Постанова № 54359074, 16.12.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року справа №805/531/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 805/531/15-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення заборгованості з земельного податку у розмірі 68369,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит", в якому з урахуванням уточнення просило стягнути з відповідача податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у сумі 68369,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Суд стягнув з рахунків у банках обслуговуючих Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство "Кварсит" на користь державного бюджету кошти у розмірі суми податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 55286,34 грн. В інший частині позову відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач зазначив, що рішення, яке оскаржується, прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки на сьогоднішній день затверджений перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, а відповідач з урахуванням положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) звільнений від сплати поточних податкових зобов'язань, зокрема, за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому позовні вимоги позивача по стягненню з нього податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб задоволенню не підлягають.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області (а.с.6-16).

19 лютого 2014 року КДНВП «Кварсит» подано до податкової інспекції декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 313991,48 гривень, щомісячно до сплати з січня по листопад - 26165,95 гривень, грудень - 26166,03 гривень (а.с. 34-36). Тобто, зазначене свідчить про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо обов'язкового декларування своїх податкових зобов'язань визначеним законодавством.

Відповідно до зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 68369,30 грн.

Позивач в довідці про стан заборгованості КДНВП «Кварсит» станом на 14 липня 2015 року з урахуванням часткової сплати суми боргу, зазначив, що податковий борг по земельному податку виник наступним чином: у сумі 13082,96 грн., згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст.100 ПКУ) №168/05-14 від 29.08.2014 року (у зв'язку з частковою сплатою у розмірі 13083 грн.); у сумі 8721,99 грн. згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст.100 ПКУ) №208/05-14 від 30.09.2014 року (у зв'язку з частковою сплатою у розмірі 8721,98 грн.); у сумі 7315,44 грн. згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст.100 ПКУ) №278/05-14 від 30.10.2014 року (у зв'язку з частковою сплатою у розмірі 18850,51 грн.); у сумі 13082,96 грн. згідно рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст.100 ПКУ) №168/05-14 від 29.08.2014 року; у сумі 26165,95 грн. згідно податкового розрахунку земельного податку №9008481725 від 19.02.2014 року по терміну сплати 30.12.2014 року.

Позивачем була подвоєна сума боргу по рішенню ОДПС України №168/05-14 від 29.08.2014 року про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання, оскільки загальна сума що була розстрочена складає 26165,95 грн., та у зв'язку з частковою сплатою у сумі 13083 грн., залишок несплаченої суми складає 18850,51 грн.

02 грудня 2014 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 456-25, яка отримана відповідачем (а.с. 28).

Станом на час судового розгляду в суді першої інстанції відповідачем податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за звітний податковий період 2014 рік не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком обліковою картки (а.с. 181-183).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу та пені відповідача з земельного податку з юридичних осіб, наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку, а оскільки на дату вирішення даної справи Кабінетом Міністрів України не визначено територію проведення антитерористичної операції тому, застосувати до відповідача статтю 6 Закону України № 1669-VІІ не передбачається можливим.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи станом на день звернення з позовом відповідачем повністю (щомісяця) не сплачувався земельний податок за 2014 рік, наявність у відповідача узгодженого податкового боргу підтверджено податковою декларацією, обліковою карткою платника податку.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом першої інстанції було встановлено, що з моменту направлення та отримання відповідачем податкової вимоги податковий борг останнім погашений не був.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що наявність у відповідача узгодженого податкового боргу підтверджено податковою декларацією, обліковою карткою платника податку.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач узгоджені податкові зобов'язання з земельного податку у добровільному порядку сплачені не були, звернення податкового органу до суду є заходом, щодо забезпечення погашення податкового боргу в розумінні пунктом 41.5 статті 41 ПК України, за яким органами стягнення є виключно органи державної податкової служби.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення АТО.

Колегія суддів зазначає, що ПКУ передбачена можливість встановлення податкової пільги.

Згідно із п. 30.1 ст. 30 ПКУ податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Відповідно до п. 30.9 ст. 30 ПКУ податкова пільга надається шляхом, зокрема звільнення від сплати податку та збору.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ (п. 30.5 ст. 30 ПКУ).

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та ПКУ вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Колегія суддів зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Костянтинівка.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що знаходиться в матеріалах справи, місцезнаходження відповідача: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, буд. 20.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Костянтинівка Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем виконані приписи ст. 6 та 10 Закону № 1669-VII в частині направлення 11 грудня 2015 року позивачу заяви про звільнення від виконання своїх зобов'язань щодо плати за землю за період проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року до її завершення. Згідно листа Торгово-промислової палати України від 03.02.2015 року № 104/12-12/03, стаття 6 Закону № 1669-VII має пряму дію та не вимагає додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин. На підставі вищевикладеного, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно звернення КДНВП «Кварсит».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції зроблений передчасний висновок щодо нерозповсюдження на відповідача норм Закону № 1669-VII.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийняті рішення були порушені норми матеріального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позову.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 805/531/15-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 805/531/15-а скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" про стягнення заборгованості з земельного податку у розмірі 68369 гривень 30 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А.Васильєва

Р.Ф. Ханова