Рішення № 54357426, 11.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2015 року Справа № 915/1963/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, довіреності від 18.02.2015 р.;

від відповідача ОСОБА_3, дов. від 05.02.2015 р. № 3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом компанії Sandypool Limited, Reg. № НЕ 101936,

місцезнаходження: Arch. Makariou Ave. 146, Alfa Building 4 th Floor, PC 3021, м.Лімассол, Кіпр,

адреса представника ОСОБА_1,

54034, пр. Миру, 36, каб. 210, м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера, 54052, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв,

про стягнення грошових коштів за невиконання грошових зобовязань за укладеним між ними договором, -

В С Т А Н О В И В:

Компанія Sandypool Limited (далі Компанія) звернулася з позовною заявою від 24.11.2015 р., зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 25.11.2015 р. за № 21786/15, з урахуванням заяви про зменшення ціни позову від 08.12.2015 р., зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 08.12.2015 р. за № 22613/15, до товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт НікаТера (далі - Товариство) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 26395 грн. 38 коп., із яких: 1072,92 дол. США, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 25818 грн. 33 коп., та 24,47 швейцарських франків, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 577 грн. 05 коп. - штраф за невиконання зобовязань з оплати відсотків за користування грошовими коштами, нарахований за квітень червень 2015 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за укладеним між ними договором від 12.05.2005 р. № S/12/05/05 та додатковими угодами до нього, за яким Товариство отримало від Компанії грошові кошти в сумах 4667000 дол. США та 119500 швейцарських франків і зобовязалося повернути їх та за користування ними сплатити відсотки, а у разі прострочення платежів - сплатити штраф.

У відзиві відповідач не визнав позовні вимоги, вважаючи, що нарахування штрафу є необґрунтованим та безпідставним, за відсутності вини Товариства в порушенні грошових зобовязань за укладеним з Компанією договором.

Товариство стверджує, що не мало можливості належним чином здійснювати погашення нарахованих поточних відсотків за користування грошовими коштами, отриманими за укладеним з Компанією договором, тому що органами державної виконавчої служби України накладені арешти на всі банківські рахунки Товариства у відкритих виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих написів приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 22.03.2015 р. №185, №186, №187, №188, №189, №190 про стягнення відсотків за користування грошовими коштами за договорами від 12.05.2005 р. № S/12/05/05, від 03.08.2004 р. № V/03/08/04, від 30.03.2010 р. № S/30/03/10, від 21.04.2008 р. № Y/21/04/08, від 23.01.2008 р. № Y/23/01/08, від 18.03.05 р. № VIL/18/03/05, вчинених за відповідними зверненнями Компанії.

Вислухавши думку представників позивача, які позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення ціни позову від 08.12.2015 р. та письмових поясненнях до неї, та представника відповідача, яка позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі укладено договір від 12.05.2005 р. № S/12/05/05 та додаткові угоди до нього від 13.05.2005 р., від 20.07.2005 р. № 1, від 05.09.2005 р. № 2, від 03.01.2005 р. № 3, від 03.01.2007 р. № 3/А, від 01.07.2007 р. № 4, від 02.10.2007 р. № 5, від 21.02.2008 р. № 6, від 30.10.2009 р. № 7, від 25.08.2010 р. № 8, від 05.11.2010 р. № 9, від 17.05.2011 р. № 10, від 23.06.2011 р. № 11, від 27.08.2012 р. № 12, від 15.04.2013 р. № 13 (а.с. 7-27), у відповідності до яких Компанія зобовязалася надати Товариству грошові кошти у сумах 5000000 дол. США та 7000000 швейцарських франків для придбання кранового обладнання, а Товариство зобовязалося повернути їх до 31.12.2020 р., та за користування ними сплатити відсотки за ставкою 5,2 % річних, а у разі прострочення платежів - сплатити штраф (п.п. 1.1, 1.2, 2.3, 3.2.4 договору). Надання коштів здійснюється Компанією після реєстрації договору управлінням Національного банку України в Миколаївській області та отримання Товариством реєстраційного свідоцтва. Видача кредиту може здійснюватись Компанією частинами (траншами) згідно письмових заявок Товариства, в межах суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору (пп. 2.1, 2.2 договору).

Нарахування відсотків за користування кредитом має відбуватися щомісячно в останній день поточного місяця за поточний місяць, а також в день повернення заборгованості по кредиту у повній сумі (пп. 3.2.3 договору).

Укладений сторонами у справі договір та додаткові угоди до нього зареєстровано управлінням Національного банку України в Миколаївській області, про що видано реєстраційне свідоцтво від 25.05.2005 р. № 6 з додатками від 22.09.2005 р. № 1, від 12.02.2007 р. № 2, від 09.08.2007 р. № 3, від 15.11.2007 р. № 4, від 28.03.2008 р. № 5, від 13.01.2010 р. № 6, від 08.10.2010 р. № 7, від 24.11.2010 р. № 8, від 08.08.2011 р. № 9 (а.с.70-79).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього Товариство отримало від Компанії грошові кошти в сумах 4667000 дол. США та 119500 швейцарських франків, що підтверджується випискою по кредитному рахунку № 5/1 станом на 21.07.15 р. (а.с. 28-34), проте не в повному обсязі здійснило платежі нарахованих за користування грошовими коштами відсотків.

Чинним законодавством України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Суд вважає, що до спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, належить застосовувати положення цивільного законодавства України щодо позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. (ч.1 ст.1048 ЦК України).

На час звернення Компанії до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 25.11.2015 р. заборгованість з нарахованих згідно пп. 3.2.3 договору за ставкою 5,2 % річних відсотків за користування грошовими коштами становила суми 60504,22 дол. США, з яких: 19946,3 дол. США за квітень 2015 р., 20611,62 дол. США за травень 2015 р., 19946,3 дол. США за червень 2015 року, та 1549,24 швейцарських франків, із яких: 510,74 швейцарських франків за квітень 2015 р., 527,76 швейцарських франків за травень 2015 р., 510,74 швейцарських франків за червень 2015 року.

Указані суми заборгованості нарахованих відсотків Товариство сплатило лише 30.11.2015 р.

Так як сторони в укладеному між ними договорі та додаткових угодах до нього не визначали строку сплати відсотків за користування грошовими коштами, то Товариству належало керуватися положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України, і сплачувати нараховані відсотки щомісячно в останній день кожного місяця.

З огляду на викладене, Товариством порушено строки сплати нарахованих за користування грошовими коштами за договором відсотків.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У договорі сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та договором (пп. 6.1 договору).

За порушення строків повернення грошових коштів та нарахованих за користування ними відсотків Товариство зобовязалося сплатити позивачу штраф у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пп. 3.2.4 договору).

Суд вважає, що визначення сторонами у договорі штрафу відповідає визначенню законодавством України пені. Згідно законодавства пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Нарахованою Компанією на прострочені суми сплати Товариством відсотків у період квітень-червень 2015 року пенею із застосуванням ставки 0,01 % є сума 1072,92 дол. США, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 25818 грн. 33 коп., та сума 24,47 швейцарських франків, еквівалентних за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 577 грн. 05 коп.

Розмір нарахованої пені відповідачем не оспорюється.

Суд погоджується з розрахунком пені, і визнає, що її Компанією нараховано обґрунтовано.

Погоджуючись з обґрунтованістю вимог про стягнення штрафу в іноземній валюті, суд виходить з такого.

Із змісту Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань випливає, що він поширюється на правочини, укладені між резидентами, а у спорі в даній справі договір позики укладено між нерезидентом (позикодавцем) і резидентом (позичальником). За таких обставин вимоги вказаного Закону щодо обчислення та стягнення пені виключно в національній валюті України на правовідносини сторін за спірним договором не поширюються.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність вини Товариства у простроченні сплати спірної суми відсотків, тому що ним не доведено обставин наявності достатньо грошових коштів для виконання зобовязань за укладеним з Компанією договором на рахунках Товариства, відкритих у банківських установах і арештованих органами державної виконавчої служби.

Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги Компанії про стягнення з Товариства пені за прострочення сплати відсотків у період квітень-червень 2015 року в сумах 1072,92 дол. США та 24,47 швейцарських франків, а всього сума пені грошових коштів в іноземній валюті в еквіваленті до гривні складає 26395 грн. 38 коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову - на відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу витрат з оплати позовної заяви судовим збором, суд виходить з такого.

Компанією сплачено судовий збір у відповідності до квитанції від 25.11.2015 р. № 0.0.467223332.1 у сумі 22788 грн. 32 коп.

У відповідності до положень Закону України Про судовий збір у редакції, чинній з 01.09.2015 р. та на час звернення Банку із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Визнані судом обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 26395 грн. 38 коп. (ціна позову), згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір у редакції станом на день подання позову, належало оплатити судовим збором у сумі 1218 грн., яка є мінімальною сумою судового збору.

Отже, з відповідача на користь Компанії на відшкодування витрат з оплати позову судовим збором належить стягнути грошові кошти в сумі 1218 грн.

У судовому засіданні 11.12.2015 р., згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов компанії Sandypool Limited, Reg. № НЕ 101936, задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера, 54052, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 22439446, на користь компанії Sandypool Limited, Reg. № НЕ 101936, місцезнаходження: Arch. Makariou Ave. 146, Alfa Building 4 th Floor, PC 3021, м. Лімассол, Кіпр, грошові кошти у сумах 1072 (одна тисяча сімдесят два) дол. США 92 центи, еквівалентній за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 25818 (двадцять пять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 33 коп., та 24 (двадцять чотири) швейцарських франків 47 сантимів, еквівалентній за курсом Нацбанку України станом на 24.11.2015 р. сумі 577 (пятсот сімдесят сім) грн. 05 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування позикою, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.12.2015 р.

Суддя Ю.М. Коваль.