Ухвала суду № 54357822, 10.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р.Справа № 636/3683/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Попівненко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 29.10.2015р. по справі № 636/3683/15-а

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

14.08.2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд : визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за вислугу років з 11 травня 2015 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з 11 травня 2015 року.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 29.10.2015 року по справі № 636/3683/15-а позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років з 11 травня 2015 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 11 травня 2015 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 29.10.2015 року по справі № 636/3683/15-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п. «б» ч.1 ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стверджує, що вказані норми призначення пенсії поширюються саме на осіб, які мають статус військовослужбовця, тобто обов'язковою умовою є звільнення перед призначенням пенсій безпосередньо з військової служби і досягнення 45 років, за наявності вислуги 20 календарних років. Зазначив, що оскільки ОСОБА_3 на момент звернення за призначенням пенсії не був військовослужбовцем, вислуга років у позивача складала 17 років 4 місяці 28 днів, а тому йому не може бути призначена пенсія відповідно до цього Закону.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 29.10.2015 року по справі № 636/3683/15-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнений з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, згідно наказу Міністра оборони України від 01 грудня 2004 року № 55.

11 травня 2015 року позивачу виповнилося 45 років і 23.06.2015 року він звернувся до ГУПФУ в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років при наявності 17 років вислуги років на день звільнення (а.с.8-9).

Листом від 03.07.2015 року ГУПФУ в Харківській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що у відповідача відсутній необхідний стаж для призначення вказаної пенсії (а.с.10).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з 11 травня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років з 11.05.2015 року на підставі відповідно до п. «в» ч. 1ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 року № 1763-IV (далі - Закон № 1763-IV) встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Згідно з пунктом 11 статті 1 цього Закону (у редакції чинній на час звільнення позивача зі служби) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 цього ж Закону дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-IV, який набрав чинності з 29 квітня 2006 року, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Так, статтю 12 Закону № 2262-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, доповнено пунктом «в». У редакції, чинній і на час звернення позивача за призначенням пенсії, вказаною нормою передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності у них вислуги 20 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV.

Пунктом 11статті 1 Закону № 1763-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи із положень пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11статті 1 Закону № 1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи те, що станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років, він має 17 років 4 місяці 28 днів вислуги років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01.07.2014 року по справі № 21-244а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 29.10.2015р. по справі № 636/3683/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15.12.2015 р.