Ухвала суду № 54357764, 08.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р.Справа № 587/2046/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на постанову Сумського районного суду Сумської області від 06.10.2015р. по справі № 587/2046/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% грошового утримання судді відповідно до довідки від 14 січня 2015 року №4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом Сумської області на підставі особових рахунків за січень 2015 року; зобов'язати відповідача на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" здійснити розрахунок (призначити) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% грошового утримання судді відповідно до довідки від 14 січня 2015 року №4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом Сумської області на підставі особових рахунків за січень 2015 р.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 01 вересня 2015 року вищезазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач розпочав працювати суддею з 12 квітня 1976 року, коли був обраний народним суддею Краснопільського районного суду Сумської області. 13 серпня 1984 року обраний членом Сумського обласного суду. 27 лютого 1998 року обраний заступником голови обласного суду. 11 квітня 2005 року призначений в.о. голови Апеляційного суду Сумської області, а з 15 вересня 2005 року головою Апеляційного суду. 11 квітня 2014 року звільнений з адміністративної посади голови Апеляційного суду Сумської області. 14 січня 2015 року відрахований зі штату Апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.10-11).

Постанова Верховної Ради України "Про звільнення суддів", зокрема про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Сумської області, прийнята 25 грудня 2014 року (а.с.12-15).

5 січня 2015 року головою Апеляційного суду виданий наказ №1-ОС, згідно якого ОСОБА_1 відраховано зі штату апеляційного суду з 14 січня 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку, після закінчення відпустки за 2014 рік (а.с.16).

30 березня 2015 року головою Апеляційного суду видано наказ № 11-ОС, яким до наказу № 1-ОС внесені зміни і ОСОБА_1 звільнено та відраховано зі штату суду та змінено у описовій частині посилання зі ст. 102 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на ст. 109 цього Закону (а.с.19).

На звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 16 січня 2015 року з приводу призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 лютого 2015 року відповідачем надана відповідь № 2329/06-08. Вказаним листом управління зазначило, що за його призначенням позивач звернувся після набрання чинності ЗУ України від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". Внаслідок розрахунку суддівської винагороди, виходячи з обмежень її розміру 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а також з врахуванням положень ч .3 ст. 138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ЗУ від 28 грудня 2014 року щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір утримання склав 5115,60 грн. З урахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною у розмірі 25% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, загальний розмір виплати становитиме 5352,85 грн. (а.с.17).

Позивач не погодився з діями відповідача в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання і звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 4 березня 2015 року ГУ УПФ в Сумській області направило позивачу листа № 109/Л-11, яким з посиланням на Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФ України від 25 січня 2008 року № 3-1, розрахунок його розміру довічного грошового утримання Управління ПФ в м. Сумах проведений на підставі поданих документів (а.с.18).

16 квітня 2015 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в Сумській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на що УПФ України в м. Сумах 25 травня 2015 року йому надана відповідь, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці заявнику не призначалось. Підстави для його перерахунку з урахуванням чинної редакції ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" відсутні (а.с.20).

21 липня 2015 року УПФ України в м. Сумах ОСОБА_1 надана відповідь №14674/05-07 про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстави п.5 Прикінцевих положень ЗУ від 2 березня 2015 року "Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення", яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с.21).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу Апеляційним судом Сумської області надавались довідки про розмір суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за грудень 2014 року видана довідка №3, відповідно до якої розмір суддівської винагороди складає 18500,20 грн. (посадовий оклад з коефіцієнтом 1,1 + вислуга років гранична суму 5846,40 грн. + індексація).

14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за січень 2015 року видана довідка №4, де розмір винагороди складає 8784,22 грн., де гранична сума визначена у розмірі 15590,40 грн., зазначена індексація. В цей же день видана довідка, де індексація не зазначена.

13 липня 2015 року ОСОБА_1 Апеляційним судом Сумської області видана довідка № 64 на підставі особового рахунку за січень 2015 року, де суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання визначена у рзмірі 8526 грн. (а.с.30).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час подання заяви про відставку позивач отримав право на матеріальне забезпечення судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого повинен складати 90% суддівської винагороди (80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді + збільшення грошового утримання за стаж роботи на посаді судді понад 20 років) без обмеження граничного розміру утримання судді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Вказаний принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у випадку подання заяви про відставку.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону N 2453-VI незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Згідно до частини 1 статті 138 Закону N 2453-VI в редакції, чинній на час зверненн позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, визначена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010)12 (Рекомендація N CM/REC(2010)12), "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54 (Рекомендація N CM/REC(2010)12)).

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. N 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі № 21-244а14, яка полягає у тому, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Право на відставку у позивача, за наявності в нього стажу не менше 20 років, виникло в листопаді 2013 року. Рішенням Вищої ради юстиції України № 1283/0/15-13 від 26 листопада 2013 р. задоволено заяву позивача про відставку та внесенно подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Сумської області.

Прийнявши рішення звільнитися у відставку, позивач на законних підставах, правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом N 2453, а тому висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 06.10.2015р. по справі № 587/2046/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2015 р.