Ухвала суду № 54355921, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 13848 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Камбулов Д.Г.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника ДПГК «Феофанія» НАН України та директора

ДПГК «Феофанія» НАН України Скляренко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства готельного комплексу «Феофанія» НАН України, директора Державного підприємства готельного комплексу «Феофанія» НАН України ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди;

за апеляційною скаргою Державного підприємства готельного комплексу «Феофанія» НАН України, поданою представником Скляренко Оленою Петрівною

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 07.09.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 16-к від 01.12.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади чергового адміністратора ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України згідно ч.2 ст.41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 па посаді чергового адміністратора ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України. На підставі ст.367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 Стягнуто з ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2014 року по 07.09.2015 року у розмірі 11 489 грн. 30 коп. Зазначено, що визначена судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. На підставі ст. 367 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення суду у цій його частині у повному обсязі. Стягнуто з ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 4000 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Скляренко О.П., діючи в інтересах ДП ГК «Феофанія» НАН України, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду, в частині задоволення позовних вимог, скасувати та ухвалити, в цій частині, нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на необґрунтованість ухваленого судом рішення, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що при вивченні розрахункової книги, було встановлено, що записів стосовно оплати за користування номером НОМЕР_1, вартість якого становить 150,00 грн. зроблено не було, а також не оформлялась та не видавалась квитанція про оплату вартості проживання в готелі громадянина ОСОБА_6 Кошти згідно касового звіту за номер НОМЕР_1, за період з 19.09.14 по 20.09.14 не надходили. З письмових пояснень охоронця ОСОБА_7, які досліджувались судом вбачається, що ОСОБА_2, як черговий адміністратор, попросила його видати ОСОБА_6 ключ від НОМЕР_1 номера. Охоронець ОСОБА_7 видав ОСОБА_6 ключ від НОМЕР_1 номеру та зробив відповідний запис в журналі охорони. Наступного дня громадянин ОСОБА_6 здав ключ від номеру НОМЕР_1 та повідомив про виїзд. В журналі охорони він виявив виправлення, а саме було виправлено номер НОМЕР_1 на НОМЕР_2 та було виправлено дату з 19.09. на 20.09., що свідчить про те що охоронець ОСОБА_7 при поселенні робив відповідний запис. На неодноразові клопотання щодо допиту в судовому засіданні ОСОБА_7 в якості свідка відповідачу було відмовлено без обґрунтування підстав, чим було порушено його право на надання доказів у вигляді показів свідка.

Беручи до уваги вищевказані обставини та неодноразові підозри дирекції у порушення правил поселення до готелю та фінансової дисципліни ОСОБА_2, враховуючи положення посадової інструкції, відповідно до яких саме позивачка наглядає та відповідає за своєчасністю оплати за проживання у готелі, неотримання готелем коштів за проживання дирекція мала всі підстави для втрати довіри до ОСОБА_2 під час виконання нею своїх посадових обов'язків.

Суд своє рішення обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 не визнала своєї вини, що в цілому є логічним. Однак, разом з цим, суд в порушення норм процесуального права, не прийняв до уваги решту доказів, які свідчили про наявність вини у її діях.

Крім цього, про наявність обґрунтування відмови профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення суд помилково брав до уваги лист первинної профспілкової організації №10 від 09.10.20114 року, який не має жодного відношення до вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку із втратою довіри. Даний лист містить обґрунтування у відповідь на лист дирекції готелю про можливість передачі матеріалів службового розслідування до правоохоронних органів.

При цьому, суд в порушення норм процесуального права не надав жодної оцінки доказу, який свідчить про можливість звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з втратою довіри, а саме: лист-клопотання первинної профспілкової організації щодо врахування сімейних обставин ОСОБА_2 при вирішенні питання про звільнення.

Разом з цим, суд не надав жодної оцінки відмові первинної профспілкової організації у наданні згоди на звільнення, яка не містить жодного обґрунтування, ані правового, ані по змісту.

Зазначене свідчить про упереджене ставлення суду до відповідачів та неналежну оцінку усіх наявних у матеріалах справи доказів, що призвело до неправильного вирішення справи.

В суді апеляційної інстанції представник ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України та директора ДП Готельний комплекс «Феофанія» НАН України Скляренко О.П. підтримала подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній. Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Директор ДП ГК «Феофанія» НАН України ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Враховуючи, що участь у справі бере його представник, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду адміністратора 16.07.1988 року у готельний комплекс «Феофанія» АН України та внаслідок неодноразових реорганізацій підприємства та приведення професійної назви роботи працівника до Класифікатора обіймала до звільнення посаду адміністратора чергового.

ОСОБА_2 працювала на посаді чергового адміністратора готелю, та відповідно до її посадової інструкції мала здійснювати розрахунок за проживання та надання послуг, наглядати та відповідати за своєчасністю оплати за проживання у готелі та за послуги, не допускаючи заборгованості. 01 березня 2007 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Наказом по Державному підприємству Готельний комплекс «Феофанія» НАН України від 01.12.2014 року №16-к, виданому керівником підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_2 була звільнена з роботи згідно ст. 41 ч.2 КЗпП України на підставі матеріалів службового розслідування, листування з первинною профспілковою організацією. З наказом про звільнення ОСОБА_2 була ознайомлена 01.12.2014 року, в наказі вона висловила свою категоричну незгоду з даним наказом.

Відповідно до наказу про звільнення з роботи, ОСОБА_2 була звільнена з роботи «Згідно ст.41 ч.2 КЗпП України», але зазначена норма матеріального права не регулює правовідносини, які склались між ОСОБА_2 та ДПГК «Феофанія» НАН України. Як пояснила суду апеляційної інстанції представник відповідача, у тексті наказу про звільнення допущена описка, оскільки ОСОБА_2 була звільнена з роботи за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 1 ст.43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема п.2 ст.41 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

ОСОБА_2 є членом виборного органу первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» ПАН України.

22.09.2014 року заступником директора Підприємства ОСОБА_8 директору Підприємства було подано Доповідну про факт порушення фінансової дисципліни черговим адміністратором Чекановою С.В.

Наказом Директора Підприємства № 17-п від 22.09.2014 року було наказано провести службове розслідування зазначеного у доповідній факту та призначено відповідну для цього комісію.

Відповідно до акту про проведення службового розслідування від 23.09.2014 року, на виконання наказу № 17-п від 22.09.2014 року, комісією в результаті перевірки було встановлено, що черговим адміністратором Чекановою С.В. було порушено правила поселення до готелю, та фінансову дисципліну підприємства. Зокрема комісією було встановлено, що при поселенні у готельний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 черговим адміністратором була ОСОБА_2, яка не внесла до розрахункової книги записи про оплату номеру НОМЕР_1 (150 грн.). Кошти згідно касового звіту за номер НОМЕР_1 з 19 по 20 вересня 2014 року не надходили.

За наслідками проведеного службового розслідування Директор ДП ГК «Феофанія» НАН України ОСОБА_5, надавши копії матеріалів службового розслідування, 24.09.2014 року звернувся з листом до Голови первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України, в якому просив відповідно до умов колективного договору та вимог законодавства України надати висновки стосовно порушення правил поселення до готелю та фінансової дисципліни черговим адміністратором Чекановою С.В., для передачі матеріалів до правоохоронних органів з метою проведення розслідування та кваліфікації правопорушення відповідно до законодавства.

Листом від 09.10.2014 року, Головою первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України надана відповідь на запит від керівництва від 24.09.2014 року, зміст якого свідчить про те, що первинна профспілкова організація дослідивши матеріали службового розслідування від 23.09.2014 року, не вбачає порушення правил поселення до готелю та порушення фінансової дисципліни, та заперечує проти застосування щодо ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення. Зокрема профспілковою організацією зроблено аналіз матеріалів службового розслідування, відповідно до якого профспілковою організацією було встановлено наступні обставини: анкета про поселення до готелю ОСОБА_6 не підписана ОСОБА_2, до обов'язків чергового адміністратора не входить заповнення журналу заселення, який заповнений охоронцем, перевірка стану прибирання номерів за 20.09.2014 року свідчить про те, що номер НОМЕР_1 не прибирався, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона не здійснювала заселення ОСОБА_6 до готелю, тощо.

Тобто судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач отримав від первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України мотивовану відмову щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, яка є обґрунтованою, та такою, що містить у собі аналіз матеріалів службового розслідування.

Не погодившись з відмовою первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України, щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення відповідач видав наказ про звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Частиною 2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і ч.2 ст.252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Згідно із ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Судом встановлено, що зміст листа Директора ДП ГК «Феофанія» НАН України від 24.09.2014 року не містить у собі вимог підприємства щодо надання профспілкою згоди на звільнення ОСОБА_2 Прохання про надання в письмовому вигляді висновків стосовно порушення правил поселення до готелю та фінансової дисципліни ОСОБА_2 не є за своїм змістом зверненням роботодавця з клопотанням про надання згоди виборного органу профспілки, членом якого є ОСОБА_2, на її звільнення.

Листом від 09.10.2014 року, Головою первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України надана відповідь на запит від керівництва від 24.09.2014 року, яким повідомлено, що матеріали службового розслідування не містять об'єктивних даних, які вказують на те, що ОСОБА_2 було допущено порушення правил поселення до готелю та порушення фінансової дисципліни, та заперечує проти застосування щодо ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення. Вказана відмова вірно оцінена судом обґрунтованою, та такою яка містить у собі аналіз матеріалів службової перевірки.

Тобто, відповідач (на свій лист) отримав від первинної профспілкової організації ДП ГК «Феофанія» НАН України відмову щодо застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, розцінив цю відмову як ненадання згоди на звільнення ОСОБА_2 з роботи, що підтверджується листом директора ДПГК «Феофанія» ОСОБА_5 (а.с. 77) і видав наказ про її звільнення з роботи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач була звільнена з роботи без згоди профспілкової організації.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 не зміг ствердно вказати, що до готелю його заселяла саме ОСОБА_2, оскільки уваги на це не звернув.

На необ'єктивність висновків службового розслідування також вказують додаткові пояснення представника відповідача (а.с.112), яка зазначила, що згідно посадової інструкції позивачка має наглядати та відповідати за своєчасністю оплати за проживання у готелі, та неотримання готелем коштів за проживання ОСОБА_6 свідчать або про присвоєння коштів ОСОБА_2, або про її службову недбалість, яка полягала в тому, що сторонню особу без відповідного оформлення та оплати було поселено у готель, тобто службовим розслідуванням достеменно не було встановлено факт присвоєння позивачкою грошових коштів.

Крім того, з змісту пояснень представника відповідача видно, що за висновками службового розслідування відповідач первинно мав на меті застосувати до ОСОБА_2 інший, більш м'який вид дисциплінарного стягнення не вдаючись до її звільнення, але згодом через те, що позивачка не визнавала своєї вини у вчиненому, та через зверхню та зухвалу поведінку по відношенню до заступника директора підприємства, відповідач прийняв рішення про її звільнення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачка ніколи не визнавала своєї винуватості у вчиненні протиправних діянь, крім того, протягом усього часу роботи на підприємств вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

Доповідна ОСОБА_8, пояснення охоронця ОСОБА_7, Акт про проведення службового розслідування від 23.09.2014 року, показання свідка ОСОБА_6, виправлення в журналі охорони не свідчать про винні дії ОСОБА_2, як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, що могло бути підставою для втрати довір'я до неї з боку відповідача.

З огляду на положення п.2 ч.1 ст.41, ч.1 ст.43 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача достатніх правових підстав для звільнення ОСОБА_2 з роботи, з врахуванням отриманої обґрунтованої відмови профспілки щодо застосування до позивачки дисциплінарного стягнення. Суд ухвалив вірне рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі, законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. При цьому суд вірно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розмір заподіяної позивачці моральної шкоди незаконним звільненням з роботи.

Отже, твердження апелянта про необґрунтованість ухваленого судом рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства готельного комплексу «Феофанія» НАН України, подану представником СкляренкоОленою Петрівною відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: