Ухвала суду № 54359824, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/60381/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

у справі №2а-2250/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктур» ( надалі - ТОВ «Парктур»)

до Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м.Яремчому Івано-Франківської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Яремчому Івано-Франківської області від 27.05.2011р. № 0000102301.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Парктур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за січень 2011р., за результатами якої складено акт від 15.04.2011р. № 124/23/32145510.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по господарських операціях, здійснених у січні 2011р. по ланцюгу з контрагентами постачальниками ТОВ «Вест Траст» та ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість по деклараціях за січень 2011р.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0000102301, яким ТОВ «Парктур» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1284825,00грн., з них 1284824,00грн. основний платіж та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Вест-Траст».

Так, 01.10.2009р. між ТОВ «Вест-Траст» (орендодавець) та ТОВ «Парктур» (орендар) було укладено договір суборенди майна № 10/09-ПТ (з додатками).

На виконання умов договору ТОВ «Вест-Траст» передало, а ТОВ «Парктур» прийняло майно, визначене договором. Факт передачі товарів та послуг від ТОВ «Вест-Траст» до ТОВ «Парктур» підтверджується договором, який разом з усіма додатками укладений у визначеній законом формі і підписаний сторонами, актом передачі майна в суборенду, податковими деклараціями туристичного збору, звітом про проведення технічного нагляду за сертифікованими послугами з тимчасового розміщення (проживання) шале готельного комплексу «Буковель» ТОВ «Парктур» від 21.02.2011р.

Також майно, яке позивач отримав в оренду, безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, оскільки одними з видів діяльності підприємства за КВЕД є діяльність готелів, послуги з організації подорожувань, інші види рекреаційної діяльності.

Факт передачі майна підтверджується також податковими накладними.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Вест-Траст» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Судами попередніх інстанції цілком вірно та обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів, оскільки останнім не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун