Ухвала суду № 54359418, 10.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р.Справа № 816/3431/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Данілової Н.Н., відповідача - Касумова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. по справі № 816/3431/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25 серпня 2015 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі по тексту - позивач, Полтавське обласне КВП ТГ "Полтаватеплоенерго") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 року по справі № 816/3431/15 позовні вимоги за адміністративним позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (код ЄДРПОУ 03338030) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 року по справі № 816/3431/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі та його представник у судовому засіданні зазначив, що позивачем у перевіряємому періоді було порушено вимоги п. 154.9 статті 154 ПК України (занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 419 067 грн.), п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України (занижено податок на додану вартість на суму 238 311 грн.), позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по р. 23 декларації за січень 2013 року на суму 7 460 грн.; вимоги п. "б" п. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, в результаті подання з помилками податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період, що перевірявся, в тому числі по звітних періодах: 4 кв. 2012 р., 2-4 кв. 2014 р.; вимоги п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого додатково визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 2 739,31 грн. Таким чином, вважає правомірним винесення податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301, а рішення суду першої інстанції такими, що підлягають скасуванню.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 18 травня 2015 року по 21 липня 2015 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 1194/16-01-22-02-09/03338030 від 28.07.2015 року (т. І а. с. 22-70).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"

вимог п. 154.9 статті 154 ПК України у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 419 067 грн.;

вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на суму 238 311 грн.;

позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по р. 23 декларації за січень 2013 року на суму 7 460 грн.;

вимог п. "б" п. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, в результаті подання з помилками податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період, що перевірявся, в тому числі по звітних періодах: 4 кв. 2012 р., 2-4 кв. 2014 р.;

вимог п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого додатково визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 2 739,31 грн.

Позивач не погодився з вказаними висновками та подав до податкового органу заперечення на акт перевірки № 1194/16-01-22-02-09/03338030 від 28.07.2015 /т. 1 а. с. 71-75/, які були залишені відповідачем без задоволення (т. І а. с. 76-81).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 12 серпня 2015 року були винесені такі податкові повідомлення - рішення:

№ 0001022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" у розмірі 523 833 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 419 067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 104 766,75 грн.,

№ 0001032301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 357 466 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 238 311 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119 155,50 грн.,

№ 0001042301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 460 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 3 730 грн. за звітний період січень 2013 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 № 0001022301, підставою для винесення якого слугували наступні висновки податкового органу, колегія суддів вказує на таке..

Так, перевіркою показників, відображених у р. 9 "Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування" Податкової декларації за 2014 рік в сумі 2 238 150 грн. встановлено, що на формування даного показника мало вплив на віднесення вартості робіт (послуг) з модернізації та реконструкції об'єктів водо-, теплопостачання в рамках інвестиційної програми на 2014 рік.

Податковим органом було встановлено, що при заповнені декларації з податку на прибуток за 2014 рік в рядку 9 підприємство скористалось пільгою з податку на прибуток відповідно до п. 154.9 ст. 154 ПК України. Також, підприємством не надано під час перевірки відповідно завірених копій первинних документів, які підтверджують обсяг виконаних робіт на суму 12 934 168,66 грн. (акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, підсумкові відомості ресурсів).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 154.9 статті 154 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 419 067 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджені типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів і введені у дію з 1 січня 1996 року:

03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів"

03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів".

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з п. 30.6 ПК України суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233, що є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Кодексу не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

Відповідно до пункту 154.8 статті 154 Кодексу, звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:

передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;

передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;

витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 154.9 статті 154 Кодексу, звільняється від оподаткування прибуток суб'єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, погодженими органом місцевого самоврядування (в межах його компетенції) та схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (для суб'єктів, регулювання діяльності яких здійснює така комісія), на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування зазначених цілей.

Поряд з цим пунктом 152.11 статті 152 Кодексу визначено, що платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що провадять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування відповідно до Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Законом, який набув чинності 03.08.2014, вилучено абзац дев'ятий пункту 152.11 статті 152 Кодексу стосовно не розповсюдження положення цього пункту в частині ведення окремого обліку на платників податку, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу.

Пункти 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу передбачають розрахунок та облік прибутку, що звільняється від оподаткування, в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму, визначених інвестиційними програмами. Ведення окремого обліку доходу (прибутку) та витрат, пов'язаних з отриманням такого доходу (прибутку) з метою застосування пунктів 154.8 та 154.9 статті 154 Кодексу, відповідно до пункту 152.11 статті 152 Кодексу не передбачається.

Сума прибутку, що звільняється від оподаткування, відповідно до пунктів 154.8 і 154.9 статті 154 Кодексу відображається у додатку ПЗ до Декларації. У рядку 09 таблиці 1 додатка ПЗ до Декларації платники, що користуються пільгами згідно з пунктами 154.8 та 154.9 статті 154 Кодексу, зазначають суму прибутку, звільненого від оподаткування, а у рядках А1, А2, А3 цієї таблиці здійснюють прокреслення.

Відповідно до вимог статей 1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання" для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання щороку затверджується інвестиційна програма, яка містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код за КВЕД-2010 35.30), монтаж водопровідних мереж. Систем опалення та кондиціонування (код за КВЕД-2010 43.22), виробництво електроенергії (код за КВЕД-2010 35.11) (т. 1 а. с. 82).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 653 від 28.11.2014 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" схвалено інвестиційну програму на 2014 рік в обсязі 20 690,71 тис. грн.(т. 1 а. с. 83).

На підтвердження виконання затвердженої інвестиційної програми на 2014 рік на суму 12 934 168,66 грн. до матеріалів справи позивачем надані фінансовий план використання коштів для виконання інвестиційної програми на 2014 рік, акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, накази про перебачу на баланс вартість витрат по реконструкції об'єктів, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, звіт щодо виконання інвестиційної програми ліцензіатами у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т. 1 а. с. 84-276, т. 2 а. с. 1-158).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 06.02.2015 до ДПІ у м. Полтаві подано Звіт про суми податкових пільг, в якому, серед інших зазначена сума податкової пільги в розмірі 2 328150 грн. за кодом 11020290 з прибутку, що звільняється від оподаткування суб'єктів господарювання теплопостачання в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів теплопостачання (т. 1 а. с. 94-98).

Відповідно до Звіту щодо виконання інвестиційної програми ліцензіатами у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. в межах сум, вивільнених з-під оподаткування згідно п.154.9 ст. 154 ПК України, вказана програма фактично виконана на суму 12 934 168,66 грн.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вказує на те, що прибуток підприємства в межах фактичних витрат, понесених підприємством на реконструкцію котелень та теплових мереж, на виконання інвестиційної програми в сумі 12 934 168,66 грн. вивільнений з-під оподаткування, а тому податкові зобов'язання з суми цього прибутку не виникають, оскільки витрати на виконання інвестиційної програми не перевищили затвердженої суми цієї програми.

Разом із цим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивачем допущено арифметична некоректність відображення суми використаних коштів за інвестиційною програмою в рядку 09 декларації та Додатку ПЗ при подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств та складанні Додатку ПЗ до цієї декларації за 2014 рік. Зокрема, сума прибутку підприємства "Полтаватеплоенерго", що підлягає звільненню від оподаткування складає 12 934 168,66 грн. Проте підприємством до Розрахунку прибутку, що звільняється від оподаткування (Додаток ПЗ до декларації) включено не всю суму прибутку, що звільняється від оподаткування на підставі п. 154.9 ПК України, а лише 18 % від цієї суми (вартість виконаних робіт помножена на ставку податку на прибуток). Тому за результатами перевірки сума прибутку, що підлягає звільненню від оподаткування мала бути змінена з 2 328 150 на 12 934 168,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує на те, що порушення позивачем п. 154.9 ст. 154 ПК України у перевіряємий період спростовується наявними в матеріалах справи доказами, та, як наслідок, погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001022301 від 12.08.2015, за яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 419 067,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 104 766,75 грн.

З приводу винесення податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 № 0001032301, колегія суддів вказує на наступне.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про заниження ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" податкових зобов'язань за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 13583,00 грн. Так, контролюючий орган не визнав правомірності віднесення платником до складу податкового кредиту операцій з металобрухтом по взаємовідносинам МПП "СІС" та ПП "Протех", здійснених у січні-лютому 2014 року з тих підстав, що зміни до "Переліку відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість", яким фактично продовжено дію "Переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість", набрав чинності лише 18 лютого 2014 року, а відтак ДПІ у м. Полтаві не визнано правомірним оподаткування господарських операцій позивача за січень-лютий 2014 року з МПП "СІС" та ПП "Протех" податком на додану вартість за ставкою 0%.

Колегія суддів вважає такі висновки ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області хибними, з огляду на слідуюче.

Згідно з пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК у редакції, яка діяла до 1 січня 2014 року, було передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України 12 січня 2011 року прийняв постанову № 15, якою з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 9, затвердив переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення ПДВ.

Законом № 713-VІІ, який набрав чинності 1 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування ПДВ, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 1 січня 2015 року.

Постановою № 43, що набрала чинності 18 лютого 2014 року, внесено зміни до постанови № 15, зокрема у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово «1 січня 2014» замінено цифрами і словом «1 січня 2015».

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що протягом спірного періоду (січень-лютий 2014 року) були чинними норми ПК, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість постановою № 43 були внесені зміни до постанови № 15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 1 січня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених постановою № 15, звільнялися від оподаткування ПДВ.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 20 жовтня 2015 (справа № 808/7737/14), врахування якої при відправленні правосуддя є обов`язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно оподатковано операції з металобрухтом в січні та лютому 2014 року за ставкою податку на додану вартість 0% на підставі положень Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 № 0001032301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 238311,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 119155,50 грн.

З приводу тверджень ДПІ у м. Полтаві про завищення позивачем обсягу податкового кредиту за травень 2013 року на 1967,49 грн. внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду ПДВ від придбання будівельних послуг у ТОВ "Лео-Модус", а також завищення податкового кредиту на загальну суму 230221,00 грн. в період з січня 2013 року по лютий 2014 року внаслідок включення позивачем ПДВ з вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Євротрейд Україна", до складу свого податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "Лео-Модус" та ТОВ "Євротрейд Україна".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підприємства ТОВ "ЛЕО-модус" (т. І а.с. 101-102) серед видів діяльності контрагента наявний КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Колегія суддів підтверджує факт перебування ТОВ "ЛЕО-модус" у стані припинення юридичної особи з 23.06.2014, проте зазначає, що припинення господарської діяльності контрагента позивача у 2014 році не вплинуло на обставини формування податкового кредиту з ПДВ позивачем у липні 2013 року.

Так, 20.05.2013 між позивачем (замовник) та ТОВ "Лео-Модус" (виконавець) укладено договір підряду № 183 щодо реконструкції приміщення складу під пост технічного обслуговування автомобілів по вул. Комарова, 2 в м. Полтаві.

Відповідно до п. 2.5 Договору розрахунки з підрядником здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника в порядку 50% передоплати та 50 % після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Приймання виконаних робіт здійснюється згідно акту приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами, є незаперечним документом для проведення грошових розрахунків (п. 6.2, 6.3 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, підрядником виконані роботи з реконструкції приміщення складу, сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки проведені між сторонами в повному обсязі на підставі виписаного рахунку, а також підрядником виписана податкова накладна № 1744 від 20.06.2013, яка отримана позивачем 20.06.2013 та включена до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року.

Взаєморозрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.01.2013 року між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ТОВ "Євротрейд Україна" укладений договір поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів №14-01-1/13, відповідно до п. 1.1 умов якого ТОВ "Євротрейд Україна" зобов'язався постачати та передавати у власність покупця бензин А-76 (налив), паливо дизельне (налив), а покупець (ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") зобов'язався приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього договору (т. ІІ а.с. 161-163).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення продавцем рахунка на оплату фактично отриманого товару або після підписання акту прийому-передачі/видаткових накладних з терміном відстрочки платежу 5 календарних днів.

За умовами п. 5.6 договору за результатами поставки партії товару, сторонами підписується відповідний акт приймання-передачі товару або видаткова накладна або товарно-транспортна накладна. Зобов'язання по складанню акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної накладної лежить на продавцеві, якщо сторонами не домовлено інше.

За наслідками здійснених господарських операцій контрагентом позивача складено податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. ІІ а.с. 172-203).

Також, господарські правовідносини позивача з ТОВ "Євротрейд Україна" з приводу постачання ПММ належним чином оформлені видатковими накладними, перевезення товару здійснювалося із залученням транспорту контрагента та складанням відповідних товарно-транспортних накладних, оплата проведена позивачем у повному обсязі безготівковим шляхом на рахунки постачальника на підставі виписаних рахунків.

В матеріалах справи наявні докази використання придбаних ПММ у господарській діяльності платника для заправки автомобілів підприємства на власній автозаправній колонці підприємства, що відображено в обліку підприємства та первинній бухгалтерській документації.

Колегія суддів звертає увагу на те, зауваження щодо змісту та форми, податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Отже, колегія суддів вважає, що дані договори є належними та допустимими доказами факту вчинення правочиннів позивачем із контрагентами ТОВ "Лео-Модус" та ТОВ "Євротрейд Україна" в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лео-Модус", ТОВ "Євротрейд Україна".

Посилання податкового органу на відсутність підсумкової відомості ресурсів з розрахунком трудових затрат на момент проведення перевірки як на підставу для визнання неправомірним віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарською операцією із ТОВ "ЛЕО-модус", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підсумкова відомість ресурсів не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що виключає необхідність складення, зберігання та надання до перевірки зазначеного документа.

колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Лео-Модус" і ТОВ "Євротрейд Україна" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, контролюючий орган протиправно ставить у вину позивачу включення до складу податкового кредиту у січні 2013 року суми ПДВ за податковою накладною № 39 від 23.01.2013 на суму ПДВ 7460,22 грн., оскільки зазначена податкова накладна отримана підприємством 25.02.2013, про що свідчить вхідний штамп на цьому документі. З урахуванням отримання податкової накладної № 39 від 23.01.2013 в лютому 2013 року, остання включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у податковій декларації за лютий 2013, що підтверджується відповідною податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий та Додатком 5 до цієї декларації, а також реєстром отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про завищення сум податкового кредиту з ПДВ за дослідженими вище операціями позивача з ТОВ "Євротрейд Україна", які призвели до зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року в сумі 7460,00 грн та зумовили винесення податкового повідомлення-рішення № 0001042301 від 12.08.2015 є хибними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 12 серпня 2015 року: № 0001022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" у розмірі 523 833 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 419 067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 104 766,75 грн., № 0001032301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 357 466 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 238 311 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119 155,50 грн., № 0001042301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 460 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 3 730 грн. за звітний період січень 2013 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки № 1194/16-01-22-02-09/03338030 від 28.07.2015, на підставі висновків якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року № 0001022301, № 0001032301, № 0001042301.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява була подана до суду 25.08.2015 року і розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 487,20 грн.

Таким чином, враховуючи дату подання апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 р. по справі № 816/3431/15, становить 535,92 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. по справі № 816/3431/15 залишити без змін.

Стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 39680655) на користь Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2015 р.