Постанова № 54359164, 16.12.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року справа №805/2140/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року у справі № 805/2140/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за поданням Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю в сумі 34485, 40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з поданням про стягнення з позивача суму податкового боргу у розмірі 34485, 40 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

В обґрунтування подання зазначив, що відповідач заходиться на обліку в Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків за неосновним місцем реєстрації. Станом на 30.05.2015 року за відповідачем через несплату самостійно визначених податкових зобов'язань існує податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в загальній сумі 34485,40 гривень згідно наданої декларації від 27.02.2015 року. Відповідачу надіслано податкову вимогу № 29-25 від 02.02.2015 року. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу.

За таких обставин, просив подання задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року подання задоволено у повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Законом України від 02.08.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а саме нормами ст. 6 та 7 на час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 20387067, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 6-7), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків за основним місцем реєстрації з 09 серпня 1996 року, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП від 20 березня 2002 року № 77 (а.с. 8). На обліку позивача відповідач значиться як платник земельного податку.

27 лютого 2015 року відповідачем надано до позивача декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за звітний податковий період 2015 рік, якою було визначено щомісячну суму орендної плати за землю у розмірі 34485,40 гривень (а.с. 11-12).

Як вбачається з облікової картки за відповідачем станом на 30 травня 2015 року обліковується заборгованість з орендної плати за землю з юридичних осіб за звітний податковий період квітень 2015 року у розмірі 34485,40 гривень (а.с. 16).

02 лютого 2015 року відповідачем сформована податкова вимога форми «Ю» № 29-25, яка була отримана уповноваженим представником відповідача 27.02.2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Матеріали справи містять довідку № 9177 від 28.05.2015 року, згідно якої податкова вимога № 29-25 від 02.02.2015 року по підприємству ПрАТ «Торговий Дом Астрон» є чинна і податковий борг не переривався ( а.с. 15).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок оподаткування земельних ділянок визначений Податковим кодексом України, у відповідності з яким плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата). Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п.п. 288.1, 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вже зазначалось раніше, 27 лютого 2015 року відповідачем надано до позивача декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за звітний податковий період 2015 рік, якою було визначено щомісячну суму орендної плати за землю у розмірі 34485,40 гривень. Зазначене зобов'язання не сплачено у встановлені Податковим Кодексом України строки. Крім того, згідно довідки позивача від 28 травня 2015 року № 9177 податкова вимога № 29-25 від 02 лютого 2015 року є чинна і борг не переривався ( а.с. 15).

Відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Закону України від 02.08.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 зазначеного закону передбачає скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 року у справі № К/800/19383/15 клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року задоволено та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року у справі № К/800/19383/15 задоволено частково касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне акціонерне товариство «Торговий Дом Астрон» зареєстроване за адресою: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 6 та відповідно до пункту 16 статті 1 Переліку від 30.10.2014 року та Переліку від 02.12.2015 року м. Краматорськ входить до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що відповідач звільняється від виконання своїх обов'язків зі сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності, в силу приписів Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 914 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору № 9284 від 23.06.2015 року (а.с. 32).

Тобто, сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 914, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 24, 94, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року у справі № 805/2140/15-а - скасувати.

У задоволенні подання Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю в сумі 34485, 40 грн. - відмовити.

Стягнути з розрахункового рахунку за рахунок бюджетних асигнувань Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» ( ЄДРПОУ 20387067, р/р 26005980492, МФО 334486) судові витрати (сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги) в сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Р.Ф.Ханова