Постанова № 54359187, 15.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/841/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року у справі за позовом Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноінвест-Д» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Логістик МТС», треті особи: ТОВ «ДПЗКУ-МТС», ТОВ «Зерноінвест-Д» в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 82 478,47 грн., що еквівалентно 5 200,70 євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, тобто на 17.07.2014 в дохід Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Логістик МТС» грошові кошти в розмірі 82 478,47 грн., що еквівалентно 5 200,70 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, до Державного бюджету України.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на перевірку № 020888 від 17.07.2014, посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області було проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників на автодорозі а/д Н-01 Київ-Знам'янка 241 км. + 800 щодо дотримання ними вимог чинного автомобільного законодавства України.

17.07.2014 посадовими особами позивача на а/д Н-01 Київ-Знамянка 241 км. + 800 проводився габаритно-ваговий контроль, під час якого встановлено, що транспортний засіб марки МАЗ модель 6501А8, реєстраційний номер АА 2532 ОВ, із причепом марки МАЗ, моделі 856103-010, реєстраційний номер АА 9914 ХО (чек зважування № 00885 від 17.07.2014), який належить ТОВ «Український лізинговий фонд», має перевищення нормативних параметрів навантаження на вісі (фактична маса - 62,65 тонн при нормативно допустимій масі 38 тонн), що зафіксовано в акті № 002023 від 17.07.2014 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

До акту складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.07.2014 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 83 від 17.07.2014, згідно якого визначено ТОВ «Український лізинговий фонд» плату у розмірі 5 200, 70 євро.

Вказані вище документи (акт, довідку, розрахунок) листом № 03-14-2376 від 24.07.2014 направлено ТОВ «Український лізинговий фонд», конверт повернувся за закінченням встановленого строку зберігання.

Несплата ТОВ «Український лізинговий фонд» в добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 5 200,70 євро стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи клопотання про заміну відповідача на належного, представник позивача зазначив, що на його адресу надійшли заперечення з відповідними додатками з посиланням на те, що ТОВ «Український лізинговий фонд» є неналежним відповідачем (а.с.56).

Оскільки, згідно товарно-транспортної накладної від 17.07.2014 перевізником зазначено ТОВ «Логістик МТС», відповідач просив саме з цього підприємства стягнути плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 5 200,70 євро.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачено в добровільному порядку плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів у розмірі 82 478,47 грн., що згідно даних курсу валют Національного банку України станом на 17.07.2014 становило 5 200,70 євро.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 29.03.2012 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» утворено юридичну особу публічного права територіального органу Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті - Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 № 387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі за текстом - Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

В силу приписів пункту 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно пункту 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на викладене вбачається, що положення пунктів 26, 27 Порядку № 879 не встановлюють того, хто повинен проводити справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Водночас згідно пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно статті 1 Правил дорожнього руху України, власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється з власників транспортних засобів або осіб, які користуються транспортними засобами на законній підставі, якими здійснюється перевезення вантажів.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 13.05.2013 між TOB «Український лізинговий фонд» та TOB «ДКПЗУ-МТС» (далі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1164/05/13-В (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Лізингодавець (TOB «Український лізинговий фонд») зобов'язується придбати у власність майно, у відповідності з встановленою Специфікацією, і передати це майно в платне володіння і користування на умовах фінансового лізингу для його господарських цілей на певний строк за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів. Предмет лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії Договору.

Згідно Акту прийому - передачі предмету лізингу до Договору 21.06.2013, транспортний засіб марки МАЗ модель 6501А8 із причепом марки МАЗ, моделі 856103-010 були передані у лізинг Лізингоодержувачу.

За умовами Договору, а саме п. 9.1. умов Договору, з моменту підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням Предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Предмета лізингу, ризик допущення помилки при монтажі або експлуатації).

Також, у пункті 9.4. Загальних умов Договору зазначено, що Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації Предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором страхування.

Отже, з 21.06.2014 (з дати підписання Акта прийому-передачі Предмета лізингу) усі ризики пов'язані з користуванням та володінням Предметом лізингу, в тому числі відшкодування збитків третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації Предмета лізингу здійснюється Лізингоодержувачем, тобто TOB «ДКПЗУ-МТС».

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Матеріали справи містять письмові пояснення ТОВ «ДПЗКУ-МТС» від 22.04.2015 (вих. № 130 юр-49/2015) (а.с.102) в яких останнім зазначено, що між ТОВ «ДПЗКУ-МТС» та ТОВ «Український лізинговий фонд» було укладено Договір фінансового лізингу від 13.05.2013 № 1164/05/13-В на підставі якого, ТОВ «ДПЗКУ-МТС» 21.06.2013 отримало у користування ряд транспортних засобів, зокрема автомобіль МАЗ, державний реєстраційний номер АА 2532 ОВ.

Вказана техніка використовувалась ТОВ «ДПЗКУ-МТС» згідно призначення у своїй господарській діяльності для надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За умовами вказаного вище договору, техніка може бути передана у сублізинг, оренду виключно на підставі дозволу ТОВ «Український лізинговий фонд». Починаючи з дати отримання у лізинг та до березня 2015 року (повернення техніки у зв'язку із розірванням договорів) такі дозволи не брались, а техніка не передавалась у користування іншим юридичним особам та весь час перебувала у віданні ТОВ «ДПЗКУ-МТС».

Крім цього, відповідачем надано суду апеляційної інстанції інформацію про наявні у його користуванні транспортні засоби у період з дати створення (травень 2014 року) та на дату встановлення факту перевищення вагових обмежень транспортним засобом АА2532ОВ, який належить ТОВ «ДПЗКУ-МТС» на відповідній правовій підставі.

01.07.2014 між ТОВ «Логістик МТС» та ТОВ «Рант» було укладено Договір оренди транспортних засобів автомобілів МАЗ у кількості 88 одиниць разом із причіпами. Транспортні засоби були передані у користування апелянту на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі. За умовами укладеного Договору з дати підписання Акту транспортні засоби були передані у користування ТОВ «Логістик МТС».

Жодних інших автомобілів у користуванні відповідача не перебувало.

Колегія суддів звертає увагу на те, що транспортний засіб МАЗ АА2532ОВ, який став об'єктом зважування позивачем у користуванні відповідача не перебував.

Таким чином, позивачем не доведено, що на момент габаритно-вантажного контролю 17.07.2014 транспортний засіб марки МАЗ модель 6501А8, реєстраційний номер АА 2532 ОВ, із причепом марки МАЗ, моделі 856103-010, реєстраційний номер АА 9914 ХО перебували у власності або користуванні відповідача ТОВ «Логістик МТС», а відтак не підтверджено його обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на наявну в матеріалах справи товарно-транспортну накладну від 17.07.2014 виписану на автомобіль МАЗ, реєстраційний номер АА 2532 ОВ, із причепом марки МАЗ, реєстраційний номер АА 9914 ХО, оскільки в ній перевізником вказано «Логістик МТС» без зазначення організаційно-правової форми юридичної особи. За даними єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ринку суб'єктів господарювання міститься цілий ряд юридичних осіб зі схожими назвами (ТОВ «Логістик МТС», ТОВ «Логістик МТСУ», тощо).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для розрахунку та стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а саме: документально не підтверджено статус ТОВ «Логістик МТС» як власника (користувача) транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу 17.07.2014, а відтак, його обов'язок справляти плату за проїзд.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області до ТОВ «Логістик МТС» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик МТС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст постанови складено та підписано - 16.12.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.