Постанова № 54357106, 07.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 р. Справа № 804/7753/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О.

присекретарі судового засіданняОСОБА_1

за участю:

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суд надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними (незаконними) дії відповідача щодо неправомірного недорахування позивачеві належної відсоткової надбавки до заробітної плати;

- зобовязати Криворізьке МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області провести перерахунок мого грошового забезпечення, а саме, змін розміру відсоткової надбавки та премії за період часу з жовтня 2010 року по 02 жовтня 2012 року, яке мені дійсно повинно було нараховуватись, згідно чинного законодавства з послідуючим внесенням змін до мого грошового атестату на моє імя, а саме дільничного інспектора міліції Саксаганського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області капітана міліції ОСОБА_2;

- зобовязати Криворізьке МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області сплатити мені безпідставно недораховані та недоплачені грошові кошти з перерахунку відсоткової надбавки та премії за період часу з жовтня 2010 року по 02 жовтня 2012 року;

- зобовязати Криворізьке МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області сплатити мені грошову компенсацію за недоотримане речове майно та продовольче майно за весь період проходження мною служби в ОВС з 16.08.1993 р. по 02 жовтня 2012 р.;

- зобовязати сплатити Криворізьке МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області належні мені (недоотримані) грошові кошти за час кожної чергової тарифної відпустки за самі відпустки та на оздоровлення під час них за весь період проходження мною служби в ОВС з 16.08.1993 р. по 02 жовтня 2012 р.

- зобовязати Криворізьке МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області провести повний розрахунок зі мною, стосовно заявлених мною позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з розміром пенсійного забезпеченням, нарахованим внаслідок невірного розрахунку грошового забезпечення позивача як дільничного інспектора міліції.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував; в обґрунтування заперечень посилався на відсутність правових підстав для виплати позивачеві грошової компенсації за неотримане речове майно, продовольчі пайки тощо та щодо проведення остаточного розрахунку.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_5 звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02.10.2012 № 197 о/с за п. 65 «а» (за віком) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Саксаганського районного відділу ОСОБА_4 міського управління.

Правовідносини щодо проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України регулюються Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114; Дисциплінарним Статутом ОВС України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV; іншими нормативними актами.

Так, щодо компенсації позивачеві за службу в понаднормовий час, суд зазначає, що згідно п.1.6 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань», затвердженої наказом МВС від 28.04.2009 № 181 (із змінами внесеними наказами МВС від 13.08.2010 № 382, від 30.11.2011 № 882) при тимчасовій неможливості забезпечити чотиризмінну роботу чергової частини (при некомплекті, у разі хвороб, відпусток чи з інших причин) штатним працівникам чергових частин, а також підмінним черговим може надаватися відпочинок тривалістю 48 годин.

Відповідно до п. 4.6. Інструкції контроль за надурочним робочим часом працівників чергової частини покладається на начальників міськрайлінорганів.

При некомплекті штатних працівників чергової частини, у разі їх хвороби, відпустки чи відсутності з інших причин та у виняткових випадках, коли не може бути забезпечено, як мінімум, роботу в три зміни, до несення служби залучаються працівники всіх служб і підрозділів ОВС, які мають необхідну підготовку й досвід роботи, склали заліки зі знань нормативно - правових актів, що регламентують діяльність чергової служби, та пройшли 10-денне стажування при черговій частині (список оголошується наказом начальника ОВС) (п.4.16 Інструкції).

Виплата здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.09.1991 № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про порядок впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (зареєстровано у Мінюсті 12.03.2008 за №205/14896).

Під час судового розгляду встановлено, що факт залучення ОСОБА_2 до несення служби понад установлений законодавством робочий час документально не підтверджений, оскільки до фінансового підрозділу не надходили накази, графіки чергувань чи табелі обліку робочого часу, тому правові підстави для виплати компенсації за службу в понаднормовий час позивачеві відсутні.

Щодо нарахування надбавки за виконання особливо важливих завдань, суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати, зокрема, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

На виконання цієї постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №.499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, підпунктом 2.5.1 якої передбачено, що особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового) окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років. :

Відповідно до підпункту 2.5.2. Інструкції порядок та умови виплати тако'О надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Пунктом 1.6 Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу,: підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Отже, виходячи з приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб; рядового і начальницького складу» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі керівникам органів внутрішніх справ було надано право, а не покладено обов'язок, установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у межах асигнувань, що виділяються на утримання органів внутрішніх справ та залежить від результатів роботи працівника, зокрема якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань.

Під час судового розгляду встановлено, що подання від керівництва Саксаганського РВ ОСОБА_4 на встановлення ОСОБА_2 будь-яких відсоткових надбавок за період з 16.08.1993 по 02.10.2012 до СФЗБО ОСОБА_4 не надходило. У вищевказаний період служби надбавки та премії йому нараховувалися на підставі списків про встановлення надбавок та премій встановленого наказом МВС України зразка, які надавалися щомісячно керівництвом райвідділу до СФЗБО ОСОБА_4 та затверджувалися начальником ОСОБА_4 Отже, підстав для визнання дій відповідача неправомірними в цій частині немає.

Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці суд зазначає, що згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007, № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» право встановлювати усі види грошового забезпечення (у тому числі надбавку за виконання особливо важливих завдань) надано керівникам державних органів суворо в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання. Аналогічно, в межах виділених асигнувань, але у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці.

Згідно з п.2.16.2-2.16.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 року, (в редакції станом на 14.05.2012):

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань», особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати;

- допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького] складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа) отримувала на день виплати.

- фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Судом встановлено, що за період з 16.08.1993 по 02.10.2012 ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення при щорічній відпустці та вирішення соціально-побутових питань по мотивованому рапорту не отримував, тому що останній по вищевказаному питанню з рапортами до керівництва районного відділу чи ОСОБА_4 не звертався. Відомостей щодо звернення з рапортами про надання допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення позивачем надано не було.

Оскільки рапорти про надання допомоги позивачем не подавалися, то згідно із пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 виплата матеріальної допомоги здійснюється в межах асигнувань, виділених на утримання державного органу. А Криворізьке МУ, в свою чергу, є бюджетною установою і утримується за рахунок коштів, які надходять із загального фонду державного бюджету.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачалося, що фактичні видатки на грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу здійснювалися лише в межах фонду грошового забезпечення. Фонд оплати праці для підрозділів ГУМВС України в Дніпропетровській області у 2012 році не дозволяв здійснювати виплату матеріальної допомоги для оздоровлення всім особам рядового і начальницького складу, у тому числі і ОСОБА_5

Крім того, відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (не мають права створювати не бюджетну заборгованість). Керівники органів внутрішніх справ за фінансові працівники несуть відповідальність за дотримання вимог бюджетною законодавства України в тому числі щодо оплати праці.

Виплата такої допомоги вже після звільнення працівника з органів внутрішні справ діючим законодавством не передбачена.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України при вирішенні аналогічних правовідносин, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 p. по касаційній скарзі К/9991/15546/11, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 43308092).

Таким чином, доводи відповідача про допущені з боку відповідача порушення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

З приводу доводів позивача, що його грошове забезпечення, згідно з роздруківкою з ПАТ «Приватбанк» не відповідає розміру його середнього заробітку за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року, з урахуванням індексації грошових доходів (2 022,35 грн.), згідно довідки СФЗБО ОСОБА_4 від 21.02.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно відповіді СФЗБО ОСОБА_4 в деякі місяці 2010-2012 років надбавка та премія особовому складу ОСОБА_4 виплачувалися не через банкомат, а через підзвітну особу у касі СФЗБО по платіжним відомостям. Ці суми були включені у довідку від 21.02.2014, а в роздруківці «Приватбанку» їх не має. Суд звертає увагу, що довідка про середньомісячне грошове забезпечення складається враховуючи нараховану суму грошового забезпечення, а в роздруківці «Приватбанку» вказані суми отримані на руки, тобто без урахування обовязкових соціальних внесків.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за продовольчий пайок, суд зазначає, що Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами) право на одержання особами рядового і начальницького складу продовольчих пайків або грошової компенсації замість них не передбачено.

Видача продовольчих пайків особам рядового і начальницького складу МВС України відбувалася з введенням у дію наступних нормативних актів:

Згідно п. 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року, пільги і компенсації, зазначені в статтях цього Закону, у тому числі й у статті 9 (про видачу продовольчих пайків або грошової компенсації] замість них), встановлюються КМУ після прийняття останнім відповідного рішення.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист, військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року й Указом Президента України від 21.08.1993 року «Про деякі заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 964 від 27.11.1993 року «Про забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил і інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства».

15.12.1993 року Указом Президента України на осіб рядового і начальницького складу МВС України була поширена дія статті 3 Указу Президента України від 21.08.1993 року «Про деякі заходи для посилення соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей», що передбачала видачу продовольчих пайків.

05.02.1994 року відповідно до Указу Президента України від 15.12.1993 року «Про поширення дії ст. 3 Указу Президента України від 21.08.1993 року № 352 на осіб рядового і начальницького складу МВС України» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 54 «Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Згідно даної постанови Кабінету Міністрів України з 1 січня 1994 року особам рядового і начальницького складу МВС України за рахунок держави почала провадитися видача продовольчих пайків за нормами і на умовах, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 27.11.1993 року «Про забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил...».

12.03.1996 року КМУ була прийнята постанова № 316 «Про норми забезпечення1 продовольчими пайками військовослужбовців ЗС України й інших військових, формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу МВС» відповідно до якого постанова Кабінету Міністрів України № 964 від 27.11.1993 року «Про забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил і інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства» і Постанова КМУ №54 від 05.02.1994 року «Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» втратили силу.

17.02.2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їхнім бажанням грошової компенсації замість них - припинено.

Постанова КМУ № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення, продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу МВС» є підзаконним актом до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а тому відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року не може виконуватися.

З пояснень представника відповідача встановлено, що кошторисом витрат на утримання підрозділів і органів внутрішніх справ ГУМВС України в Дніпропетровській області компенсація за продовольчий пайок не передбачена. Фінансування на утримання підрозділів органів внутрішніх справ області надходить через органи Держказначейства за кодами економічної класифікації витрат бюджету з наступним контролем за його цільовим використанням. На код економічної класифікації 2230 «продукти харчування» грошові кошти на придбання продовольчих пайків для осіб рядового та начальницького складу ОВС не виділяються.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за формений одяг, суд зазначає, що статтею 16 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. (зі змінами) передбачено, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразок якого затверджується КМУ і видається безкоштовно.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу ОВС одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Однак, відповідно до Закону України від 17.02.2000 року № 1459-ІП «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», призупинено виплату грошової компенсації за продовольчі пайки у всіх підрозділах МВС України з квітня 2000 року по теперішній час. Грошові кошти на ці цілі з Державного бюджету не виділяються. Кошторисом витрат виплата грошової компенсації за речове майно не передбачена.

Забезпечення форменим обмундируванням осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції здійснювалося відповідно до норм забезпечення, затверджених наказом МВС України від 15.02.2002 № 148 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин та осіб начальницького складу податкової міліції» від 17.11.20011 № 1515» у межах бюджетних призначень на відповідний рік.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України при вирішенні аналогічних правовідносин, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. по касаційній скарзі К/9991/27664/11, зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 36795046, від 30.03.2010 p. по касаційній скарзі К-36364/06, зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 39698644).

Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу органів внутрішніх справ обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам: військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету міністрів України від 07.02.2007) №151).

Пунктом 7 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що середній розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Пенсія визначається з видів грошового забезпечення, що відображені в грошовому атестаті та довідці про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці служби, які видаються фінансовим підрозділом за останнім місцем проходженні служби.

Позивачу пенсія призначена на підставі грошового атестату № 130 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, виданих ОСОБА_4 ГУМВС України в Дніпропетровській області з урахуванням наступних видів грошового забезпечення, а саме:

- посадового окладу - 650 грн.;

- окладу за спеціальним званням 120 грн.;

- 35% надбавки за вислугу років 269,50 грн.;

- середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 464,34 грн.

Всього грошове забезпечення 1503,84 грн., розмір пенсії (80%) становить 1203,07 грн.

Під час судового розгляду судом встановлено, що після отримання наказу про звільнення з ОСОБА_5 проведено остаточний розрахунок за грошовим забезпеченням за період з 20.09.2012 по 02.10.2012 року у розмірі 830,19 грн. У відповідності до наказу ОСОБА_4 ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.04.2012 № 32 о/с позивач використав відпустку у повному обсязі. Матеріальні допомоги у 2012 році на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань не надавались, за відсутністю відповідних затверджених рапортів та наказів по особовому складу ОСОБА_4 Одноразова грошова допомога при звільненні виплачена 29.10.2012 року у сумі 20 684.58 грн. (21 календарний рік) після надходження цільових асигнувань від MBС України. Правові підстави щодо виплати позивачеві грошової компенсації за не отримане речове майно, продовольчі пайки та щодо проведення остаточного розрахунку відсутні.

На підставі зазначеного, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинених дій та прийнятих рішень довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне присудити з позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2015 року

Суддя ОСОБА_6