Ухвала суду № 54359092, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4390/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1, як вкладника до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позов обґрунтовувала тим, що в порушення вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у звязку з початком процедури ліквідації АТ «Імексбанк», її не включено до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2015р. позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним вкладником АТ «Імексбанк», який підлягає включенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 щодо протилежного не підтверджено жодним доказом, повідомлення про визнання укладених позивачем з банком правочинів нікчемними суду не представлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр вкладників виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою, у звязку з чим у Фонду гарантування не виникає жодного обовязку по відношенню до ОСОБА_1

Апелянт вважає, що позивач не є вкладником неплатоспроможного банку у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і не має права на відшкодування, оскільки ОСОБА_1 уклала нікчемний правочин з метою порушення публічного порядку відшкодування грошових коштів поза черговістю, встановленою ст.52 Закону. Діюче законодавство не зобовязує Уповноважену особу Фонду звертатися до суду з позовом про визнання недійсними договорів позики та вчинених на їх виконання банківських операцій з переказу коштів, оскільки нікчемний правочин не потребує визнання його таким в судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 10.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №1010019014 банківського рахунку (у доларах США), за умовами якого банк відкрив клієнту ОСОБА_1 поточний рахунок 26207656479002 // 26203110304101 та зобов'язався прийняти і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

10.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №1010019016 про приєднання до Публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., згідно якого сума вкладу становила 880 доларів США, вкладний рахунок №26303656479003 // 26306110304202.

09.01.2015р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1010019016 банківського вкладу від 10.12.2014р., за яким вкладник поповнив депозитний рахунок №26303656479003 // 26306110304202 грошовими коштами у сумі 506,76 доларів США.

Згідно виписки особового рахунку позивача в ПАТ «Імексбанк», залишок за депозитним рахунком №2630.3.656479.003 станом на 17.02.2015р. становить 1386,76 доларів США.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 11.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №1010019020 банківського рахунку (в національній валюті), за умовами якого банк відкрив клієнту ОСОБА_1 поточний рахунок 26205656479004 // 26203110304101 та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

11.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1010019021 про приєднання до Публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., за яким сума вкладу становила 2842 грн., вкладний рахунок №26301656479005 // 26306110304202.

09.01.2014р. укладено додаткову угоду до договору №1010019021 банківського вкладу від 11.12.2014р., за яким вкладник поповнив депозитний рахунок №26301656479005 // 26306110304202 грошовими коштами у сумі 3708,69 грн.

13.01.2015р. за сімейних потреб матірю ОСОБА_1 ОСОБА_3 на депозитний рахунок №26301656479005 // 26306110304202 перераховано грошові кошти у сумі 150 000 грн. та 15.01.2015р. перераховано 30 000 грн.

Згідно виписки з особового рахунку позивача в ПАТ «Імексбанк» залишок за депозитним рахунком №2630165679005 станом на 22.01.2015р. становить 186 550,69 грн.

15.01.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №16/БТ «Про віднесення AT «Імексбанк» до категорії проблемних».

26.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» ОСОБА_2.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015р. включно.

27.05.2015р., відповідно до ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Імексбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 04 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники АТ «Імексбанк» з 04 червня 2015 року до 15 липня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-банк».

У відповідь на звернення позивача про виплату їй гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у АТ «Імексбанк», листом від 13.05.2015р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» ОСОБА_2 повідомив, що договір банківського вкладу може містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п.7 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями зупинено.

ОСОБА_1, вважаючи незаконними дії відповідачів щодо не включення її до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулася з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою забезпечення прав Фонду уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому, статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно яких уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони про нікчемність укладених з цими особами договорів.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочини неплатоспроможного банку є нікчемними. До таких підстав віднесено: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Поняття нікчемності правочинів наведено у ст.228 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння ним.

З вказаного слідує, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди.

Апеляційний суд вважає, що відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності конкретних підстав для визнання нікчемними вищевказаних договорів банківського вкладу. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі, у розумінні статті 70 КАС України, докази на підтвердження того, що внаслідок укладання договорів №1010019016 від 10.12.2014р. та №1010019021 від 11.11.2014р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу від 20.01.2014р., банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Судом встановлено, що станом на час укладення договорів та перерахування коштів на рахунок у банку були відсутні будь-які підстави відмовити у зарахуванні коштів або підстави вважати, що правочини є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного слідує, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам вирішується виключно судом.

У той же час, відповідне судове рішення про визнання недійсними цих договорів матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає нормативно необґрунтованими доводи відповідачів про те, що кошти на рахунок позивача надходили внаслідок «дроблення рахунку іншого клієнта». На думку суду, вказана обставина не має будь-якого правового значення, оскільки банком вказані кошти були беззастережно зараховані на рахунок позивача і джерела походження коштів банком попередньо не вивчались.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Варто зазначити, що умовами договорів №1010019016 від 10.12.2014р. та №1010019021 від 11.11.2014р. про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. не визначено застережень щодо неможливості зарахування грошових коштів, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи.

Таким чином, обставини щодо наявності визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочинів, не знайшли свого підтвердження, відповідачі належних та допустимих доказів щодо цього не надали.

В обґрунтування висновку щодо правомірності своїх дій апелянт посилається на те, що з 15.01.2015р. всім філіям і відділенням AT «Імексбанк» було заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків.

Колегія суддів знаходить безпідставним таке посилання апелянта, оскільки при вирішенні даного спору правове значення має не дата віднесення банку до категорії проблемних, а дата віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних (Постанова Правління НБУ №50 від 26.01.2015р.). Враховуючи те, що відповідно до ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, апеляційний суд знаходить обґрунтованими доводи позивача, що вона не знала та не могла знати про обмеження, які встановлено постановою Правління НБУ №16/БТ від 15.01.2015р., що виключає в її діях умислу щодо штучного та фіктивного створення підстав для отримання сум гарантованого відшкодування за проведеною операцією. Більше того, договори між банком та ОСОБА_1 укладено в грудні 2014 року, тобто до віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії проблемних.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що уповноваженою особою Фонду неправомірно не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду.

Колегія суддів, також, вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про зобовязання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити її до Загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки зобов'язання уповноваженої особи надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за відсутністю, при цьому, у Фонду альтернативної поведінки.

Судова колегія вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

ОСОБА_4