Рішення № 54354838, 10.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/3829/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця,

01034, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Лисенка, буд. 6

до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС,

07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7/1

07100, Київська обл., м. Славутич, а/с 10,11

про стягнення 7 313 718,03 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 07.07.2015 № К96-ЖО);

відповідача не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця (далі позивач) до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі відповідач) про стягнення 7 313 718,03 грн., з яких: 4806316,20 грн. основного боргу, 631273,41 грн. пені, 87896,33 грн. 3% річних та 1788232,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобовязань за договором на послуги міжміського пасажирського залізничного транспорту. (Перевезення електропоїздами персоналу ДСП ЧАЕС на ділянці Славутич-Семиходи) від 2 квітня 2014 року №16/63.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.09.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22415/15 від 22.09.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Саванчук С.О., судове засідання 22.09.2015 не відбулось, ухвалою суду від 28.09.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015.

У судовому засіданні 13.10.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.10.2015.

У судовому засіданні 27.10.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.11.2015.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Державним територіально-галузевим обєднанням Південно-Західна залізниця (далі залізниця) та Державним спеціалізованим підприємством Чорнобильська АЕС (далі замовник) укладено договір на послуги міжміського пасажирського залізничного транспорту. (Перевезення електропоїздами персоналу ДСП ЧАЕС на ділянціі Славутич-Семиходи) від 2 квітня 2014 року №16/63 (далі Договір), відповідно до умов якого залізниця зобовязується у 2014 році та у січні 2015 року надати, а замовник прийняти й оплатити послуги залізниці з перевезення електропоїздами персоналу ДСП ЧАЕС на дільниці Славутич-Семиходи (пункт 1.1. Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 26 грудня 2014 року).

Відповідно до пункту 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 26 грудня 2014 року), планова (гранична) ціна даного договору становить 25518961,31 грн.

Згідно з пунктом 3.5 Договору, фактична вартість наданих послуг за даним договором визначається виходячи із фактично наданого обсягу послуг та їх вартості, узгодженої сторонами з врахуванням сум коштів передбачених даним договором на покриття залізницею витрат щодо оренди залізничної колії Білоруської залізниці.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що підставою для проведення оплати за надані послуги є підписаний сторонами акт здавання-приймання послуг.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, розрахунки з залізницею за надані послуги виконуються щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок залізниці протягом 20 робочих днів після затвердження сторонами акта здавання-приймання послуг.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, строк надання послуг - з 01.03.2014 по 31.12.2014, згідно з графіком руху електропоїздів на дільниці Славутич Семиходи Славутич.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, здавання-приймання послуг оформлюється щомісячно, складеним у 3-х примірниках актом здавання-приймання послуг.

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено, що замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за отримані послуги, у тому числі, компенсувати витрати з оренди ділянки Білоруської залізниці, згідно розрахунку частки орендної плати (Додаток № 2 до Договору) відповідно.

Згідно з пунктом 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 29 січня 2015 року), даний договір набирає чинності після підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.03.2015, а в частині фінансових зобовязань - до їх повного виконання сторонами.

Додатковою угодою №3 від 29 січня 2015 року (далі додаткова угода №3), внесено зміни до Договору: встановлено строк надання послуг - з 01.03.2014 по 28.02.2015, а планову (граничну) ціну Договору у розмірі 27860674,59 грн.

На виконання умов Договору, між позивачем та відповідачем підписано акт здавання-приймання послуг від 1 грудня 2014 року №9 за листопад 2014 року на суму 2403158,10 грн. та підписано акт здавання-приймання послуг від 22 грудня 2014 року №10 за грудень 2014 року на суму 2403158,10 грн.

Позов подано у звязку з несплатою вартості вищевказаних послуг за Договором у розмірі 4806316,20 грн., на які позивачем здійснено нарахування 631273,41 грн. пені, 87896,33 грн. 3% річних та 1788232,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладений сторонами, за правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, позивач, у період листопад 2014 року грудень 2014 року, надав відповідачу послуги, всього на суму 4806316,20 грн.

Однак, зазначені кошти відповідачем сплачено позивачу лише після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у даній справі, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 7 жовтня 2015 року та №4 від 7 жовтня 2015 року (том 1, а.с. № 182).

Отже, судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, відповідачем сплачено основу заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 4806316,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 7 жовтня 2015 року та №4 від 7 жовтня 2015 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі, у частині стягнення основного боргу у розмірі 4806316,20 грн., підлягає припиненню.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем позов заперечений повністю, твердження зводяться до того, що відповідачем не порушено строк виконання зобовязання з оплати послуг за Договором, оскільки спірна заборгованість виникла через недоодержання ним бюджетних асигнувань з Державного бюджету, а відповідно до пункту 4.3 Договору, сторонами передбачено, що укладаючи даний договір, залізниця усвідомлює, що здійснення замовником оплати залежить від надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок, виділених під оплату бюджетного зобовязання, взятого за даним договором; в разі затримки надходження коштів, замовник повинен здійснити оплату залізниці протягом 10 банківських днів від дня надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок; оплата за певним актом здавання-приймання послуг може проводитись частинами.

Стосовно тверджень відзиву, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як вже зазначалось вище, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, неналежне бюджетне фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року.

До того ж, відповідно до пункту 4.2 Договору, сторонами погоджено, що розрахунки з залізницею за надані послуги виконуються щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок залізниці протягом 20 робочих днів після затвердження сторонами акта здавання-приймання послуг.

Крім того, судом враховано, що умовами пунктів 8.1, 8.2, 8.3 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань за даним Договором, якщо таке невиконання викликане обставинами, що знаходяться поза сферою контролю сторони, що не виконує зобовязання, зокрема, скорочення фінансування замовника та (або) несвоєчасне надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника, виділених під фінансування бюджетного зобовязання за даним Договором, на період, що починається з терміну письмового повідомлення стороною, що не виконує зобовязання; сторона, яка не може виконати свої зобовязання за Договором з причин обставин непереборної сили, зобовязана письмово повідомити про це іншу сторону у пятиденний строк з дати їх настання; сторона, яка не сповістила іншу сторону про настання обставин непереборної сили, не може посилатися на них як на підставу невиконання даного Договору, окрім, коли самі ці обставини перешкоджають своєчасному повідомленню; у разі припинення дії форс-мажорних обставин сторона негайно поновлює виконання за договором.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, початком періоду прострочення оплати спірних послуг за актом здавання-приймання послуг від 1 грудня 2014 року № 9 за листопад 2014 року на суму 2403158,10 грн. являється 30.12.2014, а за актом здавання-приймання послуг від 22 грудня 2014 року №10 за грудень 2014 року на суму 2403158,10 грн. 24.01.2015.

Відтак, у пятиденний строк від вказаних дат, відповідач мав сповістити позивача письмово про несвоєчасне надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок замовника, виділених під фінансування бюджетного зобовязання за даним Договором, а у разі припинення дії цих обставин - негайно поновити виконання зобовязань.

Зокрема, умовами пункту 8.4 Договору передбачено, що, якщо вказані обставини будуть перешкоджати виконанню даного договору протягом двох місяців з моменту їх виникнення, кожна із сторін вправі відмовитись від подальшого виконання договору без звернення до господарського суду.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вимог пунктів 8.1, 8.2 Договору, у звязку з чим, його посилання на застосування їх умов у даних правовідносинах, безпідставне.

Позивач, на підставі пункту 7.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 631273,41 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 631273,41 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3 % річних у розмірі 87896,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1788232,09 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних у сумі 87896,33 грн., за прострочення виконання зобовязання за Договором за період з 30 грудня 2014 року по 21 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2403158,10 грн.) та за період з 24 січня 2015 року по 21 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2403158,10 грн.) є обґрунтованими, тому позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню повністю.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 1788232,09 грн.

Однак, згідно з розрахунком суду, вірний розмір інфляційних втрат - 1735080,14 грн., за прострочення виконання зобовязання за Договором за період з 30 грудня 2014 року по 21 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2403158,10 грн.) та за період з 24 січня 2015 року по 21 серпня 2015 року (на суму боргу у розмірі 2403158,10 грн.).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, код 14310862) на користь Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) 631273 (шістсот тридцять одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 41 коп. пені, 87896 (вісімдесят сім тисяч вісімсот девяносто шість) грн. 33 коп. 3% річних, 1735080 (один мільйон сімсот тридцять пять тисяч вісімдесят) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 72548 (сімдесят дві тисячі пятсот сорок вісім) грн. 90 коп. судового збору.

3. Провадження у справі, у частині стягнення 4806316,20 грн. основного боргу, припинити.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук