Рішення № 54354898, 11.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2015 р. Справа № 911/4435/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3»

про стягнення 266 371,96 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_4 (дов. № 7-65/07 від 03.03.2015);

від відповідача ОСОБА_5 (дов. б/н від 22.10.2015).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (далі відповідач) про стягнення 266 371,96 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором мувінгу № 020614 від 02.06.2014 в частині повернення позивачу майна у загальній кількості 60 штук вартістю 266 371,96 грн, яке відповідачем прийнято для перевезення та зберігання, у звязку з чим позивач вважає, що йому завдано матеріальну шкоду у сумі 266 371,96 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4435/15, розгляд справи призначено на 23.10.2015, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

20.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 60-вих від 16.10.2015 (вх. № 24663/15 від 20.10.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2015 розгляд справи відкладено на 06.11.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2015 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 11.12.2015.

У судовому засіданні 11.12.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (Виконавець) укладено договір мувінгу № 020614, згідно якого виконавець за плату та за рахунок замовника зобовязався здійснювати надання послуг, повязаних з мувінгом організацією перевезення та перевезенням матеріальних цінностей (надалі вантажу) автомобільним транспортом на основі транспортних замовлень, що надаються замовником з оформленням заявки про надання послуг (додаток № 1) для кожного перевезення, а замовник своєчасно сплачувати послуги, що надаються виконавцем згідно умов договору, а також надати виконавця для перевезення вантаж.

Відповідно до п. 2.7 договору після прийняття вантажу за описом без будь-яких зауважень особою, уповноваженою замовником, вважається, що виконавець зі свого боку належним чином умови договору в повному обсязі і подальші претензії щодо кількості та цілісності вантажу виконавцем не приймаються і задоволенню не підлягають.

Пунктами 3.2, 3.2.6, 3.2.7 договору визначено, що замовник зобовязується: підписати в день закінчення надання послуг акт наданих послуг; здійснити оплату послуг виконавця згідно розділу 5 договору.

Здача, прийняття вантажів здійснюється сторонами згідно з описом, в якому вказується кількість місць, вага та обєм вантажу. Опис вантажу є невідємною частиною договору (п. 4.1 договору).

Згідно п. 6.1 договору вартість перевезення, а також вартість з демонтажу обладнання, навантаження, розвантаження, пакування, маркування, визначається сторонами в кожному випадку окремо в заявці про надання послуг та кошторисом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, тобто до 01 червня 2015 року (п. 10.1 договору).

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не повернуто позивачу зворотні акти прийому-передачі з зазначенням переліку повернутого майна банку у загальній кількості 60 штук вартістю 266 371,96 грн.

Крім того, факт відсутності вказаного майна підтверджується і проведеною інвентаризацією майна банку за період з 18.11.2014 по 30.04.2015, в ході якої було виявлено недостачу майна на суму 266 371,96 грн, яке було прийнято відповідачем для перевезення та зберігання, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом матеріальних цінностей, що не повернуті АТ «ЄВРОГАЗБАНК» від ТОВ «АВТО ОСОБА_3» згідно договору зберігання № 20-10/14 від 20.10.2014 № 18 (а.с. 30-31).

Судом встановлено, що на виконання договору мувінгу № 020614 від 02.06.2014 відповідачем надано позивачу послуги, що підтверджується актами надання послуг та кошторисами до договору мувінгу (а.с. 60-88, 156-182), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Предметом позову є вимога про стягнення 266 371,96 грн збитків.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини транспортного експедирування та перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим (ч.ч. 1, 2 ст. 919 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За положеннями ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду cкладу вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема: факту протиправної поведінки, оскільки на виконання договору мувінгу № 020614 від 02.06.2014 відповідачем надано позивачу послуги, що підтверджується актами надання послуг та кошторисами до договору (а.с. 60-88), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Акти приймання-передачі матеріальних цінностей згідно договору зберігання № 20-10/14 (а.с. 13-29) не можуть оцінюватися судом в якості доказів порушення відповідачем зобовязань за договором мувінгу № 020614 від 02.06.2014, оскільки позивач не посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором зберігання № 20-10/14, який є окремою правовою підставою для виникнення правовідносин між сторонами.

Водночас, суд звертає увагу позивача на положення п. 4.1 договору мувінгу № 020614 від 02.06.2014, згідно якого здача, прийняття вантажів здійснюється сторонами згідно з описом, в якому вказується кількість місць, вага та обєм вантажу.

Доводи позивача на те, що відсутність спірного майна підтверджується проведеною інвентаризацією майна банку за період з 18.11.2014 по 30.04.2015, в ході якої було виявлено недостачу майна на суму 266 371,96 грн, яке було прийнято ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» для перевезення та зберігання оцінюються судом критично, оскільки зі змісту наданого позивачем акту матеріальних цінностей, що не повернуті АТ «ЄВРОГАЗБАНК» від ТОВ «АВТО ОСОБА_3» згідно договору зберігання № 20-10/14 від 20.10.2014 № 18 (а.с. 30-31) вбачається, що інвентаризація проводилась по 30.04.2015, в той час як слідує з листа АТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» № 399-13-20 від 18.03.2015 (а.с. 47) майно позивача перебувало на зберіганні відповідача по 05.03.2014 (включно), та на сьогоднішній день вивезено, у звязку з чим потреба у послугах зберігання відсутня.

Крім того, на вказаному акті матеріальних цінностей, що не повернуті АТ «ЄВРОГАЗБАНК» від ТОВ «АВТО ОСОБА_3» згідно договору зберігання № 20-10/14 від 20.10.2014 № 18 (а.с. 30-31) відсутній підпис та печатка відповідача, доказів запрошення представників ТОВ «АВТО ОСОБА_3» на інвентаризацію майна представником позивача суду не надано; підстава проведення інвентаризації не зазначена; відомості про склад комісії з інвентаризації відсутні.

В якості доказу відсутності у відповідача спірного майна судом оцінюється акт прийому-передачі матеріальних цінностей АТ «Єврогазбанк» повернених зі зберігання згідно договору № 20-10/14 від 20.10.2014 від 06.03.2015 (а.с. 120-150), який підписаний представниками обох сторін договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 266 371,96 грн збитків є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

З огляду на те, що судові витрати, сплату яких відстрочено до ухвалення судового рішення позивачем не сплачено та відмову у задоволенні позовних вимог повністю, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСОБА_1» (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 16; ідентифікаційний код 34693790) в доход Державного бюджету України 3 995 (три тисячі девятсот девяносто пять гривень) 58 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.12.2015

Суддя П.В.Горбасенко