Постанова № 54356422, 06.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2015 р. Справа № 804/15005/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський державний університет внутрішних справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 витрати, повязані з його утримання у Дніпропетровському державному університеті внутрішних справ у сумі 24 285, 24 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач успішно закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі- ДДУВС), отримав диплом фахівця, був призначений на посаду дільничного інспектора міліції відділення Жовтневного районного відділу Дніпропетровського міського управління, а потім був звільнений з органів внутрішних справ за порушення дисципліни. Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства, що, особи, які звільнені зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу за порушення дисципліни відшкодовують витрати, повязані з їх утриманням у Вищому навчальному закладі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити у повному обсязі. 06.11.15 року подав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Відповідач у судовому засіданні заперечевував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №216 від 15.04.2015 року, якою виключено пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України №992 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, а саме виключено обовязковість відпрацювання за місцем призначення не менше 3 років, у звязку з чим відповідач має право на вільний вибір професії та має право не відшкодовувати плату за навчання. Виходячи з цього, відповідач у задоволенні позову просив відмовити. 06.11.15 року подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом №98ос від 01.08.2012 року був зарахований курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішних справ та присвоєно спеціальне звання рядовий міліції.

01 серпня 2012 року було укладено трьохсторонній договір між Дніпропетровським державним університетом внутрішних справ, Головним управлінням МВС в Україні в Дніпропетровській області та ОСОБА_2 №1513 про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішних справ.

Згідно з пунктом 2.3.6. цього договору, у разі звільнення з органів внутрішних справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору ОСОБА_2 зобовязаний відшкодувати фактичні витрати, повязані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п.3 підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є звільнення особи начальницького складу в органах внутрішніх справ із служби протягом перших трьох років закінчення навчального закладу за порушення дисципліни.

Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішних справ №235 від 29.05.2015 року ОСОБА_2 успішно закінчив університет та отримав кваліфікацію бакалавра з права та видано йому диплом.

Наказом №218 о/с Головного управління міністерства внутрішних справ від 30.05.2015 року ОСОБА_2 був призначений на посаду дільничого інспектора міліції відділення міліції Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за ним було закріплено наставником капітана міліції ОСОБА_3 дільничого інспектора міліції відділення того ж відділу.

03.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся з рапортом до керівництва ГУМВС в Дніпропетровській області про звільнення його з органів внутрішних справ за власним бажанням

Наказом №326 о/с Головного управління міністерства внутрішних справ від 04.08.2015 року відповідач був звільнений з органів внутрішних справ у запас Збройних сил України за п.64 є ( за порушення дисципліни) з 4 серпня 2015 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що витрати, повязані з утриманням курсанта ОСОБА_2 у Дніпропетровському державному університеті внутрішних справ з 01.08.2012 року по 29.05.2015 року становлять 24285,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками-розрахунками (а.с. 21 - 28) .

Надаючи правову оцінку спірних відносин суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено "Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" (далі - Порядок № 313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;

3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН. Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 150 від 14.05.2007, відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, яким як вже було встановлено також передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах ( далі - Порядок №419).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

На підтвердження розміру зазначених витрат позивачем надано довідку-розрахунок витрат, повязаних з утриманням курсанта, за яким загальні витрати позивача за період навчання відповідача склали 24285,24 грн.

Відповідно до п.2.1.2 Порядку №419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. У свою чергу норми харчування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002.

Згідно із пунктом 2.1.6 Порядку №419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

Згідно з 2.1.4. Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Як вбачається з п. 2.1.3 Порядку №419, витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

В розумінні вимог п.12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, позивач є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є їх розпорядником та здійснює витрати на навчання з відповідного бюджетного рахунку.

Відповідно до 6.8. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 року початком проходження служби в органах внутрішніх справ, військової служби у Національній гвардії України уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до ВНЗ.

Пунктом 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №216 від 15.04.2015 року, якою виключено пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України №992 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, а саме виключено обовязковість відпрацювання за місцем призначення не менше 3 років, у звязку з чим відповідач має право на вільний вибір професії та має право не відшкодовувати плату за навчання, тому що позовні вимоги стосуються стягення витрат, пов'язаних саме з утриманням відповідача за період навчання у ДДУВС, а не плату за це навчання.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що відповідача звільнено за порушенням дисципліни за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним порушення дисципліни), що підпадає під дію пп.3.3 п.3 Договору, а саме підстав для відшкодування фактичних витрат на підготовку, а також обов'язку відповідача відшкодувати ці витрати, з урахуванням того, що доказів добровільного відшкодування витрат судом не встановлено, суд дійшов виснову про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки рішення суду постановлено на користь позивача, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету суму сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1218,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (індентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (на рахунок: р/р 31250202117468 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у сумі 24285, 24 грн. (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 24 коп.)

Присудити з Державного бюджету України на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ судові витрати у розмірі 1218, 00 грн. ( одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1