Постанова № 54358420, 10.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/12367/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином;

відповідача Власюк В.В. дов. від 26.06.2015 № 42.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова

компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015

у справі № 910/12367/15 (судя Якименко М.М.)

за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна"

до відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

у сумі 49 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПрАТ "Українська охоронно - страхова компанія" про відшкодування шкоди у розмірі 49 000,00 грн. за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6755172/1005/14 від 06.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 № 910/12367/15 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь позивача ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 49 000,00 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 № 910/12367/15 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги на суму - 38 970,41 грн..

Доводи апеляційного оскарження відповідача зводяться до того, що позивачем не правильно визначено розмір страхового відшкодування, оскільки ним не враховано коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля, а тому, за його розрахунком, наведеним в апеляційній скарзі, відшкодування шкоди в порядку регресу повинно становити 38 970,41 грн.. При цьому, скаржник посилається на положення ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Серед іншого, скаржник стверджує про те, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена і обчислюватись з вирахуванням ПДВ.

Ухвалою КАГС від 13.08.2015 № 910/12367/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.).

Позивач ПрАТ "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" у своєму Відзиві від 07.09.2015 № 03-17/13852 просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 № 910/12367/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 08.09.2015, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів змінено, для розгляду даної скарги було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 08.09.2015 № 910/12367/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєв П.В, Яковлєв М.Л..

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 19.11.2015, у зв'язку з припиненням строку повноважень судді Авдеєва П.В. щодо здійснення правосуддя, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 19.11.2015 № 910/12367/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 30.11.2015, у зв'язку з переформуванням постійного складу колегій суддів Київського апеляційного господарського суду, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 30.11.2015 № 910/12367/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

В зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Відповідачеві було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України.

В останнє судове засідання від 10.12.2015 представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/47201/15.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.04.2014 між ТОВ "ФВП ГРУП ЛТД" (далі по тексту - страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" (далі по тексту - страховик, позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/6755172/1005/14 (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки "Фольксваген", державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 25.12.2014 року в м. Києві на вул. Гетьмана, 8, сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб марки «Фольксваген», та транспортний засіб марки "I-VAN", державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_6, у результаті чого застрахованому транспортному засобу марки «Фольксваген» було завдано пошкодження.

За Звітом про оцінку вартості майнової шкоди від 28.01.2015 № 033/15 вартість ремонту з ПДВ становить 70 869,16 грн.. (а/с 24-33)

Відповідно до Страхового акту №2300067318 від 02.02.2015 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу марки «Фольксваген» д/н НОМЕР_1 склала 65 817,78 грн. (а/с 41)

У зв'язку зі зверненням страхувальника ТОВ «ФВП ГРУП ЛТД» до позивача з Заявою від 10.02.2015 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 65 817,78 грн., позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний Страховий акт № НОМЕР_3 від 02.02.2015, видано Наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем в розмірі 65 817,78 грн. відповідно до умов Договору.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2015 справа №760/1086/15-п, винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки "I-VAN", державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_6.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 (власник транспортного засобу марки "I-VAN", державний номер НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", відповідно до Полісу серія АС №9524407, що, в свою чергу, є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Згідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що страховик ПрАТ "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" виконав своє грошове зобов'язання, що підтверджується Платіжним дорученням № 0003968 від 03.02.2015 на суму - 65 817,78 грн. (а/с 42)

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за названим Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/6755172/1005/14 від 06.04.2014 перед страхувальником в повному обсязі.

Відповідно до Полісу АС №9524407 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн., тобто страхове відшкодування, у даному випадку, складає 49 000,00 грн.. (за розрахунком: 50 000,00 грн. - 1 000,00 грн. = 49 000,00 грн.).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 49 000,00 грн. - відшкодування шкоди, нормативно та документально доведені, а тому є такими, що підлягають задоволенню в межах ліміту відповідальності відповідача за шкоду майну згідно вищеназваного Полісу.

Підставою звернення відповідача ПрАТ "Українська охоронно страхова компанія" до суду апеляційної інстанції стало питання про те, що, за його ствердженням, у даному випадку, відшкодування шкоди в порядку регресу повинно здійснюватись з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за мінусом франшизи, передбаченої Полісом обов'язкового страхування. Серед іншого, скаржник стверджує і про те, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена і обчислюватись також з вирахуванням ПДВ.

Обґрунтовуючи доводи апеляційного оскарження відповідач, посилаючись на Звіт оцінки транспортного засобу № 3753 від 22.03.2015, який було виконано на його замовлення, за яким було встановлено коефіцієнт фізичного зносу - 0,38 (а/с 90 на зворотній стороні), стверджує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,38), за мінусом франшизи (1000,00 грн.) та ПДВ становить - 38 970,41 грн., за наступним розрахунком наведеним в апеляційній скарзі: «38 970,41 грн. = 46 101,02 грн. (вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 1000,00 грн. (сума франшизи) - 6130,61 грн. (сума ПДВ)».

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи скаржника, вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, РОЗРАХОВАНОГО В ПОРЯДКУ, ВСТАНОВЛЕНОМУ ЗАКОНОДАВСТВОМ.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей Звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зміст наведених норм закону було проаналізовано та оцінено у Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 910/7163/14, правовий висновок за якою має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

В свою чергу, скаржником, не було враховано, що за умовами п. 13 Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6755172/1005/14 від 06.04.2014 встановлено, що вартість відновлювального ремонту розраховується «без урахування фізичного зносу деталей». (а/с 10)

Пунктом 14. Договору добровільного страхування визначено, що вартість відновлювального ремонту розраховується згідно з: «рахунками СТО за вибором страхувальника».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЗУ "Про страхування" розмір страхової суми та (або) РОЗМІРИ СТРАХОВИХ ВИПЛАТ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ ЗА ДОМОВЛЕННІСТЮ МІЖ СТРАХОВИКОМ ТА СТРАХУВАЛЬНИКОМ ПІД ЧАС УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається доказів визнання недійсним вказаного Договору страхування повністю, або окремих його пунктів, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З правового аналізу норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" слідує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту зносу.

Крім того, за п. 13 Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/6755172/1005/14 від 06.04.2014 встановлено, що вартість відновлювального ремонту розраховується, без урахування експлуатаційного зносу.

Колегія суддів визнає безпідставними посилання скаржника на те, що, в даному випадку, сума страхового відшкодування повинна бути зменшена і обчислюватись з вирахуванням ПДВ, з огляду на таке.

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

Відтак, в силу приписів ч.2 ст.14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В Листі Верховного суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" зазначено, що нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Таким чином, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що за Договором добровільного страхування за п. 39.5 визначено, що при пошкодженні застрахованого ТЗ, крім випадків конструктивної загибелі, розмір страхового відшкодування визначається у розмірі витрат на відновлювальний ремонт з вирахуванням - розміру ПДВ (п. 39.5.2), крім випадків перерахування страхового відшкодування на СТО, що є платником ПДВ. (а/с 11 на зворотній стороні).

Відтак, з огляду на норми чинного законодавства та, взявши до уваги вищенаведені умови Договору добровільного страхування, оскільки ремонт пошкодженого автомобіля здійснювався - ТОВ «Атлант-М Лепсе» (отримувач коштів за Платіжним дорученням №0003968 від 03.02.2015), який зареєстрований як платник ПДВ, то, в даному випадку, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн., оскільки відповідно до Полісу АС №9524407 ліміт відповідальності відповідача за шкоду по майну становить 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 № 910/12367/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 № 910/12367/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 № 910/12367/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/12367/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

М.Л. Яковлєв