Постанова № 54355142, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/28202/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Шубін О.Л. (представник за довіреністю)

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.02.2015 р.

у справі №910/28202/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД")

до 1) Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"

2) Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Компанія "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Ті.Бі.Ай.Еф. Файненшл Сервісез Б.В.", Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" про визнання договору факторингу №1 від 18.07.2014 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 та прийняти нове судове рішення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що розгляд справи відбувався за відсутності позивача, якого належним чином не було повідомлено про час і місце розгляду справи, в зв'язку з чим були порушені права Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") як сторони у справі, при цьому скаржник зазначає, що позивачем не було надано суду жодного доказу на спростування позовних вимог, що є позбавленням права на захист.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) від 10.03.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2015 р.

22.04.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" надійшло заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) від 22.04.2015 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.04.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Зубець Л.П., Тищенко О.В.) від 29.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2015 р.

13.05.2015 р. справа №910/28202/14 не розглядалась, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.05.2015 р. розгляд справи №910/28202/14 призначено на 08.12.2015 р. Запропоновано позивачу, відповідачу-2 надати суду письмові відзиви на апеляційну скаргу із доданням належних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин. Апеляційне провадження у справі №910/28202/14 зупинено, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з передачею судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи в порядку, який регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965.

21.05.2015 р. на адресу Міністерства юстиції та громадського порядку Кіпру (Ministry of Justice and Public Order 125. Athalassas Avenue 1461 Strovolos Nicosia - CYPRUS) було надіслано прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

16.06.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції та громадського порядку Кіпру надійшов лист (на англійській мові), з неофіційного перекладу якого вбачається про необхідність сплати збору (витрати, пов'язані з виконанням запиту про обслуговування), а саме: фіксовану плату в розмірі 21 Євро, які необхідно перерахувати на банківський рахунок Міністерства юстиції та громадського порядку Кіпру.

Київський апеляційний господарський суд листом від 27.10.2015 р. повідомив Компанію "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") Company "MARILTON TRADING LIMITED" про дату та час розгляду справи, до вказаного листа додано копії ухвали Київського апеляційного господарського суду у справі №910/28202/14 від 20.05.2015 р. про зупинення провадження у справі, копія ухвали Київського апеляційного господарського суду у справі №910/28202/14 від 20.05.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, копія рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14, копія апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт".

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-2, третьої особи не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача, відповідача-2, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/28202/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідча-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.10.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" (позичальник) було укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/49/794/ЮР (надалі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого кредитор, за умови наявності кредитних ресурсів, зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредит надається позичальнику на ведення статутної діяльності та поповнення обігових коштів.

У відповідності до пункту 1.2. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №53 від 08.07.2014 року, строк користування кредитною лінією встановлений з 19.10.2009 року по 08.11.2014 року.

18.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (фактор) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" (клієнт) було укладено договір факторингу №1 (надалі по тексту - Договір факторингу), відповідно до пункту 1.1. якого фактор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права вимоги (надалі також іменуються "права" або "право") до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 року (надалі по тексту - Основний договір), з урахуванням змін та доповнень до нього. При цьому, під правом вимоги відповідно до цього Договору, сторони розуміють всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) клієнта у якості кредитора до боржника за Основним договором, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту щодо виконання боржником, будь-яких своїх обов'язків за Основним договором.

У відповідності до пункту 1.2. Договору факторингу за Основним договором відступаються наступні права вимоги в загальній сумі 19 893 871,14 грн.., з яких:

- право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 19 248 200,00 грн..;

- право вимоги повернення заборгованості за нарахованими процентами в сумі 645 671,14 грн.

Разом із відступленням права вимоги за Основним договором здійснюється відступлення прав за іпотечним договором та договором застави, яке оформлюється окремими договорами відступлення. При цьому, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 1.3. Договору факторингу сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів.

Згідно з пунктом 3.1. Договору факторингу, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору становить 19 893 871,14 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 року, а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу та\або процентів, сум комісії, 07.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І.. зареєстровано в реєстрі за №1456 (надалі по тексту - Іпотечний договір).

Відповідно до пункту 1.2. Іпотечного договору, предметом іпотеки є належне іпотекодавцю на праві власності майно:

1.2.1. нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростень, вул. Кірова, буд. 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за державним реєстром речових прав на нерухоме майно 425950018107, та складається з:

1) склад з рампою 545,10 м.кв.;

2) холодильник з прибудовою та естакадою 532.70м.кв. (надалі - Предмет іпотеки1).

1.2.2. нежитлова будівля, загальною площею 1 700,60 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростень, вул. Кірова, буд. 88,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за державним реєстром речових прав на нерухоме майно 426003018107, та складається з: цех по виробництву пластикового профілю (надалі - Предмет іпотеки 2).

В позовній заяві позивач зазначає про те, що Компанія "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" та володіє часткою у розмір 100% у статутному капіталі товариства.

Посилаючись на пункт 9.7. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" позивач вказує на те, що до виключної компетенції Зборів Учасників належать затвердження договорів (угод) на суму, встановлену Зборами Учасників.

Протоколом 1-2 від 08 жовтня 2009 року Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" були встановлені обмеження щодо повноважень виконавчого органу за сумою (понад 500 000 грн.) та за видом договору (договори застави, іпотеки, лізингу тощо).

Іпотечний договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" підписано генеральним директором Подобеддо О.В., яка діяла на підставі Статуту.

Позивач стверджує, що на підписання Іпотечного договору Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" була уповноважена Загальними зборами учасників товариства, які проходили 8 липня 2014 року та були оформлені Протоколом № 080714. Згідно Протоколу № 080714 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю від 8 липня 2014 року Компанія "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД"), реєстраційний номер 224512, яка зареєстрована за законами Республіки Кіпр, в особі представника ОСОБА_6, яка представляла позивача на цих загальних зборах на підставі Довіреності від 16.11.2012 року та запропонувала і підтримала пропозицію про уповноваження Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" підписати додаткову угоду до Договору про надання кредитної лінії, договорів іпотеки/застави та інших документів необхідних для виконання рішень, прийнятих на Загальних зборах учасників Товариства, тобто фактично погодила від імені учасника товариства укладання зазначеною вище договору факторингу та передачу в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за ним належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" на праві власності майно.

Крім цього, Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" також були підписані наступні додаткові угоди до Кредитного договору: Додаткова угода №50 від 06.02.2014 року до договору про надання відкличної відновлюваної кредитної лінії № 04КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 року, Додаткова угода №51 від 01.04.2014 року, Додаткова угода №52 від 24.04.2014 року, Додаткова угода №53 від 08.07.2014 року.

В обґрунтування позову, позивач зазначає про те, що ОСОБА_6 діяла на підставі Довіреності від 16.11.2012 року від імені "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД"), однак, станом на дату проведення таких Загальних зборів ОСОБА_6 не мала жодних представницьких та будь-яких інших повноважень у зв'язку з тим, що раніше видана на її ім'я Довіреність була відкликана 31.12.2013 року (Рішення від 28.10.2013 року).

Таким чином, за твердженням позивача, на момент укладення зазначеного Договору факторингу та додаткових угод до Кредитного договору жодних повноважень, для прийняття рішень від імені Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД"), ОСОБА_6 не мала, а тому на думку позивача, Договір факторингу, Іпотечний договір та Додаткові угоди до Кредитного договору, тобто всі документи, які пов'язані з переданням Кредиту відповідачу-1, були укладені без згоди власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт", чим були порушені права та погіршено фінансовий стан Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД").

Також позивач в обґрунтування позову вказує на відсутність у Договорі факторингу умов передбачених пунктом 9-1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд визнати недійсним договір факторингу №1 від 18.07.2014 року.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, посилається на те, що оспорюваний Договір факторингу відповідає усім вимогам чинного законодавства та станом на станом на день вирішення спору не існує визначених законом підстав для визнання Договору факторингу недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 Цивільного кодексу України).

З огляду на норми чинного законодавства, договір факторингу має складну правову конструкцію, яка полягає в подвійному зобов'язанні сторін, та повинен відповідати наступним ознакам: метою договору факторингу є фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів; фінансова послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором; предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога; послуги факторингу можуть надаватись виключно банками та фінансовими установами.

Статтею 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно з пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В обґрунтування позову Компанія "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") зазначає про те, що Договір факторингу, Іпотечний договір та Додаткові угоди до Кредитного договору, тобто всі документи, які пов'язані з переданням Кредиту Відповідачу 1, були укладені без згоди власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт", чим були порушені права та погіршено фінансовий стан Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД").

Відносини, що виникли між сторонами у даній справі, та, зокрема, порядок заміни кредитора у зобов'язанні, регулюються також главою 47 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, діюче законодавство не пов'язує надання згоди боржником на заміну кредитора у зобов'язанні з правомірністю такої заміни, та не містить положень про обов'язковість надання згоди боржника при заміні кредитора у зобов'язанні.

За приписами статті 1080 Цивільного кодексу України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Пунктом 1.3. Договору факторингу сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, вповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас, відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт, а боржник не бере участі в укладенні та підписанні договору.

Положеннями законодавства та Статуту, на які посилається позивач, врегульовано порядок та правові підстави укладення договорів (угод), стороною у яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт".

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" не є стороною спірного Договору факторингу, то й застосування норм законодавства, які регулюють відносини представництва юридичної особи у відносинах з третіми особами, у цьому спорі є безпідставним.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт", у суду відсутня можливість встановити факти, на які посилається позивач в обґрунтування позову.

Щодо обґрунтування позивачем позову, з посиланням на відсутність у Договорі факторингу умов передбачених пунктом 9-1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати таку інформацію:

1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;

3) перелік послуг, що надаються фінансовою установою;

4) ціну/тарифи фінансових послуг;

5) кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків;

6) іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.

Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:

1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;

2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;

3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги;

4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;

5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги;

6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;

7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків прямо визначених законодавством. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно з частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, за загальним правилом істотними умовами господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Колегією суддів встановлено, що оспорюваний правочин містить усі істотні умови господарського договору, а посилання позивача на відсутність у Договорі факторингу умов передбачених пунктом 9-1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є необґрунтованими.

Нормами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в надані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено та не надано суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, не доведено підстав, в силу яких договір факторингу №1 від 18.07.2014 року має бути визнаний недійсним, судом встановлено, що спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") про визнання договору факторингу №1 від 18.07.2014 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") про час та місце проведення судового засідання, що свідчить про порушення вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства щодо повідомлення належним чином позивача про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. у справі №910/28202/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Компанії "MARILTON TRADING LIMITED" ("МАРІЛТОН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД") (реєстраційний номер 2245612, яка зареєстрована за законами Республіки Кіпр, адреса: Aisopou and Ag. Agias Aikatcrinis, 2 PNO-HOUSE, 3-rd floor, 3100 Limassol, Cyprus) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" (ЄДРПОУ 32510883, адреса: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, буд.88) витрати по сплаті судового збору у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/28202/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко