Рішення № 54355039, 14.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2015 р.Справа № 916/4425/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України

Відповідач: Публічне акціонерне товариство „Одесагаз

Про: стягнення 137472,71 грн.

Суддя Демешин О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (далі - відповідач) про стягнення 137472,71 грн., з яких: 28913,29 грн. пені, 102776,75 грн. штрафу та 5782,67 грн. сплати 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов просить суд в позові про стягнення штрафних санкцій та 3% річних відмовити, а у разі стягнення зменшити їх до 1%.

Крім того, відповідач заперечує проти правильності розрахунку пені та 3% річних.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 08.12.2015 року о 15:20 та до 14.12.2015 року о 11:40.

В С Т А Н О В И В :

03.05.2012 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений договір № 06-2012-ТКЕ(Б) купівлі-продажу природного газу. Згідно умов Договору Позивач зобов'язується передати у власність Відповідачу у 2012 році природний газ, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточній розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 Договору).

На момент закінчення строку дії договору. Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено газу на загальну суму 1586143,10 грн. що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Позивач вказує, що основна заборгованість Відповідача відсутня, проте, протягом періоду поставки Покупцем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, чим останній порушив п.6.1. Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ч. 1,2,3 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.2. Договору, у разі невиконання Відповідачем пунктів 6.1.,6.2. умов цього Договору, він зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.2. Договору, строк в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У відповідності до умов Договору та наведених вимог Законодавства України позивач розрахував пеню у розмірі 28913,29 грн., штраф у розмірі 102776,75 грн. та три проценти річних за прострочення по грошовому зобовязанню в сумі 5 782,67 грн.

Відповідач у відзиві, зазначає, що позивачем розрахунок пені та 3% річних зроблено з урахуванням дня, в який відбулася часткова оплата.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що дні в які відповідачем здійснювалась оплата враховувались при розрахунку штрафу, пені та 3% річних в якості днів прострочення таких платежів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних та вважає його частково неправильним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, то вона може бути вчинена до закінчення останнього строку.

Відтак, пеня та 3 проценти річних можуть нараховуватись лише за кожен день прострочення платежу, а день фактичної оплати не повинен включатися до періоду часу, за який може здійснюватись стягнення пені та 3% річних.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені та 3 процентів річних вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено Позивачем з урахуванням дня, в який відбулася часткова оплата, що суперечить нормам чинного законодавства.

Судом перераховано пеню та 3% річних, які слід стягнути з відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять 24376,97грн. - пеня та 4888,82грн. сплата 3% річних.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем оплати проводились в останній 30-й день, а пунктом 7.2. договору було встановлено додатковий штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу понад 30 днів то прострочення вказаного терміну відповідачем не було допущено, оскільки мав місце тільки 29-ти денний термін прострочення. Під умовами договору щодо прострочення платежу понад 30 днів слід вважати, що таке прострочення могло б мати місце починаючи з 31-го дня від дня коли у відповідача виникло зобовязання по проведення оплати за одержаний товар.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 102776,75грн. штрафу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не вважає доводи відповідача про зменшення суми штрафних санкцій обґрунтованими, оскільки відповідно ч. 1 ст. 625 ГПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, позивачем предявлені вимоги у відповідності до укладеного між сторонами Договору, який є обовязковим до виконання сторонами.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково на суму , з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, Суворовський р-н, вул. Одарія, буд. 1, код - 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720): 24376 гривень 97коп. пені, 4888 гривень 82коп. сплати 3% річних та 439 гривень 02коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 грудня 2015 р.

Суддя О.А. Демешин