Постанова № 54357695, 01.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа№ 910/11726/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Мартюк А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. від 28.04.2015 № 139;

відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Банк

Національний кредит" в особі уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення тимчасової адміністрації

Паламарчук В.В.

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015

у справі № 910/11726/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_8

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Банк

Національний кредит"

про стягнення боргу у розмірі 269 740, 80 грн. за

Договором оренди від 01.04.2015 №21-471/5-1

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 звернувся до відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" про стягнення 269 740,80 грн. на підставі Договору оренди № 21-471/5-1 від 01.04.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 21-471/5-1 від 01.40.2014 позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення № 1, 2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 199 264,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 458,00 грн., 3% річних у розмірі 2 392,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 43 626,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

17.07.2015 позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва в порядку ст. 22 ГПК України було подано Заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 174 988,39 грн., 3% річних у сумі 1 809,00 грн., інфляційні втрати в сумі 40 832,00 грн., пеню в сумі 21 695,00 грн.. Вказана Заява була прийнята судом першої інстанції, подальший розгляд даної справи здійснювався з її врахуванням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № 910/11726/15 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 заборгованість у розмірі 174 988,39 грн., пеню у розмірі 21 651,85 грн., 3% річних у розмірі 1 809,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 40 832,00 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПАТ "Банк Національний кредит" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № 910/11726/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою КАГС від 14.08.2015 № 910/11726/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.). та призначено судове засідання.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 01.12.2015 представник позивача просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № 910/11726/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 15.09.2015, у зв'язку з виходом з відпустки судді Куксова В.В., який входить до постійного складу судової колегії, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

Ухвалою КАГС від 15.09.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л..

За Розпорядженням Заступника голови КАГС від 01.12.2015, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л..

Ухвалою КАГС від 01.12.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л..

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Представнику позивача було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, його права та обов'язки у відповідності до ст. 22 ГПК України.

В останнє судове засідання від 01.12.2015 представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До судового засідання від 01.12.2015 банком через канцелярію КАГС було подано Клопотання від 30.11.2015 про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що присутній представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 між ФОП ОСОБА_8 (орендодавець, позивач) та ПАТ "Банк Національний кредит" (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №21-471/5-1 (надалі - "Договір").

Відповідно п.п. 1.1-1.4 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі - об'єкт оренди), за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 1,2, загальною площею 153,4 кв.м для розміщення відділення ПАТ "Банк Національний кредит".

Пунктом 3.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 30.06.2014 до Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014) встановлено, що за користування об'єкту оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату:

з 01.04.2014 по 30.06.2014 в розмірі 124,00 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 - 0,05 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 86,80 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 - 124,00 грн. за один метр орендованої площі,

з 01.10.2014 по 28.02.2017 - 155,00 грн. за один метр орендованої площі.

Згідно з п. 3.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 30.06.2014 до Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014) розмір орендної плати за повний календарний місяць складає:

з 01.04.2014 по 30.06.2014 - 19 021,60 грн.,

з 01.07.2014 по 31.07.2014 - 7,67 грн.,

з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 13 315,12 грн.,

з 01.09.2014 по 30.09.2014 - 19 021,60 грн.,

з 01.10.2014 по 28.02.2017 - 23 777,00 грн.

Внесення орендної плати за поточний місяць проводиться орендарем щомісячно на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця на підставі цього Договору (п.3.2.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей Договір укладений строком на 35 місяців та діє з 01.04.2014 по 28.02.2017.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 153,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення № 1,2, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2014.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 174 988,39 грн. за період з 01.07.2014 по 11.04.2015.

Договір від 01.04.2014 №21-471/5-1, на якому пред'явлено позов по даній справі, є Договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи, а саме Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2014 підтверджується факт передачі орендарем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з квітня 2014 року по лютий 2017 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.2.1 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.

Відтак, за висновком суду першої інстанції, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.07.2014 по 11.04.2015 становить 174 988,39 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. В свою чергу, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Місцевим господарським судом встановлено, що за Постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 було віднесено ПАТ "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №114 від 05.06.2015 було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та запровадження в ньому з 08.06.2015 тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Національний кредит" запроваджено строком на 3 місяці з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 1 частини 5 статті ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 вказаної статті Закону вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку в тому числі, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

З огляду на викладене, введення в червні 2015 року тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Національний кредит" не могло бути підставою для припинення виконання зобов'язань зі сплати орендних платежів за Договором.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Банк Національний кредит" заборгованості з орендної плати у розмірі 174 988,39 грн. за період з 01.07.2014 по 11.04.2015, за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, є правомірними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 695,00 грн., 3% річних у розмірі 1 809,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.08.2014 по 11.04.2015, та 40 832,00 грн. інфляційних втрат з липня 2014 року по березень 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті орендної плати у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Місцевим господарським судом звернуто увагу, що оскільки, процедуру виведення ПАТ "Банк Національний кредит" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації було розпочато з 08.06.2015, то нарахування неустойки, інших фінансових санкцій за зобов'язаннями відповідача до вказаної дати є правомірним.

Згідно з п. 6.3 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати, визначеної в п.3.2 Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було погоджено порядок та розмір нарахування пені, проте не визначено строку за який вона має нараховуватись.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, позивачем при визначенні початкової дати деяких періодів не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в яких зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у розмірі 21 651,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.08.2014 по 11.04.2015 у розмірі 1 809,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 40 832,00 грн. з липня 2014 року по березень 2015 року.

Колегія суддів, з огляду на вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Банк Національний кредит" на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 174 988,39 грн., пені у розмірі 21 651,85 грн., 3% річних у розмірі 1 809,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 832,00 грн..

Відповідач ПАТ "Банк Національний кредит", не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, у доводах апеляційного оскарження, звертає увагу колегії суддів на те, що, оскільки у банку з 05.06.2015 по 07.09.2015 було введено тимчасову адміністрацію, то відсутні підстави для стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, при цьому, посилається на ст. 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Серед іншого, скаржник наголошує, що предметом позову по даній справі є невиконання банком умов Договору оренди майна, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, а отже, за його оцінкою, унеможливлює його експлуатацію. Банк стверджує, що ним не використовується об'єкт оренди - нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Луганськ, в зв'язку із проведенням антитерористичних операцій. При цьому, скаржник посилається на ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, за яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу вищенаведені доводи скаржника, оскільки відповідно ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII за статтею 2 встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань ЗА КРЕДИТНИМИ ДОГОВОРАМИ та ДОГОВОРАМИ ПОЗИКИ з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКУ, зокрема ДОГОВОРІВ ПРО ОРЕНДУ НЕРУХОМОГО МАЙНА, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або ПОРУШЕННЯ УМОВ ТАКИХ ДОГОВОРІВ З БОКУ КОНТРАГЕНТІВ БАНКУ ФОНД МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ В ПОРЯДКУ, ВСТАНОВЛЕНОМУ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ.

Пунктом 1 частини 5 статті ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 вказаної статті Закону вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку в тому числі, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Тобто, з огляду на норми чинного законодавства, вбачається, що правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем на підставі Договору оренди №21-471/5-1 від 01.04.2014 є господарськими правовідносинами, а тому на них не розповсюджуються обмеження відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав відмови у стягненні з банку заборгованості під час дії тимчасової адміністрації банку у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності, а саме орендних правовідносин, викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2015 № 910/12346/14.

Під час судового засідання від 01.12.2015 представник позивача, посилаючись на практику Вищого господарського суду України, звертав увагу колегії суддів на те, що єдиним належним доказом, який, у даному випадку, слугував би підставою звільнення банку від відповідальності, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин. (Наведена правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою № 2 пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Постанові ВГСУ від 13.05.2015 № 922/5228/14).

Проте, відповідачем ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді, сертифікату ТПП надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчук В.В. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № 910/11726/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 № 910/11726/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 № 910/11726/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/11726/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді А.І. Мартюк

М.Л. Яковлєв