Ухвала суду № 54357606, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/1830/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Вишневської А.В.

представника апелянта ОСОБА_2 (довіреність від 16.06.2015 року)

представника позивача ОСОБА_3 (довіреність від 05.06.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївавтодор» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївавтодор» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 28.05.2015 року №0000692204 про збільшення грошового зобовязання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 295 246 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 73 811,5 грн., №0000702204 про збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 29 726 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 431,5 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності. Господарські операції з ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» підтверджуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, за якими в повній мірі вбачається виконання умов договору з постачання товару бітуму та мазуту, його оплата та використання у власній господарській діяльності. Під час перевірки відповідачем не здійснено належного аналізу господарських операцій на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства, надавши перевагу акту про неможливість проведення перевірки контрагента, що призвело до необґрунтованого висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями. Зазначені обставини свідчать про неправомірність податкових повідомлень-рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 28.05.2015 року №0000692204, №0000702204.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.05.2015 року по 12.05.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Миколаївавтодор» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначені обєкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначені обєкту оподаткування, податкових зобовязань по взаємовідносинах з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої було складено акт від 19.05.2015 року №1227/14-02-22-02/36954743.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Миколаївавтодор» п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 295 246 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 29 726 грн., у томі числі за жовтень 2014 року у розмірі 13 893 грн., листопад 2014 року 2 667 грн., грудень 2014 року 13 166 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0000692204, яким збільшено позивачу грошове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 295 246 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 73 811,5 грн., №0000702204, яким збільшено грошове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 29 726 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 431,5 грн.

Висновки про заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість ґрунтуються на не врахуванні податковим органом сум валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ».

Підставою для висновків податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями став акт ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 12.01.2015 року №5/21-03-22-04/38151247 «Про неможливість проведення зустрічної звірки по діяльності ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ»», яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність у підприємства основних фондів, трудових ресурсів та неможливість встановити факт придбання товарів (робіт, послуг) у вересні-грудні 2014 року.

Також, як на підставу для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» податковий орган посилається на не повноту заповнення товарно-транспортних накладних з постачання товару у графі «місце навантаження», відсутність у вказаних документах необхідних реквізитів щодо номеру подорожнього листа, найменування вантажовідправника та зазначення в товарно-транспортних накладних одного й того ж водія, який здійснював перевезення товару від різних автопідприємств ПП «Таргет Плюс», ТОВ «Спецконсалт» та ПП «Київбудтранс-Сервіс».

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що операції позивача з ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» направлені на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх зобовязань, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту та не мають товарного характеру, отже формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями є безпідставним та суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки наданими первинними документами у повній мірі підтверджується виконання господарських операцій позивача з його контрагентом, за цими документами можливо встановити зміст операцій, їх обсяги, вартість товару та його оплату, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є безпідставними.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності вказаного товару.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» 11.04.2014 року укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1104/02, за яким ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» зобовязується передати нафтопродукти у власність ТОВ «Миколаївавтодор», а ТОВ «Миколаївавтодор» - прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та за ціною, визначеною у накладній.

На підтвердження виконання умов договору, фактичного постачання товару та його оплату позивач надав накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотні відомості руху матеріальних цінностей, реєстр довіреностей, виписаних на осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», паспорти якості та сертифікат відповідності нафтопродуктів.

Отриманий товар використано як сировину у виробництві асфальтобетонної суміші для поточного ремонту внутрішньоквартальних проїздів м. Миколаєва по вул. Космонавтів 140г-142в, на підтвердження чого позивачем надано підсумкові відомості ресурсів, калькуляцію на приготування асфальтної суміші, матеріальний звіт та акт приймання виконаних будівельних робіт.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що цими документами підтверджується виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», фактичне постачання товару, його кількість, вид та вартість, фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товару, його оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів враховує, що зазначені документи у повному обсязі були надані до перевірки, у податкового органу не виникло будь-яких зауважень щодо неточностей або недостовірності відомостей, які містяться у первинних та розрахункових документах, за якими платник набуває право на формування валових витрат та податкового кредиту.

На момент складання первинних документів, податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичної особи та відсутність за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились.

Єдиною підставою для не визнання податкового кредиту позивача та валових витрат за цими операціями відповідач вказує необґрунтованість здійснення перевезення товару одним й тим самим водієм від різних автопідприємств ПП «Таргет Плюс», ТОВ «Спецконсалт» та ПП «Київбудтранс-Сервіс», не повноту заповнення товарно-транспортних накладних з постачання товару, відсутність ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за місцезнаходженням, відсутність у вказаного підприємства основних фондів, трудових ресурсів та неможливість встановити факт придбання товарів (робіт, послуг) у вересні-грудні 2014 року, що встановлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного підприємства, у звязку із чим ставиться під сумнів товарність цих операцій, а також вбачається необґрунтованість витрат та формування податкового кредиту ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за рахунок операцій з позивачем.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на неповноту транспортних документів як на підставу не підтвердження постачання товару, вірно враховано, що за умовами договору постачання товару покладається на ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», а товарно-транспортна накладна не є безпосередньо тим документом, за яким формуються валові витрати та податковий кредит, що спростовує висновок податкового органу про обовязок позивача підтверджувати придбання товару від свого контрагента транспортними документами.

Суд першої інстанції вірно надав оцінку чинному податковому законодавству, яке не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб, дотримання ними правил податкового законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій, оскільки таким актом фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю щодо платника на підставі первинних та розрахункових документів, тому висновки вказаної перевірки не можуть свідчити про відсутність реальності господарських операцій.

При цьому, податковим органом при вирішенні справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не наведено обґрунтованих доводів тому та не підтверджено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів, зазначені обставини беззаперечно свідчать, що збільшення позивачу грошових зобовязань по податку на додану вартість та по податку на прибуток відбулось з формальних підстав, без проведення аналізу господарських операцій на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, оскільки операції позивача з його контрагентом підтверджуються первинними та розрахунковими документами, висновки акту перевірки про порушення позивачем правил оподаткування, формування податкового кредиту та валових витрат не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобовязань із застосуванням штрафних санкцій згідно оскаржуваних рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.12.2015 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1