Ухвала суду № 54358859, 03.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/13903/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Яровенко Н.О.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та просила:

- зобов'язати відповідача знести самовільно збудований ним паркан між земельними ділянками АДРЕСА_1 на території садового товариства «Південтеплоенергомонтаж» у Дніпровському районі м. Києва;

- зобов'язати відповідача знести самовільно зведену господарську будівлю, що розташована на частині належної позивачу земельної ділянки, яку самовільно зайняв відповідач;

- зобов'язати відповідача відновити межі між земельними ділянками НОМЕР_1 та земельною ділянкою НОМЕР_2, відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 66681030, що є невід'ємною частиною Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 14 листопада 2000 року на підставі рішення Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 302-9/402, а також технічного звіту по встановленню зовнішніх меж Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж», шляхом встановлення відповідачем за власний кошт знесених ним межових знаків;

- зобов'язати відповідача відновити ґрунтовий покрив самовільно зайнятої частини земельної ділянки, шляхом нанесення на неї частини шару плодючого поверхневого земельного ґрунту;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 20000 грн.; стягнути з відповідача на її користь судові витрати : судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2:

- усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні частиною земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж»;

- знести самовільно збудований ним паркан між земельними ділянками НОМЕР_3, НОМЕР_4 та земельною ділянкою НОМЕР_2, які розташовані у Дніпровському районі м. Києва на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж»;

- знести самовільно зведену господарську будівлю, що розташована на частині земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж»;

- відновити межі між земельними ділянками НОМЕР_1 та земельною ділянкою НОМЕР_2, які розташовані на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж», повернувши у користування ОСОБА_3 частину площі розміром 15,2 кв.м., позначену в додатку 1 до висновку експертизи від 11.09.2014 року № 7856/14-41 літерами Г-З-В-Д-Г, яка замальована зеленим кольором;

- відновити ґрунтовий покрив самовільно зайнятої частини земельної ділянки НОМЕР_2, площею 15,2 кв.м., яка розташована на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж» шляхом нанесення на неї частини шару плодючого поверхневого земельного ґрунту.

В іншій частин вимоги - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, він був позбавлений права участі в судовому засіданні, поданні додаткових клопотань та доказів, заяви про виклик до суду експерта для надання роз'яснень щодо висновку.

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11.09.2014 року № 785614-41 вбачається, що межі, розміри, площі (конфігурації) та місцезнаходження земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачу, та межі, розмір, площа ( конфігурація) та місцезнаходження земельної ділянки, що належить позивачу, не відповідають межам, розмірам, площі ділянок по їх фактичному розташуванню на місцевості. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що він ніколи самовільно не займав частину земельної ділянки позивача.

Невідповідність меж виникла в результаті некоректно виготовленої технічної документації для виготовлення державних актів на право власності на землю, некоректно виготовленого технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельних ділянок садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж», який було розроблено Державним комітетом рибного господарства України, інститутом «Укррибпроект» в 1998 році, що потягло за собою виникнення земельних спорів.

Крім того, в рішенні суду не зазначено, з яких підстав задоволені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити ґрунтовий покрив самовільно зайнятої частини земельної ділянки НОМЕР_2, площею 15,2 кв.м., шляхом нанесення на неї частини шару плодючого поверхневого земельного ґрунту.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0616 га, яка розташована по АДРЕСА_1, на території садового товариства «Південтеплоенергомонтаж» у Дніпровському районі м. Києва. Межа між її земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача фактично порушена, оскільки наприкінці 1999 року відповідачем було самовільно знесено установлену межу між земельними ділянками та встановлено паркан, а пізніше збудовано господарську будівлю на її частині земельної ділянки.

Відповідач, приєднавши до своєї земельної ділянки частину її земельної ділянки, позбавляє її права користування та розпорядження цією частиною земельної ділянки. Тому позивач просила: зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Садового товариства «Південтеплоенергомонтаж», шляхом відновлення за рахунок відповідача її становища, яке існувало до порушення останнім її законного права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка НОМЕР_2 ( кадастровий номер НОМЕР_7) по АДРЕСА_1, площею 0,0616 га, що розташована у Дніпровському районі м. Києва на території садового товариства «Південтеплоенергомонтаж».

Із земельною ділянкою, що належить позивачу, межують земельні ділянки НОМЕР_6 (кадастровий номер НОМЕР_5) та НОМЕР_4 ( кадастровий номер НОМЕР_8) по АДРЕСА_2, що розташовані у цьому ж садовому товаристві та належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 7856/14-41 від 11.09.2014 року, межі, розміри, площі (конфігурації) та місцезнаходження земельних ділянок кадастрові номери яких НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_9 не відповідають межам, розмірам, площі (конфігурації) та місцю розташування по їх фактичному розташуванню на місцевості, а саме: південна межа ділянок, кадастрові номери яких НОМЕР_8, НОМЕР_5 збільшена за рахунок ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 на 15,2 кв.м. літери Г-З-В-Д-Г (Додаток 1 до висновку замальовано зеленим кольором); з північного боку фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 зменшена на 15,2 кв.м. за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_8, НОМЕР_5 (Додаток 1 до висновку замальовано зеленим кольором) літери Г-З-В-Д-Г.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки земельна ділянка, на якій відповідачем самовільно зведено паркан та господарську будівлю, належить на праві власності позивачу, то є підстави для задоволення вимог про усунення позивачу перешкод у користуванні її земельною ділянкою, зобов'язання відповідача знести самовільно зведений паркан та господарську будівлю, а також відновити межі між земельними ділянками НОМЕР_6, НОМЕР_4 та земельною ділянкою НОМЕР_2.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 79, 212 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відновлення ґрунтового покриву самовільно зайнятої частини земельної ділянки, шляхом нанесення на неї частини шару плодючого поверхневого земельного ґрунту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Норми матеріального права - ст. 79, 106, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.22,23, 376, 391 ЦК України відповідно до спірних правовідносин застосовано правильно.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості подати свої докази на спростування позовних вимог, - колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, справа знаходиться в провадженні суду з 18 липня 2012 року, відповідач приймав участь у її розгляді та саме за його клопотанням судом 17 вересня 2013 року була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Як вбачається зі змісту висновку експертизи, обстеження земельних ділянок проводилось експертом 06 серпня 2014 року, і обидві сторони даної справи були присутніми при обстеженні.

Про судові засідання, призначені на 19 листопада та 09 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_2 був повідомлений судом за адресою, вказаною ним у заяві про призначення експертизи, але повістки повернулись без вручення, за закінченням терміну зберігання. Проте колегія суддів вважає, що дана обставина не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відсутність даних про повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки він ніколи самовільно не займав частини земельної ділянки позивача, а невідповідність меж виникла в результаті неправильно складеної технічної документації при виготовленні державних актів на землю, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримала державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 у СТ «Південтеплоенергомонтаж» у листопаді 2000 року, відповідач ОСОБА_2 також отримав державні акти на належні йому земельні ділянки НОМЕР_6 та НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 у грудні 2000 року ( а.с. 47-52).

Пунктом 2.3 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, що була чинною на час оформлення та видачі державних актів сторонам, передбачено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Відповідно до п. 2.4 вказаної Інструкції, перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Однак, матеріали справи не містять доказів тих обставин, що , отримавши державні акти на належні ОСОБА_2 земельні ділянки, відповідачем була встановлена невідповідність плану зовнішніх меж земельної ділянки, зображеному у державних актах, межам, розмірам, площі земельних ділянок по їх фактичному розташуванню на місцевості, та що відповідачем вживались передбачені законом заходи для усунення зазначеної невідповідності.

Разом з тим, позивачем було подано до суду виписки із протоколів засідань правління садового товариства «Південтеплоенергомонтаж» від 04.06.2006 року, 25.06.2006 року та 02.07.2006 року, з яких вбачається, що за заявою ОСОБА_3 була створена комісія, яка здійснила обміри земельної ділянки НОМЕР_2 та встановила, що з боку власника земельних ділянок НОМЕР_6,НОМЕР_10, НОМЕР_4 ОСОБА_2 відбулось самозахоплення частини земельної ділянки, належної позивачу.

У виписці з протоколу № 3 засідання правління садового товариства від 02.07.2006 року зазначено, що ОСОБА_2 викликав техніка Київзему для обмірів належних йому земельних ділянок, після чого він погоджується відновити попередні межі ( а.с. 7).

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 11.09.2014 року встановлено, що фактична площа земельної ділянки позивача зменшена на 15,2 кв.м. за рахунок земельних ділянок, що належать позивачу ( а.с. 150).

Посилання відповідача на неправильне виготовлення технічної документації для виготовлення державних актів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки державні акти на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, що належить позивачу, та на земельні ділянки НОМЕР_6,НОМЕР_4 по АДРЕСА_2, що належать позивачу, не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а тому визначені державними актами межі, розміри, площа земельних ділянок повинні відповідати фактичним.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України встановлено, що якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Враховуючи вищевикладене та положення зазначених норм закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод позивачу в користуванні її земельною ділянкою, зобов'язання відповідача знести самовільно зведений паркан та господарську будівлю, а також відновлення меж між земельними ділянками, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем самовільно зведено паркан та господарську будівлю частково на земельній ділянці, що праві власності належить позивачу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги про відновлення ґрунтового покриву самовільно зайнятої частини земельної ділянки, - колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи, що знесення самовільно збудованої господарської споруди, що частково розташована на земельній ділянці позивача, передбачає видалення і фундаменту цієї споруди із земельної ділянки позивача, а цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність приведення частини земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом відновлення ґрунтового покриву.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно, рішення суду ухвалено з дотриманням матеріального і процесуального закону, доводи, викладені в апеляційні скарзі, висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: