Постанова № 54357648, 10.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р.Справа № 916/3292/15Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №911 від 09.12.2015р.)

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №400 від 01.10.2015р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №51/01-ИВК від 12.01.2015р.,

від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №4-547 від 02.07.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2015р.

по справі № 916/3292/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь",

до відповідача: Комунального підприємства "Іллічівськводоканал",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Комунального підприємства "Іллічівськтеплокомуненерго",

про стягнення 993406,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.08.2015р. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (Далі ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Іллічівськводоканал» (Далі - Підприємство) про стягнення 993406,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором надання ОСОБА_5 з поточним рахунком № 2745-02-3 від 26.12.2014 щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 07.07.2015 р. має борг з повернення кредитних коштів у сумі 766085 грн. 76 коп., борг по оплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 81554,43 грн. за період з 26.12.2014 по 06.07.2015, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу а ще й пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 13004,02 грн., 30 % річних за несвоєчасне повернення кредитних коштів у сумі 6296,60 грн. за період з 13.07.2015 по 22.07.2015, інфляційних витрат у сумі 126465,44 грн. за період з 01.04.2015 по 16.07.2015. Одночасно, позивачем подана заява про забезпечення позову (вх. № 2-4359/15), в якій позивач просить накласти арешт на будь-яке майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2015р. до участі у розгляді справі №916/3292/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено комунальне підприємство "Іллічівськтеплокомуненерго" (далі 3-я особа).

У відзиві Підприємство позовні вимоги Банку не визнає та вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що 20.03.2015р. КП "Іллічівськтеплоенерго" на підставі рішення Іллічівської міської ради № 598 від 20.03.2015р. та договору про надання поворотної фінансової допомоги № 99 від 20.03.2015р. перерахувало на поточний рахунок КП "Іллічівськводоканал" (на підставі якого надано ОСОБА_5) 1.200.000 грн. А тому відповідачем зобовязання щодо сплати заборгованості за договором ОСОБА_5 було виконане 20.03.2015р. належним чином та у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2015 області (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 20.03.2015 КП "Іллічівськтеплоенерго" на підставі рішення Іллічівської міської ради № 598 від 20.03.2015р. та договору про надання поворотної фінансової допомоги № 99 від 20.03.2015р. перерахував на поточний рахунок КП "Іллічівськводоканал" (на підставі якого надано ОСОБА_5) 1.200.000 грн., які у відповідності до п. 3.3, п. 3.10. договору ОСОБА_5 у той же банківський день були списані Банком в рахунок погашення поточної заборгованості за ОСОБА_5, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-яке майно та грошові кошти відповідача, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем жодним чином не мотивоване клопотання про накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідача та не надано переконливих доказів наявності обставин які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, внаслідок чого підстави для задоволення заяви - відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове, який його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відповідно до приписів ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин про перерахування грошових коштів в сумі 1200000 грн. з рахунку КП "Іллічівськтеплоенерго" на рахунок КП "Іллічівськводоканал" відкритих в ПАТ "Банк "Київська Русь" є нікчемним, оскільки працівники Банку не мали повноважень здійснювати операцію з перерахування коштів на вказаний рахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її необґрунтованою посилаючись на те, що свої зобовязання щодо сплати заборгованості за договором ОСОБА_5 були виконані 20.03.2015р. належним чином та у повному обсязі, а тому підстави для задоволенні позову відсутні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необгрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.12.2014р. між сторонами у справі було укладено договір № 2745-02-3 про надання ОСОБА_5 за поточним рахунком (ОСОБА_5 "Оптимальний" для корпоративних клієнтів), за умовами якого ОСОБА_4 зобовязується надати відповідачеві ОСОБА_5, а останній зобовязується погашати заборгованість за ОСОБА_5, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з ОСОБА_4. ОСОБА_5 надається шляхом сплати протягом операційного дня з поточного рахунку Позичальника № 2600200346002 розрахункових документів на суму, що перевищує залишок рахунку в межах ліміту ОСОБА_5 на наступних умовах, зокрема: ліміт ОСОБА_5 2000000 грн.; максимальний строк безперервного користування овердрафтом 356 календарних днів; кінцевий термін погашення заборгованості 25.12.2015 р. включно з процентною ставкою 25% річних.

Згідно п. 10.1 договору, останній набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до моменту повного виконання Позичальником зобовязань за ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 свої зобовязання виконав у повному обсязі та перерахував відповідачеві кредитні кошти у сумі 2.000.000 грн. та цей факт не заперечується жодною із сторін.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_4 ОСОБА_5 надається Банком Позичальнику шляхом сплати з рахунку протягом операційного дня розрахункових документів Позичальника на суму, що перевищує залишок на рахунку, в межах встановленого договором ліміту ОСОБА_5.

Відповідно до п.3.3. ОСОБА_4 усі надходження на рахунок Позичальника спрямовуються на погашення заборгованості за ОСОБА_4.

Пунктом 3.10. ОСОБА_4 встановлено, що всі платежі Позичальника, передбачені ОСОБА_4, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок Банку до закінчення операційного дня, що є терміном сплати платежу, передбаченого ОСОБА_4.

Згідно із п.3.11. ОСОБА_4 шляхом підписання договору Позичальник надає право (доручає) Банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку (рахунків) Позичальника для погашення заборгованості за договором в сумах, необхідних для повернення заборгованості Позичальника за ОСОБА_5, сплати процентів за користування ним та інших платежів, встановлених договором: у випадку невиконання Позичальником зобовязань щодо повернення ОСОБА_5 (у повному обсязі або частині) в терміни (строки), встановлені договором та/або; у випадку невиконання Позичальником обовязку щодо сплати нарахованих процентів та інших платежів в терміни (строки), встановлені договором, в тому числі штрафних санкцій та/або; у разі невиконання Постачальником вимоги Банка про дострокове повернення заборгованості за договором в строки, зазначені у вимозі Банка.

Згідно п.5.2.3. договору ОСОБА_4 має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку та інших рахунків Позичальника в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2.8 договору нараховувати штрафні санкції, передбачені договором, за весь час прострочення виконання Позичальником своїх зобовязань за договором, починаючи з дня, наступного за днем, коли зобовязання мало бути виконане до дня його фактичного виконання .

Пунктом 8.1.договору сторони передбачили, що у випадку порушення максимального строку безперервного користування ОСОБА_5 та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення.

Згідно із п.8.2. ОСОБА_4 у випадку Позичальником кінцевого терміну погашення заборгованості за ОСОБА_5, встановленого п.2.1.3. договору, Позичальник зобовязаний сплатити суму заборгованості за ОСОБА_5, нарахованими процентами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пунктом 9.2. ОСОБА_4 має право зупинити подальше виконання ОСОБА_5 Позичальнику та/або вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів, винагород Банку, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами) умов договору та/або договорів забезпечення, а Позичальник зобовязаний протягом 5 календарних днів, з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по ОСОБА_5, що залишилась, сплатити проценти, винагороду Банку та інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання випадків, передбачених п.9.2.2. 9.2.20.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати суми кредиту у сумі 800.000 грн. виконав у повному обсязі.

Решта частина боргу з повернення отриманної суми кредиту у розмірі 1200.000 грн. відповідно до рішення Іллічівської міської ради від 20.03.2015 р. № 598 "Про надання дозволу комунальному підприємству "Іллічівськтеплоенерго" на виділення поворотної фінансової допомоги комунальному підприємству "Іллічівськводоканал""' було надано дозвіл КП "Іллічівськтеплоенерго" на виділення поворотної фінансової допомоги КП "Іллічівськводоканал" у сумі 1.200.000 грн. з терміном повернення до 31.12.2015р. та на укладення договору про виділення поворотної фінансової допомоги з КП "Іллічівськводоканал".

Як свідчать матеріали справи, 20.03.2015р. між КП "Іллічівськтеплоенерго" (позикодавець) та КП "Іллічівськводоканал" (позичальник) було укладено договір № 99 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобовязується повернути її у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 1.200.000 грн. без ПДВ.

Пункт 2.4. договору сторони погодили, що кошти, отримані від позикодавця повертаються позичальником у строк до 31.12.2015р.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку № 2600200346002 КП "Іллічівськводоканал", що відкритий у Чорноморській філії ПАТ "Банк "Київська Русь" станом на 20.03.2015р. на рахунок відповідача від КП "Іллічівськтеплоенерго" було зараховано 1200 000 грн., як фінансова допомога згідно рішення Іллічівської міської ради від 20.03.2015р. без ПДВ.

Як беззаперечно свідчать матеріали справи, зокрема, виписка Чорноморської філії ПАТ "Банк "Київська Русь" за 20.03.2015р. станом на початок робочого дня дебет по рахунку № 2600200346002 КП "Іллічівськводоканал" становив 1 533 558,32 грн., а обороти по рахунку відповідача на кінець робочого дня 20.03.2015р. становили -1 966 386,81 грн., залишок по закінченню дня на рахунку склав -432 8228,49 грн.

23.03.2015р. КП "Іллічівськводоканал" отримало від Чорноморської філії ПАТ "Банк "Київська Русь" довідку за № 274/01 в якій зазначено, що станом на 20.03.2015 р. залишок коштів на поточному рахунку КП "Іллічівськводоканал" № 2600200346002 складає 432 828,49 грн. Заборгованість за кредитом у вигляді ОСОБА_5 перед ПАТ "Банк "Київська Русь" станом на 20.03.2015р. відсутня.

Згідно Постанови Національного банку України від 19.03.2015 р. № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - "Фонд"), 19.03.2015 р. прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку.

Виконавча дирекція Фонду, прийняла рішення № 116 від 15.06.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 19.07.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку ОСОБА_6 до 19.07.2015 р.

16.06.2015 р. відповідач направив позивачеві лист № 1448/06-ивк, в якому попросив видати довідку про залишки, обороти та відомості про кредитну заборгованість по поточному рахунку № 2600200346002 за 9 місяців з розбивкою по місяцям (вересень 2014р по травень 2015р. включно).

17.06.2015р. банк направив відповідачеві лист за № 797/01-7727 в якому зазначив, що станом на 16.06.2015р. залишок коштів на поточному рахунку КП "Іллічівськводоканал" в національній валюті № 2600200346002 складає 448 303,27 грн. та надав інформацію щодо руху коштів на рахунку відповідача за період з 01.09.2014р. по 31.05.2015р. Також цим листом позивач повідомив що у відповідача є заборгованість за кредитом у вигляді ОСОБА_5 перед ПАТ "Банк "Київська Русь", а саме: за основним боргом 0,00 грн.; за процентами 24 307,91 грн.

Керуючись Постановою Правління Національного Банку України від 19.03.2015 р. № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - "Фонд"), 19.03.2015 р. прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку.

Виконавча дирекція Фонду, прийняла рішення № 116 від 15.06.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 19.07.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку ОСОБА_6 до 19.07.2015 р.

23.06.2015 р. ОСОБА_4 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Київська Русь" направив відповідачу лист за вих. № 5398/16, в якому було зазначено, що 20.03.2015р. на підставі платіжного доручення № 503 було вчинено правочин з перерахування грошових коштів в сумі 1 200 000 грн. з рахунку № 2600900979001, який належить КП "Іллічівськтеплоенерго" та відкрито у ПАТ "Банк "Київська Русь" на рахунок № 2600200346002, який належить КП "Іллічівськводоканал" та відкрито у ПАТ "Банк "Київська Русь" з призначенням платежу фінансова допомога згідно рішення Іллічівської міської ради від 20.03.2015р. без ПДВ.

В листі ОСОБА_4 зазначив, що отримані кошти було спрямовано на погашення ОСОБА_5 за поточним рахунком.

Листом від 08.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій позивач вказує, що станом на 07.07.2015р. залишок заборгованості за кредитним договором згідно даних обліку Банку складає: заборгованість за відсотками 24 307,91 грн., в т.ч. прострочена заборгованість 24 307,91 грн. та пеня за прострочення погашення процентів за користування кредитом 3 476,36 грн. З урахуванням того, що ОСОБА_4 визнав правочин, укладений між КП "Іллічівськтеплоенерго" та КП "Іллічівськводоканал" нікчемним, а тому заборгованість за кредитом станом на 07.07.2015р. становить - 766 085,76 грн., 81 554,43 грн. заборгованість за процентами за період з 27.02.2015р. по 07.07.2015р. та 13 004,02 грн. пеня, передбачена п.8.1. за період з 01.04.2015р. по 07.07.2015р., внаслідок чого ОСОБА_4 відповідно до п.9.2. договору повідомив відповідача про зупинення надання ОСОБА_5 та заявив вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, сплати процентів та пені за несвоєчасне погашення процентів, що передбачені договором протягом 5 календарних днів з дати надіслання Банком цієї вимоги.

13.07.2015р. відповідач перерахував Банку пеню у розмірі 3476,36 грн. та проценти за період з 27.02.2015р. по 20.03.2015р. в сумі 24307,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1534 та № 1535 13.07.2015 р.

13.07.2015 р. відповідач надіслав Банку Заперечення щодо незгоди із позицією Банку щодо наявності заборгованості за договором ОСОБА_5 та разом із запереченнями надав Банку для підписання додаткову угоду № 1 від 13.07.2015р. про розірвання договору 3 2745-02-3 про надання овердрафту за поточним рахунком.

Банк додаткову угоду № 1 не підписав, посилаючись на те, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин про перерахування грошових коштів в сумі 1.200.000 грн. з рахунку КП "Іллічівськтеплоенерго" на рахунок КП "Іллічівськводоканал" відкриті в ПАТ "Банк "Київська Русь" є нікчемним.

Однак, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що вищезазначені твердження Банку є передчасними з огляду на наступне.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає що, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обгрунтованого висновку про те, що, виходячи з наведених приписів законодавства та враховуючи те, що ОСОБА_4 не був стороною у договорі позики, укладеного між КП "Іллічівськтеплоенерго" та КП "Іллічівськводоканал", у звязку з чим договір позики є правомірним й на нього не розповсюджуються приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого протилежні твердження скаржника є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги.

Як беззаперечно свідчать матеріали справи, відповідно до умов спірного договору ОСОБА_5 термін його дії визначено сторонами до повного виконання відповідачем своїх обовязків за договором.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи однозначно свідчать про те, що 20.03.2015р. КП "Іллічівськтеплоенерго" на підставі рішення Іллічівської міської ради № 598 від 20.03.2015р. та договору про надання поворотної фінансової допомоги № 99 від 20.03.2015р. перерахував на поточний рахунок КП "Іллічівськводоканал" (по якому було надано ОСОБА_5) 1 200 000 грн., які у відповідності до п. 3.3, п. 3.10. договору ОСОБА_5 у той же банківський день були списані Банком в рахунок погашення поточної заборгованості за ОСОБА_5. Таким чином, а тому місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачем зобовязання щодо сплати заборгованості за договором ОСОБА_5 було виконане 20.03.2015р. належним чином та відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як правомірно встановлено місцевим судом, що 17.06.2015р. позивач надав відповідачу лист за № 797/01-7727 в якому повідомив, що станом на 16.06.2015р. у відповідача є заборгованість за кредитом у вигляді ОСОБА_5 перед ПАТ "Банк "Київська Русь", а саме: за основним боргом 0,00 грн.; за процентами 24 307,91 грн.

Як свідчать матеріалами справи, 13.07.2015р. відповідач, відповідно до платіжних доручень № 1534, 1535 перерахував Банку пеню у розмірі 3476,36 грн. та проценти за період з 27.02.2015р. по 20.03.2015р. в сумі 24307,91 грн.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що у відповідача перед позивачем існує борг з повернення отриманої суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами матеріали справи не містять та в супереч ст. 33 ГПК України скаржником ані суду першої інстанції, ані апеляційної не надано, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 2 п. 1, ч.ч. 1, 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про забезпечення позову взагалі не додано жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідачем здійснюються будь-які дії спрямовані на реалізацію майна, яке належить останньому, у зв'язку з чим такі доводи позивача є лише його припущенням, які не ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення вищезазначеної заяви - відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі на сплату судового збору місцевим судом покладені на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №916/3292/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей