Постанова № 54358884, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18972/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Міністерства промислової політики України, третя особа Державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства промислової політики України (далі також - відповідач), в якій позивач просив стягнути з відповідача податкову заборгованість державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» (далі - ДНВК «Київський інститут автоматики») в загальному розмірі 1 779 482, 79 грн., з яких 883 455, 52 грн. становлять заборгованість з податку на додану вартість, 803 617, 84 грн. - із земельного податку з юридичних осіб, 91 700, 11 грн. - із орендної плати з юридичних осіб та 709, 32 грн. - зі збору за спеціальне використання води.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за третьою особою рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб та збору за спеціальне використання води у розмірі 1 779 482, 79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з розрахункових рахунків Міністерства промислової політики України (код ЄДРПОУ 00013942) на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову заборгованість державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» (код ЄДРПОУ 05796251) у загальному розмірі 1 779 482, 79 грн. (один мільйон сімсот сімдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні сімдесят дев'ять копійок), а саме: з податку на додану вартість у розмірі 883 455, 52 грн. (вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) на бюджетний рахунок №31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100); із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 803 617, 84 грн. (вісімсот три тисячі шістсот сімнадцять гривень вісімдесят чотири копійки) на бюджетний рахунок №33215811700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 18010500); із орендної плати з юридичних осіб у розмірі 91 700, 11 грн. (дев'яносто одна тисяча сімсот гривень одинадцять копійок) на бюджетний рахунок № 33216812700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 18010600); зі збору за спеціальне використання води у розмірі 709, 32 грн. (сімсот дев'ять гривень тридцять дві копійки) на бюджетний рахунок № 33111357700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 13020100).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Також, апелянтом звернуто увагу щодо реорганізації Міністерства промислової політики України шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 року № 94, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єктами державної власності» від 23.03.2014 року № 408-р згідно якого державну науково - виробничу корпорацію «Київський інститут автоматики» було передано із сфери управління Мінпромполітики до сфери управління Мінекономрозвитку.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України також надано на підтвердження належним чином завірену копію акту приймання - передачі від 22.10.2014 року державної науково - виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» зі сфери управління Мінпромполітики до сфери управління Мінекономпрозрозвитку.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданих облікових карток платника податку - ДНВК «Київський інститут автоматики», що за третьою особою рахується заборгованість в загальному розмірі 3 611 823, 69 грн. зі сплати: податку на додану вартість - в розмірі 1 568 065, 91 грн.; збору за спеціальне використання води - в розмірі 709, 32 грн.; земельного податку з юридичних осіб - в розмірі 1 885 894, 35 грн.; орендної плати з юридичних осіб - в розмірі 157 154, 11 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданих до податкового органу документах податкової звітності, копії яких наявні в матеріалах справи.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялись на адресу третьої особи перша податкова вимога від 05 жовтня 2009 року № 1/8369 на суму 42 846, 20 грн. та друга податкова вимога від 21 грудня 2009 року № 2/10521 на суму 79 874, 79 грн., отримання яких третьою особою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Оскільки у третьої особи відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач, з метою погашення податкової заборгованості ДНВК «Київський інститут автоматики» звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 ПК України порядку, а саме, з поданням від 27 лютого 2015 року № 3514/9/26-59-25-01-12, отриманому відповідачем 04 березня 2015 року, в якому ставилось питання про прийняття Міністерством промислової політики України відповідного рішення щодо: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Проте відповідачем відповіді на таке звернення податкового органу надано не було, тому позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід звернути увагу наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Міністерства промислової політики України» від 23.03.2014 № 94 (далі - Постанова № 94) Міністерство промислової політики України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Вказана норма ЦК України повністю кореспондуються з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, якою затверджений Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074) на виконання якого було здійснено заходи щодо передачі від Мінпромполітики до Мінекономрозвитку, як правонаступнику, балансові рахунки, майно, дебіторську та кредиторську заборгованості.

Частиною 2 статті 104 ЦК України визначено: юридична особа є такою, що припиналася, з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення.

02.07.2015 року Мінпромполітики припинило свою діяльність, про що внесено запис в ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи за номером 10731120008023949.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, який був зареєстрований 28.08.2015 року відповідно до штампу суду першої інстанції. Зазначене вище також підтверджують відомості з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (http://court.gov.ua/fair/), тобто після припинення діяльності Мінпромполітики.

Відповідно до частини 1 статті 48 КАС України органи державної влади наділені процесуальними правами та обов'язками в адміністративному судочинстві.

Поряд з тим, відповідно до вимог частини 3 вказаної норми здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, а також доручати ведення справи уповноваженому представникові, у зв'язку з припиненням своєї діяльності Мінпромполітики не могло.

Відтак частина 3 статті 48 КАС України не надає Мінпромполітики право бути стороною в адміністративній справі, оскільки цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).

Статтею З КАС України визначено, що адміністративний позов є звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з метою звернення з позовом до суду про стягнення податкового боргу зобов'язана була з'ясувати процесуальну правоздатність та дієздатність відповідача, але контролюючий орган, не зважаючи на вказану обставину, звернувся з позовом до неіснуючого Міністерства, яке не здійснювало свої функції та не могло захистити свої права, обов'язки та інтереси.

Разом з тим, статус сторони у справі в якості відповідачів, та наявність в них адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності повинен з'ясовувати суд першої інстанції, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, про що визначено в пункті 1 частини 3 статті 107 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 106 КАС України при поданні позову контролюючий орган зобов'язаний був додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви, а суд повинен перевірити факт отримання відповідачем направленого позову. Однак, як вже зазначалось, за вказаною у позові адресою відповідача станом на дату подання позову, перебував інший суб'єкт владних повноважень Національне антикорупційне бюро України. Тому, в будь-якому випадку відповідач не отримував позов та не був ознайомлений з ним належним чином.

Згідно з пунктом 3 частинні статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкриті провадження в адміністративній справі, якщо припинено юридичну особу до якої пред'явлено позов, якщо спірні відносини не допускають правонаступництва.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників.

Однак судом першої інстанції не встановилено факту припинення діяльності Мінпромполітики, та в порушення вимог пункту 9 постанови Пленуму № 2, статей 48, 55, 106, 107, 109 КАС України, не з'ясував питання правонаступництва у спірних правовідносинах та питання щодо заміни сторони у справі..

Слід також звернути увагу на частину третьої статті 163 КАС України та пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Абзацом 2 пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 вказано на те, що у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи. їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2015 у даній справі залучено до участі у справі державну науково-виробничу корпорацію «Київський інститут автоматики» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В рішенні зазначено, що ДНВК «КІА» утворено згідно наказу Мінпромполітики №44 від 10.02.2006 відповідно, третя особа входить до сфери управління відповідача.

Поряд з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єктами державної власності» від 23.03.2014 № 408-р ДНВК «КІА» було передано із сфери управління Мінпромполітики до сфери управління Мінекономрозвитку.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено, що Мінпромполітики на дату звернення з позовом не було органом управління ДНВК «КІА».

Задовольняючи позов контролюючого органу про стягнення з Мінпромполітики податкових боргів третьої особи у сумі 1 779 482, 79 грн., судом першої інстанції порушено вимоги частини 3 статті 163 КАС України та пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7.

Також, слід звернути увагу на положення частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 3 статті 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості належать до основних засад судочинства. Змагальність передбачає наявність сторін з різними інтересами, а тому реалізується лише у провадженні, де є сторони.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тобто, змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень). Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже, саме сторонам найкраще відомі обставини у справі, саме вони найкраще знають, якими доказами ці обставини можна підтвердити. Так, судом першої інстанції не дотримано приписів вказаних норм.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Однак, дослідження доказів на встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення адміністративної справи та ухвалення обґрунтованого судового рішення в судовому засіданні здійснено не було.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не забезпечив дотримання принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 11 КАС України, не дотримався вимог статті 138 ККС України, не з'ясував обставин справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, зважаючи на вказане, суд першої інстанції, приймаючи рішення від 05.10.2015 не врахував зазначені вище обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи постанову не врахував вимог статті 55 КАС України; пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2; пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7; Постанову Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Міністерства промислової політики України» від 23.03.2014 № 94, розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єктами державної власності» від 23.03.2014 № 408-р.

Беручи до уваги вище зазначене, судом першої інстанції неправильного зроблено висновок щодо задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Міністерства промислової політики України, третя особа Державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики» про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 15 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 10 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.