Постанова № 54355105, 15.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015 року Справа № 904/6072/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Раєвський В.В. юрисконсульт відділу правового забезпечення відділення ПАТ КБ "Приватбанк", довіреність №2309-К-Н-О від 04.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6072/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості 51 532,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість у сумі 51 532,76 грн., яка складається з сум: 21 066,08 грн. - заборгованість за кредитом, 15 789,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12 212,95 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 464,67 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6072/15 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволений повністю: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 21 066,08 грн. - заборгованості за кредитом, 15 789,06 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 12 212,95 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 464,67 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням боржником (відповідачем) умов договору №б/н банківського обслуговування від 10.11.2011 року та Умов та Правил надання банківських послуг в частині своєчасного та повного повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення платежів за договором та комісії за користування кредитом. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідач після підписання заяви від 10.11.2011 року про відкриття рахунку приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", тобто сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування від 10.11.2011 року, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту. Під час розгляду справи встановлено, що станом на дату звернення до суду заборгованість зі сплати кредиту складає 21 066,08 грн., зі сплати відсотків - 15 789,06 грн., зі сплати комісії за користування кредитом - 2 464,67 грн. З урахуванням наявності факту прострочення виконання зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені у сумі 12 212,95 грн.

Місцевим господарським судом відхилені заперечення відповідача щодо збільшення кредитного ліміту без його згоди, з тих підстав, що заява про відкриття рахунку від 10.11.2011 року містить право банку на власний розсуд встановлювати для клієнта кредитний ліміт.

В рішенні місцевого господарського суду зазначено, що відповідач підтвердив, що недієздатним, або частково дієздатним у встановленому законом порядку, він визнаним не був, доказів повідомлення банку в момент відкриття рахунку про свій стан психічного здоров'я не надав, а тому взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування має виконувати належним чином, та в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити суму заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" до суми основного боргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги майновий та сімейний стан, а також стан здоров'я апелянта. Апелянт зазначає, що за станом здоров'я є інвалідом 2 групи по життєво, не може займатися підприємницькою або іншою діяльністю, тому єдиним засобом до існування є пенсія по інвалідності, яка є мінімальною. Проживає апелянт разом з матір'ю похилого віку, яка потребує догляду. Внаслідок складних життєвих обставин апелянт не зміг вчасно виконати свої зобов'язання за договором в частині погашення кредитних коштів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6072/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 15.12.2015 року.

У судове засідання, яке відбулось 15.12.2015 року представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900033451542, яке отримано апелянтом 27.11.2015 року.

14.12.2015 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшла заява, в якій апелянт заявив про підтримання апеляційної скарги у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі у зв'язку з хворобою.

Представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 15.12.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.11.2011 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (надалі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - Клієнт), було підписано заяву про відкриття рахунку.

Згідно вказаної заяви Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі-Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 10.11.2011 року та зобов'язався виконувати умови договору.

Відповідно до договору від 10.11.2011 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (надалі - Умови).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (п. 3.2.1.1.8 Умов).

Згідно довідки №08.7.0.0.0/150614111235 від 14.06.2015 року Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" встановлені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 наступні кредитні ліміти: 11.11.2011 року - 1 000,00 грн., 17.08.2012 року - 16 000,00 грн., 05.11.2012 року - 50 000,00 грн., 04.02.2013 року - 62 500,00 грн., 01.03.2014 року - 8 000,00 грн., з 02.03.2014 року - 0,00 грн.

На виконання умов договору №б/н банківського обслуговування від 10.11.2011 року Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кредитні кошти у межах ліміту, які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою по рахунку НОМЕР_1 у період з 11.11.2011 року по 09.06.2015 року (а.с. 73-89).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.2.1.4.1.1 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.1.2 Умов, у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (пункт 3.2.1.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4 Умов).

Згідно пункту 3.2.1.4.9 Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 умов договору №б/н банківського обслуговування від 10.11.2011 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення виконання зобов'язань, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" заявлено до стягнення заборгованість по кредиту у сумі 21 066,08 грн., відсотки за користування кредитом за загальний період з 03.12.2013 року по 09.06.2015 року у сумі 15 789,06 грн., комісію за користування кредитом за загальний період з 02.06.2014 року по 09.06.2015 року у сумі 2 464,67 грн.

З огляду на Умови та правила надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору № б/н банківського обслуговування від 10.11.2011 року, строк повернення кредиту у сумі 21 066,08 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 15 789,06 грн. та комісії за користування кредитом у сумі 2 464,67 грн. є таким, що настав.

Доказів сплати кредиту у сумі 21 066,08 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 15 789,06 грн. та комісії за користування кредитом у сумі 2 464,67 грн. відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 21 066,08 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 15 789,06 грн. та комісії за користування кредитом у сумі 2 464,67 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У випадку реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня за прострочення виконання зобов'язання за договором за загальний період з 21.02.2014 року по 09.06.2015 року у сумі 12 212,95 грн.

Пеня нарахована відповідно до умов договору, чинного законодавства, тому висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 12 212,95 грн. є обґрунтованим.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 після підписання заяви від 10.11.2011 про відкриття рахунку приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування від 10.11.2011 року, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2015 року у справі №921/155/15-г/8.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про недостатнє дослідження місцевим господарський судом обставин тяжкого фінансового становища Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Під час розгляду справи відповідачем подані заперечення на позов (а.с. 60-62), в яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В подальшому, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подані посвідчення Серії НОМЕР_2 довідку МСЕК від 08.10.212 року, довідку Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" №3905 від 24.09.2015 року.

Між тим, клопотання про зменшення штрафних санкцій Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до суду не подавалось.

Апеляційний господарський суд, враховуючи те, що при прийнятті рішення у справі господарському суду надано право, в тому числі, й на зменшення штрафних санкцій за власною ініціативою, вважає, що місцевим господарським судом правомірно не зменшено розмір штрафних санкцій з огляду на тривалий строк порушення договірних зобов'язань, а також не подання відповідачем належних доказів в підтвердження виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій (надані відповідачем докази підтверджують фізичний, а не матеріальний стан підприємця).

Враховуючи, що господарському суду при прийнятті рішення у справі надано право зменшувати розмір лише неустойки (штрафу, пені), відсотки та комісія за користування кредитом не є неустойкою, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та комісії за користування кредитом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За викладеного, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстави для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта), який відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6072/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6072/15 залишити без змін.

Повна постанова складена - 16.12.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко