Рішення № 54354851, 30.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 911/4345/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна»

до 1. Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області;

2. Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області

про стягнення 355 888,04 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №24-06-2014 від 24.06.2014);

від відповідача 1 не зявились;

від відповідача 2 не зявились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіге Україна» (далі позивач) звернулося з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області (далі відповідач 1) та до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі відповідач 2) про стягнення 355 888,04 грн шкоди (матеріальних збитків).

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та мотивовані визнанням недійсними та скасуванням податкових повідомлень-рішень відповідача, якими позивачу визначена сума податкового зобовязання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4345/15, розгляд справи призначено на 05.11.2015.

29.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшли заперечення №б/н від 21.10.2015 (вх. №25526/15), згідно яких відповідач 1 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у зазначеному запереченні.

Відповідач 1 заперечуючи проти позову, просив відмовити в його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог та те, що заявлені витрати позивача не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з оспорюванню шкодою. Крім того, відповідач 1 зазначає, що заявлена до стягнення сума є витратами повязаними з розглядом справи, розподіл яких відбувається при розгляді спору, а не стягується предявленням окремого позову.

04.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про залучення матеріалів до справи (вх. №26105/15).

05.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №26292/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2015 розгляд справи відкладено на 30.11.2015.

09.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшов відзив на позов №15-21/50 від 02.11.2015 (вх. №26522/15), згідно якого відповідач 2 заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Відповідач 2 в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову зазначає, що заявлена вимога є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що зазначена в позові сума не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а є судовими витратами. На думку, відповідача 2, з огляду на те, що розгляд справ про скасування рішень відповідача 1 відбувався в межах адміністративного судочинства, то й позов потрібно було подавати до адміністративного суду.

19.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання №15-21/53 від 13.11.2015 (вх. №27599/15), згідно якого відповідач 2 просив долучити до матеріалів справи надані ним документи.

24.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №27994/15).

В судовому засіданні 30.11.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 в судове засідання 30.11.2015 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби (на час здійснення перевірки у 2012 році, зараз ДФС України) (надалі - «Відповідач-1») у період з 27.05.2012 по 13.06.2012 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.11 за результатами якої складено Акт від 20.06.12 № 224/23-2/34536243 (Акт).

Відповідно до Акту, відповідач-1 своїм податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 11.07.2012 збільшив суму грошового зобовязання позивача за податком на прибуток підприємств на загальну суму 2 539 440 грн (у т.ч. 368 858 грн штрафних санкцій); і податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 11.07.2012 збільшив суму грошового зобовязання за податком на додану вартість на загальну суму 2 232 695 грн. (у т.ч. 379 890 грн. штрафних санкцій) (надалі - первинні податкові повідомлення-рішення).

За результатами адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба України своїм рішенням про результати розгляду скарги від 01.12.2012 № 6453/0/61-12/10-205 частково задовольнила скаргу позивача, та скасувала первинні податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ «Байтен Буркхардт Україна».

14.12.2012 відповідачем-1 було прийнято нові повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким збільшено зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість на 1 543 382,00 грн та донараховано штрафних санкцій у розмірі 302 533,00 грн та №0040892210, яким збільшено зобовязання позивача зі сплати податку на прибуток на 1 727 472,00 грн та донараховано штрафних санкцій на суму 293 884,00 грн (далі вторинні податкові повідомлення-рішення).

Позивач оскаржив вторинні податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі №2а-6384/12/1070 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.12.2012 року № НОМЕР_3 та № 004089221.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі №2а-6384/12/1070 задоволенно апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби; скасовано Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року; ухвалено нову постанову, якою в задоволенні вимог адміністративного позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 у справі №2а-6384/12/1070 Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справа отримала номер №810/6410/14.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 у справі №810/6410/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2015 у справі №810/6410/14, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0040882210 від 14 грудня 2012 року та №0040892210 від 14 грудня 2012 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для захисту своїх законних інтересів та відновлення своїх прав, позивач був змушений залучати спеціалістів у сфері права, оскільки самостійно не мав знань та відповідної кваліфікації.

Таким чином, позивачем було укладено договір про надання юридичних послуг від 01.04.2011 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Байтен Буркхардт Україна», згідно якого виконавець зобовязувався надавати позивачу юридичні консультації, представництво позивача у будь-яких судових, арбітражних чи третейських спорах.

Так за завданням позивача, виконавець надавав наступні послуги у період 2012-2013 роки: послуги з аналізу законодавства та Акту перевірки, складеного відповідачем-1; підготовка заперечень на Акт перевірки та участь у їх розгляді підготовка та подання скарги на первинні податкові повідомлення-рішення; участь у розгляді скарги на первинні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку; підготовка скарги на вторинні податкові повідомлення-рішення; участь у розгляді скарги на Вторинні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку; підготовка та подання адміністративного позову про визнання нечинними та скасування Вторинних податкових повідомлень-рішень до Київського окружного адміністративного суду (справа №2а- 6384/12/1070); підготовка та подання заперечень на апеляційну скаргу відповідача-1 у справі №2а-6384/12/1070 до Київського апеляційного адміністративного суду; проведення аналізу судової практики Вищого адміністративного суду України по схожим справам; підготовка та подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у справі №2а- 6384/12/1070.

Також для оскарження рішень відповідача-1 та захисту своїх законних інтересів позивачем було укладено договір про надання юридичних послуг від 24.06.2014 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно якого виконавець зобовязувався надавати позивачу юридичні консультації, представництво позивача у будь-яких судових, арбітражних чи третейських спорах.

Так за завданням Позивача, виконавець надавав наступні послуги у період 2014-2015 роки: підготовка та подання заперечень на адміністративний позов відповідача-1 про стягнення за рахунок коштів на рахунках платника податків у банківських установах, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу у розмірі 3 349 768,79 грн (справа №810/4003/14); підготовка та подання апеляційної скарги на постанову від 22.07.2014 у справі №810/4003/14 підготовка та подання заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 по справі №810/4003/14; підготовка скарги на податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2014 року № НОМЕР_4 про стягнення штрафних санкції у сумі 44 539,80 грн за несвоєчасну сплату ПДВ до ГУ ДФС у Київській області; підготовка скарги на рішення ГУ ДФС у Київській області щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2014 року № НОМЕР_4 про стягнення штрафних санкції у сумі 44 539,80 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ до ДФС України та участь у розгляді такої скарги; підготовка та подання адміністративного позову щодо визнання нечинним та скасуванню податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2014 року № НОМЕР_4 про стягнення штрафних санкції у сумі 44 539,80 грн за несвоєчасну сплату ПДВ до Київського окружного адміністративного суду (справа №810/6376/14); підготовка скарги на податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року № НОМЕР_5 про стягнення штрафних санкцій у сумі 249 269,60 грн за несвоєчасну сплату самостійно визначеного платником податків грошового зобовязання з податку на прибуток до ГУ ДФС у Київській області та участь у її розгляді; підготовка скарги на податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № НОМЕР_6 про стягнення штрафних санкцій у сумі 208 789,95 грн.за несвоєчасну сплату ПДВ до ГУ ДФС у Київській області та участь у її розгляді; підготовка та подання додаткових пояснень до ВАСУ по справі №2а-6384/12/1070; підготовка та подання додаткових пояснень до Київського окружного адміністративного суду по справі № 810/6410/14 (повторний перегляд адміністративного позову щодо оскарження Вторинних податкових повідомлень-рішень); підготовка та подання заперечень на апеляційну скаргу Відповідача-1 у справі №810/6410/14 до Київського апеляційного адміністративного суду; підготовка та подання заперечень на касаційну скаргу Відповідача-1 у справі №810/6410/14 до Вищого адміністративного суду України.

Таким чином, на виконання умов вищезазначених договорів, були надані юридичні послуги на загальну суму 577 447,05 грн, що підтверджується долученими до металів справи актами прийняття послуг.

Однак, як зазначає позивач, при розрахунку шкоди, яка підлягає компенсації у звязку з незаконними діями відповідача 1, він не враховував час та кошти на оплату послуг юристів щодо участі останніх у судових засіданнях, виконанні окремих процесуальних дій та ознайомлення з матеріалами справи, а тому позивач просить стягнути 355 888,04 грн.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення 355 888,04 грн шкоди (матеріальних збитків).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади, проте не виключає необхідність встановлення інших елементів цивільного правопорушення.

Враховуючи правову природу збитків, відсутні підстави для віднесення до складу збитків витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати, незалежно від підстав їх виникнення, не мають обовязкового характеру, не відносяться до обовязкових платежів, здійснюються на власний розсуд замовника і не можуть бути покладені на іншу особу, тому не знаходяться у необхідному причинному звязку із діями позивача.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 355 888,04 грн є судовими витратами, повязаними з розглядом справи в порядку адміністративного судочинства, а не шкодою в розумінні ст. 1166 та ст. 1173 ЦК України і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 15.04.2009 у справі №6-3009св09.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 355 888,04 грн шкоди (матеріальних збитків) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 16.12.2015.

Суддя В.М. Антонова