грудень 2010 року, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на його процесуального правонаступника Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун