Ухвала суду № 54359158, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15314/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 №0002292202, №0002302202, №0002312202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 18.06.20115 №769/26-53-22-02/20077743 «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що вказує на протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 за результатом якої складено акт від 18.06.20115 №769/26-53-22-02/20077743 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 677 261 грн.; п. 187.1 ст. 187, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 880 025 грн.; п. 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07.09.2012 у розмірі 23 290,85 грн. та 16.01.2012 становить 95 225,45 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015: № 0002292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 9 596 576 грн. (за основним платежем 7 677 261 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 919 315 грн.); № 0002302202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15 534 675 грн. (за основним платежем 12 427 740 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 106 935 грн); № 0002312202, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 237 032,6 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Маестро Торг», ТОВ «К.П.В.Т. Груп Трейд», ТОВ «Богуслава», ПП «Кримбудмаг», ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Укртрактор», ТОВ «Грін Стар Груп», ТОВ «Гніванській ШРЗ».

Встановлено та сторонами не заперечується, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги від 03.03.2014. Відповідно до акту від 14.03.2014 позивачем передано ОСОБА_4 первинні бухгалтерські документи по вказаним вище контрагентам.

Позивач вказує, що на підставі договору про співпрацю від 14.03.2014 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Кримська юридична компанія «Сімферопольський юридичний центр» первинні бухгалтерські документи позивача по вказаним вище контрагентам було передано згадуваному товариству та у зв'язку припиненням відправлення поштової кореспонденції з АР Крим та припинено договір.

З огляду на викладене позивач повідомив податковий орган про неможливість надання первинних бухгалтерських документів до перевірки.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Маестро Торг» має стан внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

З акту перевірки вбачається, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області відкрито кримінальне провадження № 32014020000000003 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в ході проведення досудового розслідування його встановлено, що службові особи ТОВ «Гніванський шиноремонтний завод» під час здійснення фінансово-господарської діяльності протягом 2012-2013років вчинили розтрату державних коштів в особливо крупних розмірах, отриманих в ході проведення тендеру Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» по наданню послуг зі збору та утилізації твердих побутових відходів , які перераховано на рахунки підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Гвіана», ТОВ «Сігма-Еко», ТОВ «Ріторно».

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує, що актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної зірки ТОВ «К.П.В.Т. Груп Трейд» встановлено неможливість підтвердження господарських відносин товариства, оскільки останній не знаходиться за місцем реєстрації.

Виїздом за податковою адресою ТОВ «БК «Гефест Альянс» встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням.

Крім того, актом ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.06.2014 №363/26-53-22-01-15/38133584 не підтверджено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «СМТ Тайм» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платники податків зобов'язані забезпечити зберігання зазначених вище документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченогоКодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення зазначених документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексу для подання податкової звітності.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п. 44.5 ст. 44 Кодексу).

Таким чином, встановлений Кодексом термін для поновлення втрачених (пошкоджених / достроково знищених) документів не залежить від можливості проведення платником податків інвентаризації або інших процедур.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 Кодексу).

У Кодексі також закріплено обов'язки платника податків щодо: подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документи, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів (пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Кодексу); забезпечення збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом (пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до податкового органу з повідомленням про втрату документів, дії щодо відновлення документів переданих до ТОВ «Кримська юридична компанія «Сімферопольський юридичний центр» позивачем не вчинено, хоча контрагенти, з якими позивач мав фінансово-господарські відносини та документи по яким передано до АР Крим, не перебувають на анексованій території.

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Проте норми Кодексу не передбачають права платника податків не виконувати вимоги ст. 44 Кодексу у випадках дії обставин непереборної сили. Таким чином, відповідно до п. 44.5 ст. 44 Кодексу платник податків повинен забезпечити відновлення та надання контролюючому органу зазначених вище документів.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193

цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, позивачем не надано жодних доказів фактичного здійснення господарської операції з вказаними контрагентами, що вказує на обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України по операціям з вказаними вище контрагентами.

Щодо доводів податкового органу про наявність у позивача безнадійної дебіторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за яким позивачем обліковується безнадійна дебіторська заборгованість за авансами виданими наступним постачальникам: ТОВ «Альтернатива-траст» (договір від 24.09.2010 №3/30-09), ТОВ «Грінко-Дон Рециклінг» (договір від 24.09.2010 №3/28-09), ТОВ «Південь-Рециклінг» (договори від 29.06.2010 №3/8-06, від 24.09.2010 №3/27-09), ТОВ «Грінко-Центр» (ПАТ «Рециклінг-Центр» (договір від 24.09.2010 №3/29-09).

З акту перевірки вбачається наступне: остання операція з ТОВ «Альтернатива-траст»проведена в грудні 2010 року та виділено податковий кредит в сумі 766360,00 грн.. Сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.14 року складає 7901544,01 грн. (в тому числі ПДВ - 1316924,00 грн.); остання операція з ТОВ "ГРІНКО-ДОНРЕЦИКЛІНГ" проведена в грудні 2010 року та виділено податковий кредит в сумі 1066240,00 грн.. Сума безнадійної дебіторської заборгованості станом на 31.12.14 року складає 5749374,83 грн. (в тому числі ПДВ - 958229,14 грн.) товариство визнано банкрутом 08.01.2013, свідоцтво ПДВ від 30.06.2011 № 100341203 анульовано за відсутність за місцезнаходженням 06.06.2012; остання операція з ТОВ "ПІВДЕНЬ-РЕЦИКЛІНГ" проведена в січні 2011 року та виділено податковий кредит в сумі 178020,34 грн.. Сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.14 року складає 3881590,16 грн. (в тому числі ПДВ - 646931,69 грн.);остання операція з ВАТ «ГРІНКО-ЦЕНТР" (ПАТ "РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР") проведена в січні 2011 року та виділено податковий кредит в сумі 583799,11 грн.. Сума безнадійної дебіторської заборгованості станом на 31.12.14 року складає 3507194,68 грн. (в тому числі ПДВ-584532,45 грн.), товариство визнано банкрутом 24.12.2014.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2014 у справі №915/1002/14 задоволено позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» до ТОВ «Південь-Рециклінг» по постановлено стягнути з останнього на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» кошти в сумі 1 634 258,60 грн. за договором від 24.09.2010 №3/27-09.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 у справі № 910/8787/13 задоволено позов Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» до ПАТ «Рециклінг-Центр» по постановлено стягнути на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» заборгованість в сумі 3 507 194,67 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франковської області від 02.09.2014 у справі №909/715/14 задоволено позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» до ТОВ «Альтернатива-Центр» та постановлено стягнути на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» 2 252451,37 грн.

Відповідно до п. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Враховуючи, що ВАТ «ГРІНКО-ЦЕНТР" (ПАТ "РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР") та ТОВ "ГРІНКО-ДОНРЕЦИКЛІНГ" визнано банкрутами, що унеможливлює стягнення заборгованості, що інших контарегнтів позивачем фактично пропущено строк звернення судових рішень до виконання та не надано доказів вчинінення дій щодо стягнення заборгованості, отже доводи податкового органу про наявність у позивача безнадійної заборгованості по вказаним контрагентам на думку суду є обґрунтованим.

Позивач посилається на те, що Вищий господарський суд України постановою від 06 жовтня 2015 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року та постанову Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 року у справі № 910/25433/14.

Вищий господарський суд України не приймав остаточне рішення, а передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що неотримані товари позивач так і не використав в оподатковуваних операціях та у господарській діяльності, то у такому разі застосовується п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1

статті 196 цього Кодексу); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, після того як дебіторська заборгованість стала безнадійною, фактично зник об'єкт оподаткування, а значить позивачеві необхідно відкоригувати податковий кредит, що в порушення згадуваних норм позивачем зроблено не було.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0002292202, № 0002302202 є обґрунтованими та відповідають згадуваним нормам Податкового кодексу України, що вказує на необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0002312202, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 237 032,6 грн., за порушення п. 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07.09.2012 у розмірі 23 290,85 грн. та 16.01.2012 становить 95 225,45 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодного доказу на спростування висновку податкового органу про порушення п. 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07.09.2012 у розмірі 23 290,85 грн. та 16.01.2012 становить 95 225,45 грн., отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 10 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.