Рішення № 54358019, 16.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2844/15-ц 16.12.2015 16.12.2015 16.12.2015

Провадження №22-ц/784/2997/15

Справа №487/2844/15ц

Провадження № 22ц/784/2997/15 Головуючий у 1-ї інстанції Корнешова Т.В.

Категорія 43 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,

із секретарем: Лівшенком О.С.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 року

за позовом

ОСОБА_6

до ОСОБА_4,

ОСОБА_7

про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, та

визначення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про усунення перешкод шляхом вселення та визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1

В обґрунтування позову зазначила, що кожній із сторін належить по 1/3 частині спірної квартири, але користується спільною власністю тільки відповідачі, які перешкоджають їй в здійснені цього права співвласника.

Посилаючись на вказане, позивачка просила вселити її в спірну квартиру, та визначити порядок користування нею, виділив у її користування жилу кімнату площею 10,5кв.м., ОСОБА_4 жилу кімнату площею 12,3кв.м., ОСОБА_7 жилу кімнату площею 17,4кв.м. з прилеглим до неї балконом площею 3кв.м. на 9кв.м., а коридор, вбиральню, ванну кімнату, кухню та вбудовану шафу залишити в спільному користуванні співвласників.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 року позов задоволено частково, ухвалено про усунення перешкод в користуванні власністю та вселенні ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. Визначено порядок користування у квартирі та виділено ОСОБА_2 жилу кімнату площею 10,5кв.м., ОСОБА_4 і ОСОБА_7 жилі кімнати площами 12,3кв.м. і 17,4кв.м. з балконом. Коридор, вбиральня, ванна кімната, кухня та вбудована шафа залишені в спільному користуванні співвласників. З кожного із відповідачів на користь ОСОБА_2 стягнуто по 621 грн. 80 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи, судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, кожному по 1/3 частині, та складається із двох ізольованих кімнат площами 10,5кв.м. і 12,3кв.м. та однієї прохідної кімнати площею 17,4кв.м., до якої примикає допоміжне приміщення загального користування - балкон. (а.с.5-9). Реальний поділ квартири не можливий, а порядок користування нею між сторонами до звернення із зазначеним позовом не визначено.

В спірній квартирі проживає відповідач ОСОБА_4 зі своєю родиною, та відповідач ОСОБА_7. Позивачка доступу до квартири не має, так як між сторонами склалися неприязні відносини, наявність яких підтверджена як письмовими доказами, так і її поясненнями, та не заперечується відповідачем, що викладено ним у змісті апеляційної скарги.

Враховуючи ту обставину, що відповідачами не заперечуються факт їх небажання на проживання в однієї квартирі з позивачкою, та відсутність у останній ключів від вхідних дверей квартири, суд першій інстанції дійшов правильного висновку про наявність перешкод, які чиняться ОСОБА_2 у вільному доступі до квартири, та призвели до порушення її прав з боку відповідачів на вільне володіння та користування належною їй частиною майна.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 9, 150 ЖК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що порушені права позивачки на користування і розпорядження власністю підлягають захисту та обґрунтовано вселив її у квартиру, зобов'язав відповідачів як співвласників не чинити позивачці перешкоди у користуванні квартирою.

Доводи ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про проведення ним ремонтних робіт у квартирі та сплату комунальних послуг, не мають правового значення для обмеження іншого власника у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним майном.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування судового рішення в цієї частині, яке ухвалено у відповідності до норм матеріального права.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині визначення порядку користування квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці виділяється жила кімната найменшою площею, а тому запропонований нею порядок користування не порушує права інших співвласників.

Дійшовши такого висновку, місцевий суд у відповідності до статей 213, 215 ЦПК України не навів обґрунтованих мотивів для задоволення позову, та не звернув увагу на те, що: одна із кімнат у квартирі, яка виділяється у користування відповідачів є прохідною, відповідачі ні є членами однієї сім'ї, та в їх користування не повинні виділятися спільні кімнати.

Окрім цього, до житлової кімнати площею 17,4кв.м. примикає приміщення загального користування - балкон, а іншими балконам спірна квартира не обладнана, а тому його виділення однієї із сторін не можливо, так як таке приміщення має залишитися в спільному користуванні.

За роз'ясненнями, викладеними в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч. 3 ст. 358 ЦК України.

Отже, висновок суду про можливість визначення порядку користування спірною квартирою з дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою, не відповідає вимогам закону.

Тому, порядок користування квартирою, запропонований позивачкою буде порушувати майнові права відповідачів.

У іншій спосіб, із збереженням часток співвласників у спірному майні, встановити порядок користування спірною квартирою, колегія суддів вважає неможливим.

За такого, рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в цієї частині.

З підстав, передбачених ст.ст. 84, 88 ЦПК України, зазначене судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, за яким з кожного із відповідачів на користь позивачки слід стягнути по 121 грн. 80 коп. судових витрат і по 250 грн. витрат на правову допомогу, а також з позивачки на користь держави 243 грн. 60 коп. недоплаченого судового збору, та на користь відповідача ОСОБА_4 слід стягнути 267 грн. 96 коп. судових витрат за розгляд справи в апеляційної інстанції .

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 року в частині визначення порядку користування квартирою скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визначення порядку користування квартирою - відмовити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2015 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнув на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_4, та з ОСОБА_7 по 121 грн. 80 коп. судових витрат і по 250 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу з кожного.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 267 грн. 96 коп. судових витрат за розгляд справи в апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді