Постанова № 54356110, 10.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/13629/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

10 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Лисої С.Д.,

представника позивача - Олексієнко О.І.

представника відповідача - Плахотнюк Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в особі відділу примусового виконання рішень про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в особі відділу примусового виконання рішень, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню №44476846 від 10.03.2015 року в сумі 1360 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції ухвалено постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила щодо її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, на виконання виконавчого листа №2-а-1392/2007 виданого Замостянським районним судом м.Вінниці про зобов'язання ГУПФ України у Вінницькій області зробити перерахунок пенсії відповідно до ст.43 Закону україни «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» ОСОБА_4 виходячи з розміру 86% грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 5164,56 грн.; зобов'язання ГУПФ України у Вінницькій області провести виплату недоплаченої суми пенсії ОСОБА_4; зобов'язання ГУПФ України у Вінницькій області проводити в подальшому нарахування та виплату пенсії в зазначених розмірах. 26.08.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №44476846.

14.10.2014 року державний виконавець сформував вимогу №9251/2.1-28/9 щодо зобов'язання ГУПФ України у Вінницькій області повторно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 Вказаною вимогою позивачу встановлено строк до 21.10.2014 року для надання обґрунтованої відповіді щодо виконання чи невиконання з поважних причин рішення суду.

Листом від 22.10.2014 року №2447/06-36/09 ГУПФ України у Вінницькій області повідомило державного виконавця про добровільне часткове фактичне виконання судового рішення та необхідність закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог ст.49 Закону України "Про виконавче провадження". До зазначеного листа позивач також долучив розрахунок.

20.01.2015 року державний виконавець сформував вимогу №356/2.1-28/9 щодо зобов'язання ГУПФ України у Вінницькій області надати повторно відповідь враховуючи лист стягувача, а також ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2014 року. Вказаною вимогою позивачу встановлено строк до 27.01.2015 для надання обґрунтованої відповіді щодо виконання чи невиконання з поважних причин рішення суду.

Листом від 29.01.2015 року №215/06-36/09 ГУПФУ у Вінницькій області проінформувало державного виконавця щодо відсутності фінансування з держбюджету на погашення заборгованості по рішеннях судів, а також про те, що такі виплати будуть проведені після надання фінансування управління. Крім того, зазначило, що з 1 січня 2008 Постановою КМУ №1294 від 7.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" проведено реформування системи оплати праці військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ шляхом збільшення посадових окладів за рахунок зменшення питомої ваги надбавок і доплат, було змінено грошове забезпечення а отже перерахунок був проведений згідно чинного законодавства. У відповідності до ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" просить закінчити виконавче провадження.

10.03.2015 року з підстав невиконання боржником рішення старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. прийняла постанову ВП №44476846, згідно з якою на ГУПФУ у Вінницькій області накладено штраф в сумі 1360 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності встановленого і підтвердженого факту невиконання рішення суду у державного виконавця не було достатніх правових підстав для накладення штрафу на боржника. На думку суду першої інстанції, боржник провів відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_4, тобто вчинив всі необхідні дії, які залежать від нього, щодо виконання судового рішення, відтак, суд погодився з доводами позивача про те, що здійсненням вказаного перерахунку пенсії ГУПФ України у Вінницькій області фактично виконало рішення суду, оскільки відсутність фінансування з Державного бюджету є поважною причиною і лише після отримання необхідних коштів з Державного бюджету України може бути виконано. Також, суд взяв до уваги, що відповідач не довів вини позивача у невиконанні судового рішення протягом визначеного державним виконавцем строку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Приписами ч.1 ст.17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

За правилами ст.75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з приписами ст.89 Закону № 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано допустимі та належні докази в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення.

Крім того, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що посилання позивача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не можуть прийматися до уваги судом при постановленні судового рішення. Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону № 606-XIV, проте не є підставою для не виконання судового рішення, яке набрало законної сили і обов'язковим для виконання. Боржник, в даному випадку, не звертався до суду з вимогою про зупинення чи відстрочку виконання рішення суду.

Варто зазначити, що невиконання судових рішень кваліфікується Європейським судом з прав людини не лише як недотримання ч.1 ст.6 Конвенції з прав людини, але і як порушення інших конвенційних прав. У справі "Войтенко проти України" Суд знайшов порушення п.1 ст.6, ст.13 та ст.1 протоколу №1 Конвенції за невиконання рішення українського суду через відсутність бюджетних коштів.

Колегія суддів зазначає, що їй відома позиція Верховного суду України, викладена в рішенні №21-66а/15 від 24.03.2015 року щодо того, що невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та факт відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, однак вважає, що в даному випадку обставини справи, що розглядаються, відмінні від обставин справи, що розглядалися Верховним судом України.

На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, у відповідності до ч.2 ст.205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в особі відділу примусового виконання рішень про скасування постанови про накладення штрафу скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий /підпис/Біла Л.М. Судді /підпис/ /підпис/Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М. З оригіналом згідно:

секретар