Постанова № 54355579, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/20702/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М. М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко Ю. Д. (довіреність від 12.01.2015 № 40);

Макарова Т. Л. (довіреність від 17.11.2015 № 154);

від відповідача: Стефієнко І. М. (довіреність від 06.04.2015 № 91/2015/04/06-1)

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015

у справі № 910/20702/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" задоволено повністю та визнано недійсною додаткову угоду від 01.11.2012 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, укладену між публічним акціонерним товариством "Київенерго", дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового значення "Екос" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"; визнано недійсною додаткову угоду від 01.03.2013 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, укладену між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 4497,35 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач укладаючи спірні додаткові угоди від 01.11.2012 та 01.03.2013 вважав, що житлові будинки, розташовані за адресами: вул. Микитенка, 9 та вул. Запорожця, 13, були передані саме на його баланс, у зв'язку з чим позивач мав намір отримувати та оплачувати послуги з постачання електричної енергії, а тому з'ясувавши, що вказані об'єкти нерухомості передані в управління іншому суб'єкту господарювання, позивач обґрунтовано звернувся до відповідач із вимогою про повернення помилково сплачених грошових коштів у розмірі 4497,35 грн. та заявою про припинення розрахунків за лічильниками, розташованими за адресами: вул. Микитенка, 9 та вул. Запорожця, 13, особовий рахунок № 3510252.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що повноважні представники позивача не помилися щодо обставин, які мають істотне значення (тобто самої помилки на момент вчинення угод не було), оскільки знали, що товариство не є балансоутримувачем об'єктів, однак взяло на себе зобов'язання з обслуговування об'єктів, розташованих за адресами: вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9, з інших підстав, які не були з'ясовані судом в ході судового розгляду. Скаржник зауважує, що спірні додаткові угоди не суперечать чинному законодавству України та при їх укладанні позивач не був обмежений у своїй дієздатності, його посадові особи діяли вільно та усвідомлено, в межах своєї компетенції, а самі додаткові угоди були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В тому числі, відповідач вказує про безпідставність стягнення з відповідача коштів в розмірі 4497,35 грн. в порядку визначеному статтею 1212 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.10.2015.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач володів інформацією про факт передачі будинку по вул. Запорожця, 13 та Микитенко, 9 в м. Києві, що підтверджується підписами та відповідними погодженнями, які знаходяться у актах про передачу будинків та в розпорядженні КМДА від 12.09.2012 № 1605 у якому доводилося до відома ПАТ «Київенерго» факт передачі відповідного житлового фонду. Позивач вказує, що спірні будинки перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та є житловими будинками, квартири у яких повністю приватизовані мешканцями. Позивач зауважує, що житлові будинки по вул. Запорожця, 13 та Микитенко, 9-б у м. Києві ніколи не перебували на балансі товариства позивача, тому будь-яких повноважень на підписання договорів, що стосуються надання послуг на вказані будинки у позивача не було. Позивач вказує, що відповідно до наказу фонду державного майна України № 411 від 12.07.1999 ПАТ «ХК «Київміськбуд» є власником будівель за адресами: м. Київ, вул. П. Запорожця, 13 та вул. Микитенко, 9-б; до 01.10.2012 вказані будинки перебували у експлуатації та на балансі ДП «Екос» ПАТ «ХК «Київміськбуд», тобто вказана організація повинна була використовувати дані об'єкти для власних потреб, а отже була дійсним споживачем послуг з електропостачання, які надавалися ПАТ «ХК «Київміськбуд» до 29.11.2012; згідно рішення правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» № 29 від 15.08.2012 погоджено безоплатну передачу житлових будинків разом з інженерними мережами в існуючому стані до комунальної власності м. Києва, в тому числі будинку по вул. П. Запорожця, 13 та будинку по вул. Микитенко, 9-б, а отже позивач не приймав на обслуговування будинки за вказаними адресами та був їх балансоутримувачем, власником.

В судовому засіданні 26.10.2015 оголошено перерву до 02.12.2015.

01.12.2015 через відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу в яких зазначив, що відсутність будь-яких дій по передачі позивачу на баланс будинків по вул. П. Запорожця, 14 та по вул. Микитенко, 9 і 9-7 у м. Києві підтверджується листом ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 01.12.2015 за № 05063/0/2-15.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2015 з'явився, підтримав подану апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду м. Києва 16.09.2015 у справі № 910/20702/15.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 заперечив проти апеляційної скарги та вважає прийняте рішення господарським судом м. Києва 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 обґрунтованим та законним.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.10.2010 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та дочірнім підприємством "Екос" укладено додаток № 1 до додаткової угоди від 29.10.2010 до договору від 14.02.1990 № 252, якою договір про постачання електричної енергії № 252 викладений у новій редакції.

Відповідно до п. 1 договору в редакції додаткової угоди від 29.10.2010, постачальник (АЕК "Київенерго") продає електричну енергію споживачу (ДП "Екос") для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Додатком 4А до договору визначено, що до об'єктів ДП "Екос" ХК "Київміськбуд" (кімнати приїжджих ГРЩ ж/б 13, розташовані за адресою: вул. Запорожця, 13; кімнати приїжджих ГРЩ ж/б 9, розташовані за адресою: вул. Микитенко, 9) постачалась електрична енергія.

01.11.2012 між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (відповідач), дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового значення "Екос" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (ДП "Екос") та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (позивач) укладена додаткова угода до договору від 14.02.1990 № 252 про постачання електричної енергії.

Згідно з умовами додаткової угоди від 01.11.2012, сторона 2 (ДП "Екос") передала всі права та зобов'язання що визначені договором від 14.02.1990 № 252 та додатками до нього позивачу, а позивач прийняв вказані права та обов'язки.

Термін дії договору від 14.02.1990 № 252 до 01.03.2013 (умови додаткової угоди від 01.11.2012).

01.03.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, згідно з умовами якої сторони, зокрема, домовились подовжити строк дії договору до 01.07.2013.

16.10.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 4167 від 16.10.2013, в якому просив припинити розрахунок за лічильником № 0231233, розташованим за адресою: вул. Запорожця, 13, та лічильником № 0097861, розташованим за адресою: вул. Микитенка, 9, особовий рахунок № 3510252, так як не приймав в обслуговування та експлуатацію житлові будинки, розташовані за адресами: вул. Микитенка, 9 та вул. Запорожця, 13 та не був балансоутримувачем або власником вказаних об'єктів нерухомого майна, відповідно не споживав електричну енергію, що передавалась відповідачем до зазначених об'єктів нерухомого майна.

13.03.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 774 від 13.03.2015, в якому зазначив, що будинки, розташовані за адресами: вул. Микитенка, 9 та вул. Запорожця, 13, знаходяться у комунальній власності міста Києва з 29.11.2012, тому оплата за спожиту електричну енергію за вказаними будинками була здійснена позивачем помилково, просив відповідача повернути помилково сплачені грошові кошти у розмірі 4497,35 грн.

В позовній заяві позивач просив суд визнати недійсними трьохсторонню додаткову угоду від 01.11.2012 та додаткову угоду від 01.03.2013 до договору № 252 (о/р 3510252) від 14.02.1990, стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 4497,35 грн.

Відповідно до витягу № 3 з протоколу засідання правління ПАТ "ХК "Київміськбуд" № 29 від 15.08.2012 погодило передачу від ДП "Екос" до експлуатуючої організації - ТОВ «Перший український експертний центр» будинки разом з інженерними мережами в існуючому стані.

Так господарським судом м. Києва правильно встановлено, що до переліку зазначеному у витязі з протоколу не входять будинки по вул. Микитенка, 9 або вул. Запорожця, 13 в м. Києві.

Тоді як, розпорядженням виконавчого органну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ "ХК "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 1605 від 12.09.2012 (далі - розпорядження № 1605 від 12.09.2012) прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчий житловий фонд та передано до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій зокрема, житлові будинки, розташовані за адресами: вул. Микитенка, 9 та вул. Запорожця, 13 (Дніпровський район).

Житлові будинки, розташовані за адресами вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 прийняті до комунальної власності територіальної громади міста Києва за актами приймання передачі від 31.10.2012 та від 31.10.2012.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що додаткові угоди від 01.11.2012 та 01.03.2013 укладені сторонами після розподілу та передання іншим суб'єктам господарювання нерухомого майна, що перебувало у власності ПАТ "ХК "Київміськбуд".

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 даного Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ст. 203 Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та 203 Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Ч. 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що в разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасників правочину.

Позивач, як сторона, яка припустилась помилки при укладанні договору, повинен це довести відповідними доказами.

Враховуючи, що позивачем доведено, що на момент укладання оспорюваних додаткових угод від 31.10.2012 та від 31.10.2012 житлові будинки, розташовані за адресами вул. Запорожця, 13 та вул. Микитенка, 9 були прийняті до комунальної власності територіальної громади міста Києва за актами приймання передачі від 31.10.2012 та від 31.10.2012 та вказані житлові будинки не знаходяться у господарюванні товариства позивача, то господарський суд м. Києва дійшов правомірного висновку, що вказані угоди укладені у зв'язку з помилкою та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткової угоди від 01.11.2012 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, укладену між публічним акціонерним товариством "Київенерго", дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового значення "Екос" публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" та додаткової угоди від 01.03.2013 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, укладену між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4497,35 грн., які позивач перерахував за активну електроенергію згідно рахунку № 3510252 за липень 2013, за активну електроенергію згідно рахунку № 3510252/8/1 від 14.08.2013 за серпень 2013 та пеню згідно рахунку № 2510252/8/2 від 14.08.2013, як безпідставно отримані кошти.

Так, ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Із змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном є також грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Так, як судом визнано недійсними додаткову угоду від 01.11.2012 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії, та додаткову угоду від 01.03.2013 до договору від 14.02.1990 № 252 (о/р 3510252) про постачання електричної енергії на підставі яких позивачем перераховано грошові кошти у сумі 4497,35 грн., то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач є особою, яка набула грошові кошти у сумі 4497,35 грн., на підставі, яка згодом відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, внаслідок чого зобов'язана повернути позивачу ці грошові кошти.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/20702/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/20702/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови підписано 11.12.2015.