Рішення № 54355496, 18.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 911/4045/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна Акціонерна Компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Білоцерківська Теплоелектроцентраль, Київська обл., м. Біла Церква,

про стягнення 240 175 490 грн. 30 коп.

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1 (дов. № б/н від 13.02.2015 р.);

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 240 175 490 грн. 30 коп. заборгованості, з яких: 215 642 739 грн. 90 коп. сума основного боргу за отриманий природний газ згідно договору №130215-ПР від 30.01.2013 року, 6 317 330 грн., 88 коп. пеня, 10 146 395 грн. 97 коп. 7 % від суми простроченого платежу, 7 682 271 грн. 23 коп. - інфляційні, 386 752 грн. 32 коп. 3% річних.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача: 62 290 832 грн. 31 коп. - пеня, 15 094 991 грн. 79 коп. - 7 відсотків штрафу, 3 387 862 грн. 48 коп. - 3 % річних, 73 802 615 грн. 25 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

30 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 130215-ПР, відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30 % (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (пять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% (тридцять пять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання Договору Продавець протягом січня-лютого 2015 року передав, а Покупець отримав природний газ на суму 215 642 739 грн. 90 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в повному обсязі, що підтверджується відповідними довідками, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте сказана сума була перерахована відповідачем з порушення строків оплати поставленого природного газу, в звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 73 802 615 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 3 387 862 грн. 48 коп. 3 % річних.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Відповідач подав свій розрахунок інфляційних втрат, який складає 70 182 493 грн. 07 коп., без урахування липня та серпня 2015 року. З поданим розрахунком відповідача суд погоджується та вищезазначена сума підлягає задоволенню.

Що стосується 3% річних в сумі 3 387 862 грн. 48 коп. то вони підлягають задоволенню згідно поданого розрахунку позивача.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем (Відповідачем) умов п. 6.1. Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 62 290 832 грн. 31 коп. та 7 % штрафу в сумі 15 094 991 грн. 79 коп.

Відповідачем 18.11.2015 року до загального відділу суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на скрутний фінансовий стан ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», а також ту обставину, що Розпорядженням КМУ № 670-р від 20.05.2015 року «Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва» визначений механізм розрахунків Споживачів з НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ, за яким встановлено норматив перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» - 100,00 %, тому 100% надходжень від продажу електричної енергії відповідачем автоматично спрямовується на погашення заборгованості за спожитий природний газ перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а стягувана заборгованість виникла з вини ДП «Енергоринок», яке не здійснює повного розрахунку за придбану електричну енергію.

Зважаючи на вищевикладені обставини відповідач вказує на відсутність своєї вини та скрутний фінансовий стан підприємства.

Дослідивши подані відповідачем заперечення суд приймає їх до уваги частково з огляду на таке.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязання, стану виконання відповідачем цього зобовязання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 12 290 832 грн. 31 коп. В позові в частині стягнення 50 000 000 грн. 00 коп. пені судом відмовлено.

Щодо заперечень відповідача в частині того, що договором передбачено подвійну відповідальність за одне й те саме порушення у вигляді штрафу та пені то суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати отриманого газу нараховано 7 % штрафу в сумі 15 094 991 грн. 79 коп. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська Теплоцентраль» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 36, код 30664834) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 12 290 832 (дванадцять мільйонів двісті девяносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 31 коп. пені, 3 387 862 (три мільйони триста вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 70 182 493 (сімдесят мільйонів сто вісімдесят дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 15 094 991 (п'ятнадцять мільйонів девяносто чотири тисячі девятсот девяносто одна) грн. 79 коп. штрафу, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована