Постанова № 54355394, 10.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 911/1823/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача за первісним позовом: Сторожук О.С.- представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антор-Експо"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2015

у справі № 911/1823/14 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо"

про розірвання договору та стягнення 2 583 884, 16 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 725 122, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2014 первісний позов задоволено частково; розірвано договір управління майном від 24.04.2013 укладений між ТОВ „Антор-Експо" та ФОП ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1847.

Присуджено до стягнення з ТОВ „Антор-Експо" на користь ФОП ОСОБА_4 1205673,48 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ становить 103 521,00 доларів США основного боргу.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 вказане рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015 рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2015 у справі №911/1823/14 первісний позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антор-Експо" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 827 127, 00 грн. заборгованості та 16 542, 54 грн. судового збору.

Провадження у справі в частині позовної вимоги первісного позову про розірвання договору управління майном від 24.04.2013, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1847, припинено.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням місцевого господарського суду від 14.04.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антор-Експо" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить в якій просить змінити зазначене рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо" передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 було поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2015.

08.07.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу; 09.07.2015 від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення судової експертизи та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 розгляд клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення судової експертизи відкладено до наступного судового засідання, розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 провадження у справі № 911/1823/14 було зупинено та призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу.

19.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, у зв'язку із закінченням строку проведення експертизи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

27.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 911/1823/14 з листом про залишення ухвали від 16.07.2015 без виконання, оскільки попередня оплата за проведення експертизи відповідачем не була виконана та у зв'язку з надходженням листа від представника ФОП ОСОБА_4 про повернення матеріалів справи до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 провадження у справі № 911/1823/14 було поновлено та призначено справу до розгляду на 24.11.2015.

24.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншій судовій справі, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 було задоволено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1823/14 та призначено справу до розгляду на 10.12.2015.

В судовому засіданні 10.12.2015 представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про повторне направлення справи на експертизу, проте в своїх поясненнях відповідачем не доведено наявності підстав для зупинення провадження у даній справі та повторному направленні справи на експертизу, а тому дане клопотання колегія суддів залишила без задоволення.

В судовому засіданні 10.12.2015 учасники судового процесу надали свої пояснення по суті справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.04.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позикодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо" (позичальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір позики (безпроцентний), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1846.

Пунктом 1.1 договору позики передбачено, що позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов'язується повернути позику у термін та порядку, визначеному пунктом 4 договору.

Згідно пункту 2.1 договору позики, сума позики становить 827 127,00 грн., що еквівалентно на день укладення договору сумі у 103 521,00 доларів США, згідно офіційного курсу Національного банку України.

24.04.2013 між тими ж сторонами було укладено договір управління майном, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1847, відповідно до умов якого (п. п. 1.1. Договору управління) в порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління (відповідач за первісним позовом) передає управителю (позивач за первісним позовом) майно, а саме: пасажирський теплохід „Кристал", рік та місце побудови 1959 р., м. Київ, матеріал сталь, довжина 49,34 м., ширина 6,94 м., осадка 0,73, валова місткість 745,0 т., розташований на березі Дніпра в Парку Дружби Народів та належний установнику управління на підставі Свідоцтва про право власності на судно НОМЕР_1, виданий Інспекцією головного державного реєстратора флоту України 11.01.2008 та дебаркадер, стоянкове, рік та місце побудови 1975 р., м. Чорнобиль, матеріал сталь, довжина 25,0 м., ширина 8,0 м., осадка 8,0, валова місткість 250 т., місце стоянки: берег Дніпра в Парку Дружби Народів, належить установнику управління на підставі свідоцтва про право власності на судно НОМЕР_2, виданий Інспекцією головного державного реєстратора флоту України 21.11.2011 р., (надалі іменується "майно") в управління на строк, визначений цим договором, а управитель здійснює управління цим майном від свого імені за плату виключно в інтересах установника управління.

24.04.2013 згідно акту приймання-передачі установник управління передав, а управитель прийняв пасажирський теплохід „Кристал", дебаркадер, 2 трапи, 2 понтони та човен алюмінієвий з веслами.

Відповідно до п. 2.1. договору управління управитель одержує від установника управління плату в розмірі 70% від суми прибутку, отриманого в результаті використання майна. Отримані управителем кошти вважаються грошовими коштами, що повертаються установником управління як позичальником за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., 24.04.2013 за реєстровим номером 1846. Після отримання щомісячної суми плати, управитель зобов'язаний надати установнику майна письмову розписку про отримання відповідної суми коштів.

Згідно пункту 3.1. договору позики, сума позики у встановленому пунктом 2.1. договору розмірі, була надана позичальнику готівкою до підписання договору, що свідчить про належне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 своїх зобов'язань в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо" позики. Факт отримання позики за договором від 24.04.2013 представником відповідача за первісним позовом не заперечувався.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору позики позичальник зобов'язується повністю повернути суму позики, отриману за договором до 31.12.2014, шляхом передачі готівкових коштів, отриманих в результаті виконання договору управління майном, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. 24.04.2013 р. за реєстровим № 1847. У разі часткового повернення позики позикодавець на вимогу позичальника видає розписку про отримання грошей.

Пунктом 9.4. договору позики передбачено, що після повного виконання позичальником зобов'язань за договором, позикодавець повинен передати свій примірник договору з відміткою про одержання грошей позичальнику, а у випадку неможливості повернення боргового документа - вказати про це у розписці, яку він повинен видати позичальнику відповідно до вимог ст. 545 Цивільного кодексу України.

Проте, як вбачається зі змісту заяви про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог яку подав позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом у встановлений п. 4.1. договору позики строк - до 31.12.2014 суму позики не повернув, факт чого не спростовано.

Позивачем за первісним позовом 26.01.2015 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом вимогу про повернення суми позики, що підтверджується фіскальним чеком № 2152 від 26.01.2015 та описом вкладення у цінний лист від 26.01.2015 р.

Проте як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога була залишена відповідачем за первісним позовом без розгляду.

Таким чином з урахуванням уточнень заяви про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість за договором позики від 24.04.2013 у сумі 2 583 884,16 грн., що станом на 09.02.2015 р. згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 103 521,00 дол. США.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.1, 2 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1. договору, сторонами визначено грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США станом на момент укладення договору позики - 103 521,00 доларів США.

Враховуючи той факт, що умовами договору позики не передбачено іншого, ніж встановлений ст. 533 ЦК України, а саме порядку визначення суми позики, яка підлягає сплаті у гривнях, як-то, наприклад, день подачі позову чи день прийняття судом рішення, то визначення розміру грошового зобов'язання відповідача за первісним позовом, а саме суми позики, яка підлягає поверненню за договором від 24.04.2013, має бути здійснене за офіційним курсом відповідної валюти (в даному випадку, долара США) на день платежу, як це передбачено статтею 533 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно вказав, що визначення позивачем за первісним позовом розміру грошового зобов'язання ТОВ "Антор-Експо" за договором позики від 24.04.2013, яка розрахована з урахуванням співвідношення офіційного курсу гривні до долара США станом на дату - 09.02.2015 р., суперечить вимогам ст. ст. 526, 533 ЦК України, оскільки у випадку якщо станом на час виконання рішення, тобто на день здійснення платежу, офіційний курс гривні до долара США буде нижчим ніж на дату - 09.02.2015, стягнення заборгованості за договором позики від 24.04.2013 у визначеному позивачем за первісним позовом в заяві про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог розмірі, буде порушувати права відповідача за первісним позовом, який буде зобов'язаний сплатити суму позики більшу, ніж передбачена умовами договору, з чим погоджується колегія суддів.

Проте, у випадку якщо станом на час виконання рішення суду (повернення суми позики) гривневий еквівалент грошового зобов'язання відповідача за первісним позовом в іноземній валюті буде вище, ніж передбачений п. 2.1. договору, позивач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення остаточної заборгованості за договором позики, яка буде визначена з дотриманням умов ч. 2 ст. 533 ЦК України виходячи з офіційного курсу долара США на день платежу.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 2 583 884,16 грн., що станом на 09.02.2015 згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 103 521,00 дол. США, підлягає частковому задоволенню у сумі 827 127,00 грн.

Стосовно позовної вимоги первісного позову про розірвання договору управління майном від 24.04.2013, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1847, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1029 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно з ч. 1 ст. 1036 Цивільного кодексу України строк управління майном встановлюється у договорі управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктами 6.1., 6.2. договору управління встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та діє до 31.12.2014. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку не допускається до повернення управителю майна суми позики, отриманої установником управління за договором позики від 24.04.2013 р.

Згідно з п. 7.1. договору управління майном усі правовідносини, що виникають з договору або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов та визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регулюються договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.1. договору управління сторони погодили, що управитель майна має право на продовження терміну дії договору, а установник управління зобов'язаний продовжити його дію на такий самий строк, якщо до закінчення терміну його дії управителю майна ще не повернута сума грошових коштів, отримана установником управління в позику згідно до умов договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., 24.04.2013 за реєстровим № 1846.

Таким чином, сторонами в пункті 8.1. договору управління було досягнуто згоди щодо права позивача за первісним позовом на продовження терміну дії договору у разі, якщо до закінчення терміну його дії управителю майна ще не повернута сума грошових коштів, отримана установником управління в позику згідно до умов договору позики.

Реалізація позивачем за первісним позовом вказаного права на продовження терміну дії договору в будь-якому випадку передбачає вчинення ним дій, що свідчать про намір продовжити терміну дії договору управління, як-то, наприклад, направлення на адресу відповідача за первісним позовом заяви чи проекту додаткової угоди до договору про продовження терміну дії договору.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом не скористався наданим йому правом на продовження терміну дії договору управління майном від 24.04.2013, про що свідчить відсутність доказів звернення останнього до відповідача за первісним позовом із заявою про продовження терміну дії договору.

29.04.2014 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом лист з вимогою про розірвання договору управління майном від 24.03.2013 та повернення суми позики. Підставою для звернення стало незаконне перешкоджання відповідачем за первісним позовом діяльності позивача за первісним позовом та його уповноважених осіб щодо використання майна, зокрема, скаржником було встановлено охорону, яка не допускала позивача за первісним позовом та його довірених осіб до спірного майна.

Зі змісту відзиву на первісний позов який знаходиться в матеріалах справи та досліджувався судом першої інстанції вбачається, що відповідач за первісним позовом також не заперечував проти припинення договору управління майном від 24.04.2013, про що неодноразово повідомляв позивача за первісним позовом, зокрема в матеріалах справи міститься направлена відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом телеграма № 34 від 16.05.2014 , в якій він повідомив останнього про припинення дії договору управління з 16.05.2014.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір управління майном від 24.04.2013 під час розгляду справи припинив свою дію в зв'язку зі спливом встановленого в договорі строку.

З огляду на, що провадження у справі в частині позовної вимоги первісного позову про розірвання договору управління майном від 24.04.2013, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1847, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Розрахунок розміру збитків здійснений на замовлення позивача за зустрічним позовом ПП „Міжгосподарський науково-технічний центр „Транссервіс-1" виходячи з оцінки технічного стану т/х „Кристал" і розміру упущеної вигоди від його використання за період з 24.04.2013 по 31.05.2014.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1043 Цивільного кодексу України управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Зі змісту ст. 614, 623 ЦК України та ст. 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Перші три елементи розглядаються як об`єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб`єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов`язання (боржника). Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, але й сам факт порушення боржником його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом на виконання умов договору управління майном від 24.04.2013 було відокремлено передбачене договором майно та здійснювалось ведення самостійного обліку; надавалися звіти установнику управління про діяльність, копії яких наявні в матеріалах справи; управління майном здійснювалось управителем особисто за допомогою найманого персоналу та довіреної особи, яка визначена п. 8.3. Договору управління, без передачі відповідних повноважень третім особам; за рахунок коштів, отриманих від експлуатації теплоходу здійснювалось обслуговування майна, оплата праці найманих працівників, що підтверджується відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Посилання позивача за зустрічним позовом на ненадання відповідачем за зустрічним позовом бізнес-плану є безпідставним, оскільки умовами договору управління майном від 24.04.2013 р. такий обов'язок управителя майна не передбачений.

Зазначене свідчить про відсутність такого елементу складу господарського правопорушення як порушення зобов'язання, що виключає застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Водночас, відсутність прибутку від здійснення господарської діяльності сама по собі не свідчить про наявність збитків, а є лише одним з можливих наслідків підприємницької діяльності, яка відповідно до норм Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, поданий позивачем за зустрічним позовом Звіт про оцінку технічного стану т/х „Кристал" та розмір упущеної вигоди від його використання в навігацію 2013 року, складений ПП „Міжгосподарський науково-технічний центр "Транссервіс-1", не приймається судом в якості належного в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження розміру заявлених до стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків (упущеної вигоди), оскільки він не є висновком судового експерта, передбаченим ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, ПП „Міжгосподарський науково-технічний центр „Транссервіс-1" є суб'єктом оціночної діяльності, що підтверджується відповідним сертифікатом № 15687/13 від 09.12.2013 суб'єкта оціночної діяльності та свідоцтвом № 10203 від 08.08.2013 р. оцінювача, який безпосередньо складав Звіт.

Проте, вказані сертифікат та свідоцтво не передбачають можливості здійснення оцінки упущеної вигоди.

Таким чином враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стосовно стягнення 725 122,00 грн. збитків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Антор-Експо" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2015 у справі № 911/1823/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1823/14 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко