Постанова № 54358800, 08.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р. № 820/8501/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного Управління юстиції Харківської області про визнання незаконними та скасування податкової вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Харківської області, Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного Управління юстиції Харківської області, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17 про сплату боргу у розмірі 13383,48 грн. винесеною Зачепилівським ВД Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску з ОСОБА_1; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна вимога та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568 від 19.08.2014 року винесені відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача, Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в письмових запереченнях наданих до суду зазначив, що оскаржувана вимога винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача, Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача, Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного Управління юстиції Харківської області, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконною та скасування вимоги від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17 про сплату боргу у розмірі 13383,48 грн., винесеною Зачепилівським ВД Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області, суд зазначає наступне.

Порядок та процедура направлення та винесення вимоги врегульована положеннями Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Судом встановлено, що Зачепилівським ВД Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-У 167-17 від 27.05.2014 року, якою відповідач вимагає позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13383,48 грн.

У Вимозі зазначено, що вона сформована «Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника.

Відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пунктів 2, 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем самостійно обрано спрощену систему оподаткування за другою групою платника єдиного податку, що підтверджується заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.01.2013 року.

Згідно частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 2464, обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Положенням частини 3 статті 9 Закону № 2464 визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно пп. З п. 2 ст. 12 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (п.8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам, єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Щодо посилань позивача у позовній заяві про неналежне повідомлення контролюючим органом про винесення податкової вимоги суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 розділу VI вказаної Інструкції регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу. Так, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою відповідно до додатку 4 до вказаної Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до вказаної Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Із матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувана вимога була направлена позивачу засобами поштового зв'язку за адресою: 64423, Харківська область, Зачепилівський район, с. Абазівка, однак поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто на адресу контролюючого органу у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується повідомленням пошти (а.с. 32).

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Суд зазначає, що згідно матеріалів особової справи платника податків, позивачем самостійно зазначено податкову адресу суб'єкта господарювання: 64423, Харківська область, Зачепилівський район, с. Абазівка.

Згідно п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Позивачем не надано до суду будь - яких доказів на підтвердження зміни місця проживання в порядку, визначеному п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а тому суд вважає безпідставними посилання позивача про неналежне повідомлення контролюючим органом про винесення податкової вимоги від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги наведені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17, винесена в порядку, встановленому чинним законодавством України, а отже позовні вимоги позивача в частині визнання незаконною та скасування вимоги Зачепилівського ВД Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17 про сплату боргу у розмірі 13383,48 грн., є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568 від 19.08.2014 року з примусового виконання Вимоги № Ф-У 167-17 від 27.05.2014 року, виданої Красноградською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 13383,48 грн., боржник ОСОБА_1.

Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно положень ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово - промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2014 року № Ф-У 167-17, на підставі якої головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568 від 19.08.2014 року, відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже позовні вимоги позивача в частині визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44457568 є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а отже підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та те, що позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу відповідача - суб'єкта владних повноважень є майнового характеру та позивачем сплачено 10% розміру ставки судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з позивача недоплачену суму судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Відділу державної виконавчої служби Зачепилівського районного Управління юстиції Харківської області про визнання незаконними та скасування податкової вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (61009, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - "судовий збір, код ЄДРПОУ суду 34390710, пункт 3.1") недоплачену суму судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников