Постанова № 54359770, 10.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р. Справа № 818/3150/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 818/3150/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 третя особа Відділ освіти Охтирської міської ради

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Сумській області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа - відділ освіти Охтирської міської ради, в якому з урахуванням позивних вимог, просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 61615,83 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 р. по справі № 818/3150/15 адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа - відділ освіти Охтирської міської ради про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід місцевого бюджету за кодом надходження 21080500 на розрахунковий рахунок 31113090700006, відкритий в УК м. Охтирка (код ЄДРПОУ 37981563), МФО 837013 кошти в сумі 61315,83 грн.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції неповністю зясовані обставини, що мають значення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні підтримав викладені доводи.

Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених доводів, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, вказав на правомірність дій Відділу освіти Охтирської міської ради у спірних правовідносинах.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.4.3.1.1 розділу IV Охтирська обєднана державна фінансова інспекція Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Сумській області на І квартал 2015 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Охтирської міської ради за період з 01.03.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт ревізії № 103-21/01 від 09.04.2015 року (а.с.15-31).

З метою усунення виявлених порушень, на підставі п. 7 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ, начальнику відділу освіти Охтирської міської ради ОСОБА_6 предявлено вимогу від 11.05.2015 р. № 103-14/657 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства в строк до 08 червня 2015 року (а.с.8-14). Лист-вимога у визначені чинним законодавством строки та у повному обсязі не виконана.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 61615,83 грн. та підтверджується актом планової ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Охтирської міської ради за період з 01.03.2013 року по 31.12.2014 року № 103-21/01 від 09.04.2015 року.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені приписами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Частиною 1 та 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 (далі по тексту - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпунктів 15, 21 пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави (абз.3 пп.4 п.4 Положення).

Наведені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органам державної контрольно-ревізійної службі надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю (органу державної контрольно-ревізійної служби) спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі та такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Державною фінансовою інспекцією в Сумській області подано адміністративний позов до ФОП ОСОБА_3 щодо стягнення збитків, які завдані, на думку позивача, відділу освіти Охтирської міської ради в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів про виконання робіт в будівництві, які укладені між відділом освіти Охтирської міської ради та ФОП ОСОБА_3

Відповідно до вимог п. 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зважаючи на те, що збитки стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (виконати вимогу).

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.10.2014 року по справі № 21-462а14, від 13.05.2014 року по справі N 21-89а14, від 15.04.2014 року по справі N 21-40а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена позовна вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 р. по справі № 818/3150/15 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 818/3150/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Сумській області про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови виготовлений 15.12.2015 р.