Рішення № 54355972, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм»на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм», третя особа: Державне агентство України з питань кіно, про стягнення компенсації за порушення авторського права, -

Справа 761/25853/15 № апеляційного провадження:22-ц-796/10478/2015Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 27.02.2015 просив про стягнення на його користь з відповідача ТОВ «Кінокомпанія «Патріот-фільм» компенсації за порушення виключного майнового права у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12180,00 грн., та компенсації за порушення невиключних майнових прав у розмірі 730800,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним, як режисером-постановником, та відповідачем був укладений договір від 01.09.2011 про постановку фільму під робочою назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2. На виконання вказаного договору позивачем відзнятий зазначений фільм, однак авторська винагорода з послуг постановки відповідачем не виплачена в повному обсязі, а стягнута за рішенням суду. Також відповідачем порушені умови п.8.4 вищевказаного договору та авторські права позивача. Так, п.8.4 договору, передбачає процедуру передачі виключних майнових авторських прав, шляхом укладення між сторонами акту приймання-передачі. Відповідно, за відсутності такого акту майнові акторські права не є переданими відповідачу, а належать позивачу. Натомість відповідачем починаючи з квітня 2014 року здійснюється показ фільму в кінотеатрах м. Києва, м. Вінниці, Дніпропетровської області та на території АР Крим у містах Сімферополь, Севастополь та Євпаторія, що підтверджується публікаціями в ЗМІ, загальнодоступній мережі Інтернет рекламних оголошень про покази фільму та статей про здійснені покази. Тому позивач наполягав, що обставини багаторазового відтворення відповідачем фільму без належного оформлення права на об'єкт інтелектуальної власності не потребують доведенню в силу ст.61 ЦПК України.

В обґрунтування суми компенсації позивач вказує на те, що має місце 40 незаконних показів, за кожен з який він має право на компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить загальну суму 730800 грн. Також позивач вказує на те що, це є компенсація за порушення невиключних майнових прав, проте має місце і порушення виключного майнового права, компенсацію за порушення якого він просить стягнути також у мінімальному розмірі - 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 12180,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2015 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм», 3-я особа: Державне агентство України з питань кіно про стягнення компенсації за порушення авторського права.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм» на користь ОСОБА_1 за порушення виключного майнового права компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень, за порушення невиключних майнових прав компенсацію у розмірі 730800 (сімсот тридцять тисяч вісімсот) гривень, судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривень, а всього 746634 (сімсот сорок шість тисяч шістсот тридцять чотири) гривні.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвалене рішення суду суперечить фактичним обставинам справи, у зв'язку із їх неповним з'ясуванням, не надано належної оцінки обставинам на які посилається відповідач, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В доводах апеляційної скарги вказується на те, що фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1» та фільм «ІНФОРМАЦІЯ_2 не є одним об'єктом інтелектуальної власності, це різні аудіовізуальні твори. Розмір доходу, отриманого від прокату фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», не відповідає дійсностіпідтверджується відповідними звітами. А доходи від прокату фільму «Святитель-хірург»ТОВ «Кінокомпанія «Патріот-фільм» не отримувала, оскільки такий фільм не було створено.

Разом з тим, відповідач посилається на те, що договір, укладений між сторонами 01.09.2011 за своєю юридичною природою є комбінованим договором, що поєднує договір створення об'єкту інтелектуальної власності на замовлення та авторський договір, маючи при цьому всі суттєві умови обох договорів. Так, відповідно до пункту 8.2. Договору Компанія має право використовувати Фільм (його складові частини, уривки), а інші об'єкти авторського права, які увійшли як складова частина в Фільм та / або створені Режисером в рамках цього Договору, в будь-якій формі і будь-яким способом не обмежуючись територією та строком використання, а також формою, видом і його використання з моменту створення Фільму та інших об'єктів, не отримуючи ніяких додаткових дозволів від Режисера. А в силу ч. 2 ст. 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у аудіовізуальний твір і передали майнові права організації, щоздійснює виробництво аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Позивач та його представники в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Третя особа свого представника в судове засіданні не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав встановленим факт відсутності у відповідача правової підстави на використання об'єкту інтелектуальної власності - фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (робоча назва «ІНФОРМАЦІЯ_2) без належної передачі виключних майнових авторських прав від позивача, оскільки в ході розгляду підтверджено, що остаточної оплати, обумовленої сторонами у п.9.2 договору від 01.09.2011 не було проведено до 12.03.2015 і кінцевий акт приймання-передачі сторонами не підписано, і доказів зворотного суду не надано, а також не було доведено укладення між сторонами авторського договору, як то передбачено законом.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.

За змістом ч.1, 2, 3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 440 ЦК України до майнових прав автора належать виключне право автора на використання твору та на дозвіл або використання твору іншими особами.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 17 цього Закону якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Статтею 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 01.09.2011 між сторонами у справі був укладений договір, відповідно до п.1.1 якого позивач, як режисер-постановник, взяв на себе зобов'язання за винагороду надати відповідачу послуги з постановки фільму під робочою назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до узгодженого літературного сценарію.

Пунктом 1.2 вищевказаного договору передбачено, що режисер як один із авторів фільму зобов'язується надавати відповідні послуги/виконувати роботу особисто, в суворій відповідності з умовами даного договору, і гарантує передачу Компанії всіх прав, необхідних для подальшого використання Компанією фільму і/або інших об'єктів авторського права, створених режисером при реалізації умов договору.

Пункт 8 Договору визначає умови передачі прав.

Так, сторони договору визначили, що укладення вказаного договору тягне, відповідно до законодавства України (ст.ст. 15,32,33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), передачу режисером відповідачу всіх виключних прав на фільм і інші об'єкти авторських та/або суміжних прав, створених ним в процесі створення (виробництва) фільму, що передбачають можливість використання указаних об'єктів будь-якими способами, як відомими на момент укладення Договору, так і тими, які можуть виникнути у майбутньому. Режисер дозволяє опублікувати фільм без яких-небудь додаткових узгоджень цієї дії з ним зі сторони Компанії.

Таким чином Компанія має право використовувати фільм (його складові частини, уривки), а також інші об'єкти авторського права, які увійшли як складова частина в фільм та/або були створені режисером в рамках цього Договору, в будь-якій формі і будь-яким способом, не обмежуючись територією і строком використання, а також формою, видом і способом використання з моменту створення фільму та інших об'єктів, без отримання в подальшому будь-яких додаткових дозволів від режисера, включаючи також можливість надавати дозвіл на використання таких творів третім особам. Виключні права надаються режисером компанії без обмеження строком з моменту створення відповідного об'єкту авторського права і без обмеження території використання.

Компанія має право передавати отримані на підставі цього договору виключні права будь-яким іншим особам шляхом видачі ліцензій або уступки прав /т.1 а.с.7-13/.

Додатковою угодою №1 від 03.04.2014 вказаний пункт договору був доповнений п. 8.4,яким обумовлено, що після здійснення остаточної оплати по цьому договору сторонами підписується кінцевий акт приймання-передачі, в якому Режисер передає в повному обсязі виключні майнові авторські права на всі об'єкти інтелектуальної власності, створені ним в процесі виконання договору (вказані права переходять до компанії з моменту здійснення останньої оплати, визначеної п.9.2. договору) /т. 1 а.с.14/.

Таким чином, відповідно до п.8.1. договору позивачем наданий дозвіл на опублікування фільму, п. 8.2. наданий дозвіл на використання фільму, а п.8.4 передбачає порядок переходу виключних майнових прав від позивача до відповідача з моменту здійснення останньої оплати.

А отже п.8.4 фактично внесені зміни до п.п.8.1,8.2. в частині визначення моменту переходу виключних майнових прав. Виключні майнові права вважаються переданими не з моменту створення відповідного об'єкту авторського права, а з моменту здійснення останньої оплати та підписання акту-передачі.

Разом з тим, положенням п.8.1. та п.8.2. залишились незмінними, зокрема в частині надання режисером (позивачем) дозволу Компанії (відповідачу) опублікувати фільм без будь-яких додаткових узгоджень цієї дії з ним. А також права Компанії (відповідача) використовувати фільм (його складові частини, уривки), а також інші об'єкти авторського права, які увійшли як складова частина в фільм та/або були створені режисером в рамках цього Договору, в будь-якій формі і будь-яким способом, не обмежуючись територією і строком використання, а також формою, видом і способом використання з моменту створення фільму та інших об'єктів, без отримання в подальшому будь-яких додаткових дозволів від режисера, включаючи також можливість надавати дозвіл на використання таких творів третім особам.

Також слід звернути увагу, що аналіз умов договору дає підстави для висновку, що під визначенням «фільм» сторони розуміють в тому числі його складові частини та уривки.

Крім того, додатковою угодою сторони погодили необхідність визначення позивача як режисера-постановника фільму у всій рекламі та титрах. Додаткова угода була укладена 03.04.2014, тобто після здійснення монтажу фільму, відповідно, обидві сторони визнали факт використання об'єкту інтелектуальної власності позивача та створення фільму в цілому.

Отже доводи сторони позивача про те, що фільм не був створений в зв'язку з чим вказані положення не застосовуються та доводи сторони відповідача, що фільм не був створений, а тому і не міг бути використаний, відхиляються колегією суддів.

Законодавство у сфері авторського права розмежовує поняття майнових прав на: виключні і невиключні.

Так, згідно зі ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору.

В даному випадку дозвіл на використання твору позивачем був наданий відповідачу згідно з п.8.1, п.8.2., а умови п.8.4 додаткової угоди визначили лише порядок переходу виключних прав. А отже авторські майнові права позивача при використанні відповідачем спірного аудіовізуального твору не можуть вважатися порушеними.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо укладення між сторонами змішаного (комбінованого) договору знайшли своє підтвердження, оскільки умови договору місять елементи різних договорів, як договору про надання послуг, так і авторського договору.

При цьому посилання відповідача на явність трудових правовідносин і застосування положень Закону щодо підстав виникнення авторського права на службовий твір є безпідставними, оскільки такі правовідносини між сторонами не вбачаються, а наявні виключно цивільно-правові договірні правовідносини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 9 укладеного між сторонами договору визначений порядок визначення авторської винагороди. Так, визначено, що режисеру (позивачу), як одному з авторів аудіовізуального твору, виплачується авторська винагорода в загальному розмірі 385000 грн. без ПДВ. Пунктом 9.2. був визначений графік виплати винагороди відповідно до етапів виконуваної роботи. Додатковою угодою до цього пункту внесені зміни, визначений інший графік виплати винагороди, відповідно до розміру визначеного рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2013.

При цьому п.9.3. визначено, що сторони цього договору розуміють і погоджуються з тим, що винагорода яка виплачується режисеру є єдиним платежем, який Компанія повинна провести режисеру за надання прав. Ні при яких умовах Компанія в подальшому не повинна буде здійснювати додаткових виплат Режисеру та/або третім особам у зв'язку з використанням об'єктів авторського права, створених режисером при реалізації умов цього договору, включаючи, але не обмежуючись безпосередньо фільмом.

Умовами додаткової угоди у даний пункт сторонами зміни внесені не були.

Вказана винагорода не була виплачена відповідачем добровільно, існував спір у зв'язку з неповним виконанням договірних зобов'язань. Проте, сума невиплаченої винагороди у розмірі 228310,92 грн. стягнута рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2013 у справі № 761/13101/13-ц /т.1 а.с.188-197/. З вказаного рішення також вбачається встановлений судом факт виплати позивачу в якості авансу 159665,9 грн. /т.1. а.с.190/. Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.03.2014 /т. 1 а.с.19,188-197/, тобто з вказаної надати набрало законної сили.

Таким чином, позивач отримав справедливу, так як обумовлену сторонами, винагороду, тобто в тому числі і за надання дозволу на використання об'єкту авторського права, яка виходячи з п.9.3. є єдиними платежем, який Компанія повинна провести режисеру за надання прав.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає при порушеннях будь-якою особою авторського права право судового захисту. Відповідно будь-яка особа, яка допустила порушення авторських права несе цивільно-правову відповідальність, однак при наявності доведення, як факту порушення авторських прав, так і неправомірності дій цієї особи.

Аналізуючи зазначені вище умови договорів, встановлені судом обставини справи та норми діючого законодавства, що регулюють спірні відносини, колегія суддів вважає висновок суду про доведеність позовних вимог необґрунтованим, оскільки позовні вимоги мотивовані порушення прав позивача як автора шляхом обнародування, розповсюдження і використання фільму відповідачем без дозволу позивача, проте такий дозвіл наданий останнім під час укладення договору від 01.09.2011. За наведених обставин, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення авторських прав, як виключних, так і невиключних, не вбачається.

Наведене не враховано судом першої інстанції, а саме ним допущено неповне з'ясування обставин справи, що в порядку п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2015 - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Патріот-фільм», третя особа: Державне агентство України з питань кіно, про стягнення компенсації за порушення авторського права - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: