Постанова № 54358448, 08.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. Справа № 552/5118/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Бартош Н.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2015р. по справі №552/5118/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці ДФС

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

28.08.2015 року, ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1.) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС №0058/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2015 року та ухвалити нове рішення у справі, яким визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС №0058/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 08.12.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються відповідні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, надано їх перелік.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ПВКП "Агродеталь", здійснив 01 квітня 2013 декларування вантажу згідно митної декларації №80602000/2013/003493, надав довідку про транспортні витрати від 11 березня 2013 року за власним підписом та довідку ТОВ "Лімко Логістікс" від 11 березня 2013 року із зазначенням у вказаних довідках суми транспортних витрат в розмірі 1371, 75 доларів США.

За вказаними документами відповідачем по справі було проведено митне оформлення товару вищевказаною митною декларацією

В подальшому, Полтавською митницею ДФС була проведена перевірка та встановлено, що згідно акту надання послуг позивачу перевізником від 02 квітня 2013 року №45 та рахунку на оплату № 54 від 02 квітня 2013 року сума витрат на транспортування вантажу склала 14 814, 79 грн. (з ПДВ 675, 29 грн.). До митного оформлення акт надання послуг від 02 квітня 2013 року №45 та рахунок на оплату №54 від 02 квітня 2013 року позивачем не надавались. У зв'язку з встановленими обставинами, контролюючим органом зроблено висновок про те, що директору ПВКП "Агродеталь" - ОСОБА_1 було відомо про фактичні витрати, понесені підприємством на транспортування задекларованого товару, але ним до митного органу надані дані про меншу суму цих витрат.

За наслідком проведеної перевірки, Полтавською митницею ДФС 05 травня 2015 року було складено протокол про порушення митних правил №0058/80600/15, в якому зафіксовано вчинення директором ПВКП "Агродеталь" ОСОБА_1, протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 252, 95 грн. (в тому числі податок на додану вартість на суму 91, 34 грн., мито на суму 161, 61 грн.).

За результатами розгляду протоколу Полтавською митницею ДФС від 20 серпня 2015 року винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0058/80600/15 , якою ОСОБА_1 , який на момент вчинення правопорушення працював на посаді директора ПВКП "Агродеталь", визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на момент подання митної декларації від 01.04.13 року №80602000/2013/003493, що складає 758 грн. 85 копійок.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні митних правил, яке полягає у вчиненні ним протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, що спричинили недобори митних платежів на загальну суму 252, 95 грн., а саме у тому, що 01 квітня 2013 року подав до Полтавської митниці ДФС митну декларацію №80602000/2013/003493 ПВКП "Агродеталь", на підставі якої проведене митне оформлення в режимі "імпорт" товару - сільськогосподарської техніки, яка надійшла від MAYER AGRI EQUIPMENT (США) згідно зовнішньоекономічного договору № 01-01/13 від 10.01.13 року. Разом із вказаною митною декларацією ОСОБА_1 надана довідка про транспортні витрати від 11.03.2013 року та довідку перевізника ТОВ " Лімко Логістік" від 11.03.2013 року №б/н із зазначенням суми 1371, 75 доларів США, тоді як необхідно було включити (на думку митниці) вартість усієї суми рахунку № 54 від 02.04.2013 року на суму 14 814, 79 грн.

Суд першої інстанції погодився з вказаною думкою митного органу та не звернув увагу на ту обставину, що в наданих ОСОБА_1 під час митного оформлення товару документах і отриманих на вимогу відповідача довідках перевізника ТОВ "Лімко Логістік" , вартість витрат на транспортування вантажу на митну територію України складають 1371, 75 доларів США.

Тобто, позивачем і перевізником однаково підтверджені витрати на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України в сумі 1371, 75 доларів США.

Вищевказана обставина спростовує висновок відповідача про порушення позивачем вимог митного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість внесених у декларацію відомостей про вартість транспортних послуг у розмірі 1371, 75 доларів США, а отже наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності в межах шестимісячного строку з моменту його виявлення, оскільки відповідно до п. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

За матеріалами адміністративної справи правопорушення виявлено в травні 2015 року.

Суд, першої інстанції, врахувавши аналіз норм ст. 467 МК України, де законодавець визначив строки накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України - шість місяців, дійшов висновку , що строки притягнення позивача до відповідальності не закінчилися.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з урахуванням такого.

За правилами частини першої статті 467 МК України адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - шість місяців з дня його виявлення.

Правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначене статтею 485 МК України.

Відповідно до цієї статті заявлена в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлена за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом статті 264 МК України митна декларація приймається та реєструється органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу рахунку або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

Отже, передбачене статтею 485 МК України порушення митних правил, яке полягає в заявлені у митній декларації неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів, що спричинило їх недобори до бюджету, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 255 МК України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Обставини, на які посилається відповідач, щодо перегляду митної вартості товару, судом не встановлені.

Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а отже, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що переглядається, про правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на неправильному застосуванні норм права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 20 червня 2011 року № 21-97а11та від 09 квітня 2012 року № 260а11.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2015р. по справі №552/5118/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС №0058/80600/15 від 20.08.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Бартош Н.С. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 14.12.2015 р.