Ухвала суду № 54356527, 07.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2015 року

справа № 808/3537/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 808/3537/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2014/000307/1 від 30 грудня 2014 року та картку відмови у митному оформленні товару від 30 грудня 2014 року № 112030000/2014/00368 за ВМД №112030000/2014/023247 від 30 грудня 2014 року.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування судом обставин справи. Апелянт зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, апелянт вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що подані позивачем документи для здійснення митного оформлення містили достовірну інформацію, яка необхідна для здійснення митних процедур, у тому числі, визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). В зв’язку з цим, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (Покупець) і фірмою "INTERCOMMODITIES SA" (Продавець) Парадизо - Лугано, Швейцарія, укладено контракт №13120156 від 09.02.2012 р., відповідно до умов якого Продавець продає, а покупець купує феросплави (Товар), кількість, якість, ціна, вартість, строки та умови поставки якого визначаються у специфікаціях.

Згідно із специфікацією № 415 від 01.12.2014 року, сторони контракту визначились щодо основних умов постачання товару, а саме Ферровольфраму за ціною 39248,27 дол. США за метро тонну (а.с. 42). Умови поставки DAP Запоріжжя, грузовідправник –продавець або агент за дорученням продавця, грузоотримувач – ПАТ «Дніпроспецсталь».

Відповідно до інвойсу постачальника № TU-14-036 від 04.12.2014 р. ціна на товар – Феровольфрам- встановлена на рівні 39,25 дол. США за кг. Умови поставки товару визначені як DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010, підстава – специфікація № 415 від 01.12.2014 р.

З метою митного оформлення товару в режимі імпорту позивачем до Запорізької митниці подана митна декларація від 30 грудня 2014 року № 112030000/2014/023247. Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем до митної декларації надано: накладна СМR №141792-5 від 05 грудня 2014 року, Сертифікат якості №2014-81 від 10 жовтня 2014 року, інвойс TU-14-036 від 04 грудня 2014 року, зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09 лютого 2012 року, специфікація №415 від 01 грудня 2014 року, додаткова угода до контракту від 20 листопада 2012 року, додаткова угода до контракту від 14 грудня 2012 року, додаткова угода до контракту від 03 серпня 2012 року, додаткова угода до контракту від 04 грудня 2013 року та інші документи, зазначені в графі 44 ДМ-2. При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що документи, які надано до митного оформлення, містять розбіжності, а саме: в пункті 4 контракту від 09 лютого 2012 року № 13120156 зазначено , що вантажовідправник згідно з додатком № 1, але в додатку №1 специфікації № 415 від 01 грудня 2014 року - зазначена інформація відсутня; в інвойсі від 04 грудня 2014 року № TU-14-036 йде посилання на референцію № 12174 - на момент митного оформлення вказаний документ відсутній.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи, зокрема: 1. Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2. Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4. Виписку з бухгалтерської документації; 5. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6. Копію митної декларації країни відправлення; 7. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 24).

На вимогу митного органу декларантом позивача було направлено лист від 30.12.2014 р. (а.с. 25), яким повідомлено, що в специфікації міститься вказівка на грузовідправника, яким є продавець або агент за його дорученням, а також роз’яснено, що в інвойсі є посилання на референцію, в даному випадку це інвойс № 12174 від третіх осіб, який надано з листом (а.с. 54). Також з листом додатково надано відповідачу договір з третіми особами (контракт № 01-2012/IC/RAC від 04.01.2014, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця (інвойс 12174 від 02.12.2014 р.), митну транзитну декларацію країни відправлення, висновок ТПП, лист продавця про формування ціни, складський реліз та рахунок від транспортної компанії. Також повідомлено про неможливість надати інші документи.

30 грудня 2014 року позивач отримав повідомлення від митниці, що під час розгляду додатково наданих документів встановлено наступне: у наданій специфікації від 21 листопада 2014 року № 38 до контракту від 04 січня 2012 року № 01-201/ІС/RAS та інвойсі від 02 грудня 2014 року № 12174 зазначено марка товару Few 70, а у гр. 31 ЕМД зазначено Марка товару FeW 80-С; інформація зазначена під п.4 у листі від 30 грудня 2014 року № 292/2014 документально не підтверджена; відсканована копія митної декларації країни відправлення не містить цінової інформації стосовно заявленого товару (а.с. 26).

30 грудня 2014 року митниця своєю карткою за № 112030000/2014/00368 відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією № 112030000/2014/023247 та прийняла рішення про коригування митної вартості товару №112030000/2014/000307/1 відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом 2-ґ у бік збільшення до 44,93 дол. США за кг товару. При цьому зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв’язку з ненаданням декларантом повного пакету додаткових документів.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товару. Необґрунтованим також визнав суд і визначення відповідачем митної вартості товару на підставі резервного методу з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийняття митним органом відповідних рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За приписами статті 57 Митного кодексу України № 4495-УІ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні :а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У даному випадку спірним рішенням визначена митна вартість товару за резервним методом (6).

Колегія суддів вважає, що перевірка правомірності спірних рішень відповідача має здійснюватись через встановлення наявності обґрунтованих підстав для витребування митницею додаткових документів у зв’язку із відсутністю належного підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до положень статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До документів, які підтверджують митну вартість належить, в тому числі і рахунок-фактура (інвойс).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Проте, такі повноваження митний орган повинен реалізовувати виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Як вже встановлено вище, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи (первинно та додатково надані) мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Проте, така позиція митного органу не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Однією із невідповідностей в наданих документах відповідач вважав, що в пункті 4 контракту від 09 лютого 2012 року № 13120156 зазначено , що вантажовідправник згідно з додатком № 1, але в додатку №1 специфікації № 415 від 01 грудня 2014 року - зазначена інформація відсутня.

Колегія суддів вважає ці посилання безпідставними, оскільки у п.6 Розділу «Примітки» специфікації № 415 від 01 грудня 2014 року встановлено, що вантажовідправником є Продавець чи агент за його дорученням Продавця. (а.с.41). При цьому, згідно контракту № 13120156 від 09.02.2012 р. Продавцем є фірма "INTERCOMMODITIES SA", у зв'язку з чим посилання Відповідача на не зазначення вантажовідправника є безпідставними.

Крім того, неспроможними є зауваження митного органу про те, що в інвойсі від 04 грудня 2014 року № TU-14-036 йде посилання на референцію № 12174, а на момент митного оформлення вказаний документ відсутній з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що поняття "Лот", "Партія товару" та "Референція" є словами-синонімами. В наданому інвойсі є посилання на референцію № 12174, але в додаткових документах і поясненнях позивач послався. що мова йде про інвойс третіх осіб з вказаним номером і надав копію цього інвойсу. Номер Лоту в інвойсі було вказано, а тому відсутність у специфікації номерів лоту (партії, референції) не можна вважати перешкодою для визначення митної вартості товару, оскільки на момент її підписання постачальник не може володіти такою інформацією.

Слід також вказати, що із сертифікату якості та інвойсу № 12174, які містяться у матеріалах справи, вбачається, що у них зазначено номер лоту YX14-150, яка в повній мірі відповідає номеру лоту/партії у інвойсі № ТU-13-023 від 21.10.2013 р.

Також колегія суддів зауважує, що вищезазначене не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджує обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Отже, вищевказані обставини справи, свідчать про те, що Митницею не доведено сумнівність або недостовірність інформації, яка містилася в документах, наданих позивачем на підтвердження митної вартості за ціною угоди, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність та необґрунтованість витребування додаткових документів.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправності рішення Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000307/1 від 30 грудня 2014 року та як наслідок неправомірності прийняття картки відмови у митному оформленні товару № 112030000/2014/00368.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення митної вартості за основним методом, оскільки митним органом, всупереч приписам статті 71 КАС України так і не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в мажах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки під час відкриття апеляційного провадження відповідачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду справи по суті, а за результатом апеляційного розгляду апеляційна скарга визнана судом необґрунтованою, то сума судового збору підлягає стягненню із апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 808/3537/15 – залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 80,39 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко