Ухвала суду № 543576, 14.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-3957/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.02.2007р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Брайка А.І.

             Федорова М.О.

                                  Нечитайла О.М. 

                                  Степашко О.І.  

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представника

позивача: Рубеля Б.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова  

на рішення Господарського суду Львівської області  від 22.04.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 16.08.2005 р.

у справі № 5/450-28/77

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Львівський бетонний завод"

до  Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року, задоволено повністю позовні вимоги ТОВ "Виробниче підприємство "Львівський бетонний завод". Визнано   недійсним податкове повідомлення-рішення  ДПІ в Галицькому районі м. Львова  від 06.08.2004 року № 0004332333/0/04-33-1/32969426/16063/23-6 про застосування штрафних (фінансових ) санкцій в сумі 8335,50 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на користь ТОВ "Виробниче підприємство "Львівський бетонний завод"  85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.                         

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8335,50 грн. відсутні, оскільки висновок податкової інспекції про те, що позивач в період з 06.07.2004 р. по 20.07.2004 р. зберігав у касі готівку понад встановлений ліміт залишку готівки в касі, а також неоприбуткував готівку в касі на суму 235 грн. не підтверджується матеріалами справи.

          ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що у порушення вимог п.п. 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. підприємство у період з 06.07.2004 р. по 20.07.2004 р. зберігало готівку понад встановлений ліміт залишку готівки у касі. Також мало місце неоприбуткування готівки в касі на суму 235,00 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 67 від 15.07.2004 р.

          Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

 Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке. 

          За результатами проведеної планової документальної перевірки дотримання позивачем порядку ведення операцій з готівкою за період з 15.06.2004 р. по 29.07.2004 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт № 4299/23-6 від 29.07.2004 р., яким зафіксовано неоприбуткування позивачем готівки в касі позивача на суму 235,00 грн. згідно прибуткового касового ордера № 67 від 15.07.2004 р.; перевищення встановленого позивачу у розмірі 17,00 грн. ліміту залишку готівки в касі внаслідок відсутності підпису одержувача у видаткових касових ордерах позивача № 20 від 06.07.2004 р. на суму 205,00 грн., № 22 від 06.07.2004 р. на суму 40,00 грн., № 23 від 06.07.2004р. на суму 59,05 грн., № 31 від 13.07.2004 р. на суму 61,36 грн., у зв’язку з чим дана сума коштів для виведення залишку готівки в касі не приймається.    

          На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.08.2004 р. № 0004332333/0/04-33-1/32969426/16063/23-6, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8335,50 грн. відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р., п.п. 2.8., 2.9, 2.10 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72.

          Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу у відповідності до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем не було допущено перевищення лімітів залишку готівки в касі.

          Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що у оригіналах видаткових касових ордерах № 20 від 06.07.2004 р., № 22 від 06.07.2004 р., № 23 від 06.07.2004 р., № 31 від 13.07.2004 р. наявні розписи одержувачів коштів, що спростовує доводи податкової інспекції про відсутність у вказаних ордерах таких розписів.  

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно врахували те, що п. 3.4. "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 р. № 72,  не може бути застосований для встановлення перевищення ліміту по касі, оскільки за умови відсутності підпису одержувача у видатковому документі, за приписами цієї норми, видача готівки з каси для виведення залишку готівки не приймається. Отже, дійсно, неврахування вказаних видаткових касових ордерів в день видачі готівки призвело б до недостачі, а не до перевищення ліміту готівки по касі.

          Неоприбуткування готівки в касі підприємства на суму 235,00 грн. судами попередніх інстанцій встановлено не було. Факт наявності прибуткового касового ордера № 67 від 15.07.2004 р., на який посилається податкова інспекція, не доведено. Натомість, позивачем було надано прибутковий касовий ордер № 67 від 16.07.2004 р. на суму 235,00 грн., який, виходячи із приписів п.п. 5.3.8. Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України, свідчить про оприбуткування цієї суми готівки у касі підприємства.

  Позицію судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій,  як податкового зобов’язання, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою з огляду на те, що Закон №2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування", а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. Таким чином, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки порушення норм з регулювання обігу готівки не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням – рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому законом № 2181.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.         

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                               У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а  рішення  Господарського суду Львівської області  від 22.04.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 16.08.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                А.І. Брайко

                   М.О. Федоров  

                   О.М. Нечитайло                              

                   О.І. Степашко