Ухвала суду № 54359015, 02.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2015 рокусправа № 808/2359/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Волкова О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 808/2359/15 за позовом Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" звернулась із позовом до суду, в якому просила визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 4 письмової вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо усунення порушень від 24.03.2015 р. №08-04-14-14/1955.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у задоволені даного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а відтак підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що вимога є обов'язковою до виконання, а тому зачіпає права та інтереси позивача.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області проведено ревізію Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" (далі - Лікарня), результати якої оформлені актом від 16 лютого 2015 року № 04-21/02.

На підставі висновків вказаного акту ревізії відповідачем складено та надіслано позивачу лист - вимогу від 24 березня 2015 року №08-04-14-14/1955, в якій, серед іншого, запропоновано стягнути з винних осіб завдані Лікарні збитки у розмірі 37 798,88 грн. та 25307,96 грн. внаслідок проведення оплати за фактично не спожитої електричної енергії (п.2 Вимоги) та внаслідок зайвого списання бензину марки А-92 у загальній кількості 1805л. (п.4 Вимоги) відповідно.

Не погоджуючись з даними пунктами вимоги відповідача, позивач заявив цей позов, оскільки вважав, що висновки про завдання збитків є необґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що завдані Лікарні збитки повинні відшкодовуються у судовому порядку саме за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення яких повинен перевіряти суд, а не за позовом підконтрольної установи про визнання пунктів вимоги протиправними. Тому в частині відшкодування збитків вимога є не обов'язковою, а відтак відсутній об'єкт судового захисту.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду цілком обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування пунктів вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір і на думку позивача, вимагають їх відшкодування, чим порушують його інтереси.

Проте, колегія суддів зауважує, що даною вимогою від позивача фактично вимагається опрацювати матеріали ревізії, розглянути питання про притягнення посадових осіб Лікарні, винних у виявлених порушеннях. Що стосується стягнення з винних осіб завданих збитків, то це викладено у формі пропозиції, а не вимоги. Тобто, дана Вимога в частині погашення збитків не породжує та на створює для позивача виникнення певних обов'язків, а носить рекомендаційний характер. Більш того, пункти 2 і 4, які позивач вважає вимогою, є ні чим іншим, як висновками акту перевірки про наявність порушень законодавства, а тому не є вимогою і не можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Вищенаведене вказує на відсутність у позивача об'єкту судового захисту за поданим ним позовом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку збитки повинні відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

А відтак, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 808/2359/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко