Постанова № 54355194, 15.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/22117/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Власюк К.П.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"ХАРЧОВИК"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 21.10.2015 року

у справі № 910/22117/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ХАРЧОВИК"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк

"Укргазбанк"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВИК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача Договір №161/17/М4/1з від 14.05.2008 року є недійсним з моменту укладання, оскілки договір було укладено з недодержанням вимог, встановлених ч.ч. 1-3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

16.19.2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд першої інстанції визнати недійсним Договір Іпотеки № 161/17/М4/ІЗ від 14.05.2008 р.

Застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Пологівського районного управління юстиції у Запорізькій області виключити запис про іпотеку та заборону відчуження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо комплексу, загальною площею 955,9 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Радянська, буд. №18. (Опис об'єкта: адмінкорпус, зазначений в плані літерою А, склад, зазначений в плані літерою Б, ґанок - а4, брукування - 1), який належить ТОВ «Харчовик».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ТОВ "ХАРЧОВИК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 15.12.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 14.05.2008 року ОСОБА_4 звернулася до АБ "УКРГАЗБАНК" для отримання кредитних коштів в розмірі 178 000 дол. США.

У відповідності до умов Кредитного договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 17% річних у валюті кредиту. Кредит Позичальнику наданий строком з 14.05.2008 по 13.05.2018 року для задоволення особистих потреб позичальника.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 14.05.2008 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харчовик", код ЄДРПОУ 32509588, в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 161/17/м4/1з без оформлення заставної, посвідчений нотаріально, реєстровий номер 1123.

За твердженням позивача, Договір іпотеки є недійсним/нікчемним, оскільки згідно статуту Товариства учасниками товариства є два учасники, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Проте в супереч вимогами чинного законодавства ОСОБА_5 згоду на передачу майна Товариства не надавав, тому договір іпотеки не може бути чинним.

Дане твердження позивача є хибним з огляду на наступне.

Протоколом зборів учасників ТОВ "ХАРЧОВИК" від 14.04.2008 № 17 вирішено питання про передачу АБ "УКРГАЗБАНК" в іпотеку.

Згідно протоколу (копія наявна в матеріалах спраи), на загальних зборах були присутні 100 учасників Товариства, що загалом володіють 100% голосів, зокрема ОСОБА_4, що володіє 51% голосів, та ОСОБА_5, що володіє 49% голосів.

У відповідності до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВИК" учасниками Товариства є наступні особи, що в сукупності володіють 100% (стаття 10 Статуту):

ОСОБА_4, що володіє 51% голосів.

ОСОБА_5 володіє 49% голосів.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Статутом позивача визначено, що органами управління Товариством є "Збори учасників - вищій орган Товариства" (пп. 13.1. Статуту).

Отже, збори учасників складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

В відповідності до п. 13,8 Статуту, збори учасників Товариства вважаються повноважними, якщо на них були присутні Учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосів. На зборах учасників має право бути присутнім з правом дорадчого голосу генеральний директор, який не є учасником Товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В відповідності до п. 1. ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В відповідності до зазначеної заяви Позичальник просив Банк надати кредитні кошти. До Банку Майновим Поручителем - ТОВ "ХАРЧОВИК" було надано протокол позачергових зборів № 17 з відображенням згоди виступити майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4

Протокол №17 від 14.04.2008 року позачергових зборів учасників підписаний власноруч головою зборів ОСОБА_5, секретарем зборів - ОСОБА_4 Факт підписання протоколу зборів учасників товариства свідчить про згоду всіх учасників товариства з порядком денним, та затвердженням його, оскільки відсутні зауваження на протокол зборів учасників товариства в самому протоколі.

У зв'язку з тим, що загальні збори є органом управління Товариством, а в нашому випадку збори учасників це вищій орган Товариства, то їх рішення мають розцінюватися як рішення самого товариства, а не окремих учасників (акціонерів) товариства (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Пунктом 1 статті 640 ЦК України чітко визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пунктом 1 ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозицією щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки, може вважатися не будь-яка пропозиція взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору і виражає намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття. Отже, в даному випадку пропозиціє є кредитний договір та договір іпотеки. Дані договори містять всі істотні умови договору, а саме, суму договору, період кредитування, відсоткову ставку.

Статтею 642 ЦК України передбачено про можливість сторони договору прийняти або відмовитись від прийняття пропозиції укласти договір. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою пропозицію про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (п. З зазначеної статті.). Водночас існує можливість стороною договору надати відповідь. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію п. 1 ст. 646 ЦП України).

Жодних пропозицій від ТОВ "ХАРЧОВИК" на адресу Банку не надходило, а так слід зазначити, що на момент вчинення правочину були узгоджені всі істотні умови договору, та були відсутні перешкоди для його укладення.

З позовної заяви вбачається. що кожна сторінка кредитного договору до власноручного підпису ОСОБА_4 завірена печаткою ТОВ "ХАРЧОВИК".

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" кожен з учасників товариства має право голосувати на засіданні загальних зборів пропорційно розміру своєї частки в статутному (складеному) капіталі товариства.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про те, що на момент укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі.

Укладаючи Кредитний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.

Як Позивач, так і Відповідач під час укладення Кредитного договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом, або на інших умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належним чином виконав свої зобов'язання по договору.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Окрім того, як зазначалось вище, між АБ "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВИК" було укладено договір іпотеки 14.05.2008 року.

Сторонами погоджено притримуватись загальних умов щодо строків позовної давності (п. 5.8 кредитного договору). В відповідності до п. ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Оскільки пунктом 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, що встановлюється тривалістю у три роки, перебіг строку позовної давності закінчується 14.05.2011. Позовна заява про визнання недійсним договору іпотеки направлено до суду 20.08.2015, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно п. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на позов у матеріальному сенсі - це можливість отримати захист порушеного права у судовому порядку, тобто право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного права. Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо), то вона може бути припинена скасувальним юридичним фактом - закінченням строку позовної давності.

Пунктом 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем не доведено у належними засобами доказування, що оскаржуваний ним договір в момент його укладення суперечив закону, а також встановлено, що особи, які його підписали з боку Позивача та Відповідача, мали на це необхідний обсяг цивільної дієздатності, а також оскаржуваний правочин відповідав внутрішній волі сторін.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відхилення клопотань позивача про залучення третьої особи та витребування доказів, оскільки, у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі ОСОБА_5 не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Також, відповідачем у клопотанні про витребування додаткових доказів в порушення вимог частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не вказано обгрунтованих обставин, що перешкоджають його наданню.

Крім того, обставини щодо укладення кредитного договору №161/17/м4 та договору іпотеки №161/17/м4/1з від 14.05.2008 року досліджувались Господарським судом Запорізької області у справі №908/1125/14. Рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1125/14 набрало законної сили. Тому, обставини щодо достовірного встановлення вказаних фактів не потрібно доказувати.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог із наведених Позивачем обґрунтувань позову, та їх відхилення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі №910/22117/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/22117/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна